Секретарь секции ВСЮ Алексей Маловацкий:
«Однообразие практики существует, но Совет не создает прецедентов»
Юристы обратили внимание на противоречивую практику Высшего совета юстиции о привлечении судей к дисциплинарной ответственности. В одних случаях Совет отказывает в этом из-за истечения срока давности, в других - вносит представление об увольнении судей за нарушение присяги. Почему так происходит, «ЗиБ» выяснял у секретаря секции ВСЮ по вопросам назначения судей на должности и освобождения их от должностей Алексея МАЛОВАЦКОГО.
«Нічого вибіркового. Таких рішень багато»
— Один відомий адвокат знайшов у рішеннях Ради суперечності. Він навів рішення від 30.06.2016 щодо суддів Вищого господарського суду, зокрема Артура Ємельянова, і порівняв його з грудневим рішенням ВРЮ щодо судді ВГС Станіслава Мирошниченка, у справі якого, до речі, ви були доповідачем. У першому випадку провадження припинили через сплив строків притягнення до відповідальності, а в другому — рекомендували Верховній Раді звільнити суддю. Звідси питання: як буде забезпечуватися одноманітність практики ВРЮ?
— Підстави для ухвалення рішень у грудні минулого та 30 червня цього року дуже відрізняються. В першому випадку було чітке і явне порушення норм закону. Причому закон порушувався неодноразово: було прийнято 6 ухвал про недопуск до правосуддя стосовно 3 різних касаторів. Зокрема, в одному випадку суддя визнав неналежною квитанцію, на якій була відсутня печатка, хоча це законом не вимагається, в іншому — повернув клопотання тому, що в індексі була одна неправильна цифра тощо.
Щодо рішення від 30.06.2016, там дещо інші обставини справи. В принципі, не прийнято пояснювати підстави прийняття рішень, але в самому рішенні це буде описано. Швидше за все, буде написано, що є порушення закону. Однак характеристика цього порушення не має, по-перше, наслідків, які реально настали (у першому випадку тотальна заборона доступу до правосуддя спричинила втрату державою майна). По-друге, ми з’ясовували, чи це була загальна практика, чи судді «вибилися» із неї. Дійсно, пленум ВГС роз’яснив, що з такого-то періоду норма має застосовуватись таким чином. Тож судді застосували норму відповідно до вимог пленуму. Крім того, один з адвокатів надав понад 1000 аналогічних ухвал.
Рада мала визначитись: якщо це був системний підхід і він був роз’яснений — це одна справа. Якщо це незвичні, умисні дії або дії з необережності — це зовсім інша річ.
— Тобто процедурні питання, зокрема щодо строків притягнення до відповідальності, вирішуються залежно від суті справи?
— Ні, не зовсім так.
Ви запитали, чи буде забезпечена одноманітність, я відповідаю: одноманітність практики існує, але Рада не створює прецедентів...
— Йдеться про застосування процедурної норми щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності протягом року після вчинення порушення…
— Процедурна норма застосовується дуже просто. Існує рішення Верховного Суду щодо строків притягнення до відповідальності. Є дисциплінарна відповідальність і є відповідальність за порушення присяги. Раніше, а ми говоримо про правове поле до прийняття закону «Про забезпечення права на справедливий суд», до дисциплінарної відповідальності належала лише догана. Й таке стягнення можна було застосувати протягом 6 місяців. Для відповідальності за порушення присяги строків не було.
ВС у своєму рішенні щодо співробітників митних органів (постанова від 10.09.2013. — Прим. ред.) навів різницю між дисциплінарними проступками і порушенням присяги. Дисциплінарний проступок — це дії особи, вчинені на порушення певних вимог закону. А от порушення присяги — це дисциплінарний проступок, який вчинений особою всупереч її службовим обов’язкам. Так от, якщо ми говоримо про порушення присяги, — раніше строку не існувало, а за новим законом він становить 3 роки. Якщо ж говоримо про дисциплінарний проступок, то до відповідальності можна притягнути протягом 6 місяців або року, не більше.
Тому в цьому випадку Рада констатувала, що є порушення процесуального закону, але в діях суддів не вбачається навмисних дій, які говорили б про те, що вони порушили присягу. Ось у цьому і полягає різниця у застосуванні строків. Нічого вибіркового. Таких рішень багато.
«ВРЮ не має права повторно переглядати встановлені факти»
— Також зверталася увага, що 30 червня цього року ВРЮ відмовила у розгляді скарги на суддю через те, що відповідна скарга вже розглядалася Вищою кваліфікаційною комісією суддів. Водночас є випадки, коли такий факт не перешкоджав Раді розглядати скарги по суті.
— Розкажу вам, оскільки я був доповідачем. В одному випадку слідчий в особливо важливих справах скаржився, що рішення судді під час подій «автомайдану» є неправосудним, й особу притягнули до відповідальності без будь-яких підстав. ВККС розглянула цю справу і зазначила, що дійсно у діях судді вбачається порушення норм законодавства. Разом із тим це тільки дисциплінарний проступок і до нього застосовується річний строк давності. Відтак відмовили у притягненні до відповідальності.
Інша особа — громадська організація «Автомайдан» звертається до ВРЮ в тій самій справі за тим самим фактом. Що Рада в цьому випадку може зробити, на вашу думку?
В Конституції передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності за одні й ті самі правопорушення. В цьому випадку ВРЮ не має права повторно переглядати встановлені факти, бо органи будуть підміняти один одного. З іншого боку, ми будемо двічі притягати особу до відповідальності за одне й те саме порушення.
Але є інша справа, в якій зверталися до ВККС щодо суддів, які виносили рішення стосовно учасників «автомайдану». Комісія написала дуже просто: не вбачається порушень, поставила крапку й повернула матеріали. У цьому випадку ВРЮ сказала: вибачте, справа не розглядалася по суті, жодної мотивації немає, особа не надавала жодних пояснень, і саме на цій підставі Рада повноважна розглядати цю справу.