Роскошь — от 300 метров

Налог на недвижимость: правила уплаты в 2016 году

С учетом положений пп.266.7.2 Налогового кодекса контролирующие органы до 1 июля должны были разослать гражданам налоговые уведомления-решения об уплате налога на недвижимое имущество за 2015 год. Что стоит знать об этом налоге, чтобы не платить больше, нежели предусмотрено законом?

Ставка: від двох до нуля

За загальним правилом, ставки податку для об’єктів житлової або нежитлової нерухомості визначаються за рішенням сільської, селищної або міської ради залежно від місця розташування (зональності) і типів об’єктів нерухомості в межах 3% розміру мінімальної зарплати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 м² бази оподаткування.

Однак у податковому повідомленні-рішенні в цьому році не може бути вказана ставка більша, ніж 2% мінімальної зарплати. По-перше, для об’єктів нежитлової нерухомості ставка податку за 2015 рік не може перевищувати 1% мінімальної винагороди, про це є пряма норма «Перехідних положень» ПК (п.33 підрозд.10 розд.XX). По-друге, для об’єктів житлової нерухомості до початку 2016-го діяв ліміт 2% (він був підвищений законом від 24.12.2015 №909-VIII, що набрав чинності 1.01.2016). Тому місцеві ради навіть теоретично не могли встановити більшу ставку.

У деяких випадках, коли орган місцевої влади не ухвалював рішення про встановлення відповідних місцевих податків та зборів, ставка в 2015 році взагалі була нульова, оскільки згідно з пп.12.3.5 ПК такі податки стягуються, виходячи з норм кодексу, із застосуванням їх мінімальних ставок.

База оподаткування: загальна площа мінус пільга

Для фізичної особи база оподаткування, якою є загальна площа нерухомості, визначається органом контролю на підставі даних Держреєстру речових прав на нерухоме майно або оригіналів відповідних документів самого платника податків, у тому числі документів на право власності (п.266.3 ПК).

При цьому в кожному звітному періоді така база зменшується (п.266.4) на м² пільг:

• для квартир незалежно від їх кількості — на 60 м²;

• для житлових будинків незалежно від їх кількості — на 120 м²;

• для різних типів об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх частин (квартир і житлових будинків) — на 180 м².

Виходячи із цього, громадяни, які мають у власності об’єкти нерухомості в межах зазначеної площі, звільнені від сплати податку.

До речі, в 2015 році місцеві ради могли збільшувати граничну межу житлової нерухомості, на яку зменшується база оподаткування (пп.266.4.1). І хоча законом №909-VIII ця норма була виключена, перед сплатою податку варто перевірити, який діяв розмір пільги на місцевому рівні. Справа в тому, що пп.266.4.2 ПК, згідно з яким органи місцевої влади можуть приймати рішення про встановлення додаткових пільг на сплату податку на нерухоме майно як для фізичних осіб, так і для юридичних осіб, залишився без змін.

Не варто також забувати, що окремі види нерухомості взагалі не оподатковуються. До таких, зокрема, віднесено виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств, а також об’єкти:

• розташовані в зонах відчуження і безумовного (обов’язкового) відселення;

• непридатні для проживання (стосується житлової нерухомості);

• які використовуються суб’єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що виконують свою діяльність у МАФах і на ринках;

• сільськогосподарських товаровиробників, призначених для використання безпосередньо в сільськогосподарській діяльності;

• що перебувають у власності громадських організацій інвалідів і їхніх підприємств.

З повним списком «безподаткових» об’єктів можна ознайомитися в пп.266.2.2 ПК.

Розрахунок суми: правила і приклади

Розрахунок суми податку проводиться податковим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника нерухомості, виходячи із загальної площі кожного з об’єктів і відповідної ставки. Це загальне правило пп.266.7.1 ПК законодавець не полінувався забезпечити кількома прикладами.

Так, при наявності у власності одного об’єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної на відповідні «пільгові» метри (нагадаємо: для квартири — на 60 м², для будинку — на 120 м²).

Якщо в платника податків у власності більш як 1 об’єкт житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх частки, податок буде обчислюватися, виходячи із сумарної загальної площі таких об’єктів, зменшеної на відповідні пільгові метри.

А ось якщо у власності платника податків перебуває кілька об’єктів житлової нерухомості різних видів, тоді податок обчислюється із сумарною загальною площею, зменшеною на 180 м².

Варто також узяти до уваги, що сума податку, обчислена з урахуванням «пільгових» метрів, розподіляється органом контролю пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об’єктів житлової нерухомості.

Не забув законодавець і про податок на розкіш. Нардепи вирішили, що заможні громадяни повинні додатково платити 25 тис. грн. щорічно за кожен об’єкт житлової нерухомості, загальною площею понад 300 м² (для квартири) і 500 м² (для будинку).

Відповідальність за сплату

Оскільки сума грошового зобов’язання обчислюється органом контролю, фізична особа не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми.

Якщо у вас немає сумнівів у коректності суми податку на нерухомість, таке податкове зобов’язання вважається узгодженим. Пункт 266.10 ПК установлює 60-денний термін сплати податку фізичними особами, який починається з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

До речі, визначений наказом Мінфіну від 28.12.2015 №1204 Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків передбачає два способи вручення: особисто фізичній особі або направлення на адресу за місцем проживання (реєстрації) з повідомленням про вручення.

Документ також розмежовує відповідальність за неможливість вручення податкового повідомлення-рішення:

• якщо платник податків відсутній за місцезнаходженням, відмовляється прийняти податкове повідомлення-рішення, останнє вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштою в повідомленні про вручення;

• якщо органом контролю було допущено помилку при його надісланні, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

Якщо ж орган контролю допустив помилку в розрахунках суми податку, на оскарження такої помилки ПК відводить десять календарних днів, наступних за днем отримання повідомлення. За умов правильного та своєчасного оскарження розрахунок податкової вважатиметься неузгодженим до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.