Открепленные без подкрепления

Судьи из зоны проведения АТО остались без зарплат из-за промедления парламента с избранием бессрочно и коррекцией «справедливого закона»

Если суд прекращает работу в связи с проведением антитеррористической операции, служитель Фемиды может рассчитывать на прикрепление к другому учреждению. При этом он получает должностной оклад (без доплат). Но срок действия такой «привилегии» короткий — всего 6 месяцев. После его окончания судья становится обреченным на безденежье: любые выплаты прекращаются. Один из выходов — перевестись в другую институцию. Но с этим у многих тоже возникают проблемы. В частности, из-за «бездеятельности» Верховной Рады.

«Тимчасове приєднання»

Ще навесні 2014-го, коли Крим набув статусу тимчасово окупованої території, виникла необхідність у працевлаштуванні тих володарів мантій, які виїхали з півострова. Проблему переселенців розв’язали Державна судова адміністрація та Рада суддів шляхом створення механізму тимчасового прикріплення до інших установ.

Незабаром з’явилася потреба у забезпеченні посадами служителів Феміди із судів Донецького та Луганського регіонів, які опинилися в зоні проведення АТО. На той час Вища кваліфікаційна комісія суддів не працювала, а тому можливості перевести людей у мантіях не було. Тому їх прикріплювали до інших установ на підставі наказу голови відповідного суду. Права отримувати зарплату вони не втрачали.

Втім, закон «Про забезпечення права на справедливий суд» уніс корективи в процедуру надання «тимчасового прихистку». Повноваження прикріплювати служителів Феміди до інших інституцій отримала ВККС. Протягом минулого року «кваліфікаційники» прийняли 11 таких рішень стосовно більш як 200 осіб. Та виникла заковика: закон установив термін дії такого собі «тимчасового призначення» — максимум півроку «зі збереженням посадового окладу, але без відповідних доплат».

«Чисті рядки»

Проблеми розпочалися після закінчення згаданого терміну. «Вичерпання» 6-місячного строку призвело не просто до «від’єднання» володарів мантій від певної установи, а до втрати можливості отримувати заробітну плату.

Хоча самі судді переконані: право на матеріальне забезпечення в них є. Адже в законі «Про судоустрій і статус суддів» визначено механізм виплати винагороди в разі, якщо служитель Феміди не здійснює правосуддя: він має отримувати тільки посадовий оклад. Однак ДСАУ дотримується іншої думки: без прикріплення немає й зарплати.

ХІІІ з’їзд суддів зобов’язав ДСАУ вирішити питання про виплату належної винагороди служителям Феміди з установ Донецької та Луганської областей, діяльність яких припинена. Та «фінансовий віз» і нині там.

Якщо в бюджеті-2015 видатки для судів, які припинили діяльність, передбачалися, то в кошторисі на цей рік ситуація змінилася: 33 установи Донецької та 18 — Луганської областей залишилися із «чистими рядками». Тобто в цьому році їм не варто розраховувати на фінансове забезпечення. Якщо суди відновлять роботу, потрібно буде вирішувати питання з коштами. Тому, на думку експертів, представникам 51 установи отримання винагороди «за рахунок» суду, до якого вони були призначені чи обрані, не світить.

Два варіанти

Звичайно, вихід із ситуації є. Але без допомоги парламенту не обійтися. У жовтні 2015-го у ВР був зареєстрований проект «Про внесення змін до закону «Про забезпечення права на справедливий суд (щодо забезпечення прав суддів, які обіймають посади у судах, що припинили роботу у зв’язку зі стихійним лихом, військовими діями, проведенням антитерористичної операції)» (№3328).

«Сьогодні в суддів (які не отримують винагороду у зв’язку із закінченням строку прикріплення. — Прим. ред.) є варіант: або бути злочинцями й незаконно отримувати дохід, або бути жебраками. І відповідальність за це лежить саме на парламенті. Тому правка дуже проста: прибрати 6-місячний термін прикріплення», — пояснював суть документа його автор Леонід Ємець на нічному засіданні ВР 25 грудня 2015-го, коли приймався держбюджет-2016.

Мабуть, народні обранці були надто заклопотані кошторисними цифрами, тому пропозиція включити проект №3328 до порядку денного та розглянути його не набрала й 200 голосів. З власних джерел «ЗіБ» стало відомо, що без таких законодавчих змін ДСАУ не піде на нарахування та виплату винагороди відкріпленим служителям Феміди, адже в них немає «прив’язки» до жодного із судів.

Є ще одна можливість допомогти суддям із зони проведення АТО — перевести їх до інших установ. Тим більше що законодавець спростив процедуру переходу для тих, чиї суди були реорганізовані, ліквідовані або ж припинили роботу: все відбувається без проведення конкурсу. Торік ВККС надавала такі рекомендації, а Президент видав 7 указів щодо переведення 310 служителів Феміди з Донецької та Луганської областей.

Однак, як виявилося, з переведенням не все так просто. За даними «ЗіБ», понад 70 законників були в статусі «прикріплених», а нині втратили його. Приблизно половина з них може розраховувати на перехід до іншого суду. Решта — поки що ні. Адже вони мають «невизначений статус»: 5-річний строк повноважень у них уже закінчився, але вони ще не обрані безстроково. Тому законні підстави для їхнього переведення відсутні. Тим часом деякі парламентарі чітко дають зрозуміти: без унесення змін до Конституції, можливо, питання «безстроковиків» і не розглядатиметься.

Нелегка справа

Та й у тих законників із зони бойових дій, які можуть перевестися, виникають проблеми. Багато хто вже переїхав до інших регіонів, знайшов житло. Але якщо суди, в яких вони працювали, відновлять роботу, переводити їх без конкурсу вже ніхто не буде.

Також відповідно до Положення про порядок переведення судді до іншого суду того самого рівня у випадку реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, затвердженого ВККС, володарі мантій, які опинилися в скрутному становищі, подають заяву про перехід до іншої установи «без зазначення найменування суду для переведення». Тобто, виходить, у «переселенців» не завжди буде шанс зайняти посаду неподалік нової домівки.

Тому законникам залишається сподіватися на те, що «кваліфікаційники» врахують життєві обставини переселенців. Так, за інформацією ВККС, станом на 18 січня цього року в 152 місцевих судах вільні більш як 200 посад (лише 3 з них — у столиці). До речі, 27 січня комісія розглядатиме питання щодо прикріплення 2-х та переведення 4-х служителів Феміди.

Також володарі мантій із зони проведення АТО розраховують: якщо ситуація буде зовсім безвихідною, ДСАУ піде їм назустріч. Тобто в разі відсутності вакансій в установах, розташованих поряд з місцем, куди вони переселилися, збільшить у них кількість штатних одиниць.

Долі тих людей у мантіях, які залишилися без повноважень, залежать від парламенту. Виплата винагороди їм поновиться у двох випадках: якщо нардепи внесуть зміни до «справедливого закону» стосовно подовження строку прикріплення або оберуть суддів безстроково. На жаль, поки що ВР переймається зовсім іншими питаннями. В конституційній метушні парламентарі геть забули просту істину: жодні зміни в Основному Законі не покращать відносини між представниками трьох гілок влади, не виведуть країну на європейський шлях, якщо держоргани нехтуватимуть виконанням своїх обов’язків, а керуватимуться політичною доцільністю.

коментар «ЗiБ»

— Спроба прийняти законопроект №3328 була невдалою. Ширяться чутки, що народні депутати провалили документ через те, що нібито судді із Луганської та Донецької областей не бажають переводитися в сільські райони. Це не відповідає дійсності з таких причин. По-перше, більш ніж 30 суддів, у яких закінчився строк прикріплення, не обрано безстроково, і щодо них не можна навіть розпочати процедуру переведення. По-друге, троє чи четверо суддів із зони проведення АТО подали заяви про відставку. По-третє, багато суддів очікують підписання указу Президента щодо їх переведення. До того ж окремі судді не писали заяви про переведення та бажають повернутися до своїх судів, коли вони відновлять роботу. Замість вирішення питання на законодавчому рівні нам доводиться спостерігати знущання над суддями, які є патріотами, втратили майже все, не мають можливості здійснювати правосуддя. Та, незважаючи на все це, я не втрачаю надію, що керівництво держави згадає про суддів-патріотів, підтримає їх. А така підтримка повинна полягати в наданні їм можливості працювати на благо України. І отримувати за це достойну винагороду.

— Як і в більшості суддів, які обіймають посади в судах, що припинили свою діяльність у зв’язку з проведенням АТО, строк прикріплення до іншої установи в мене закінчився 28 вересня 2015 р. Відтоді ми зосталися без єдиного джерела існування. По-перше, судді не можуть відповідно до вимог закону поєднувати свою діяльність із підприємницькою або адвокатською, будь-якою іншою оплачуваною роботою (крім викладацької, наукової та творчої). По-друге, в більшості випадків судді покинули не тільки свої робочі місця, не зрадивши присязі, а й свої домівки разом з родинами, змушені наймати житло в інших містах, з нуля налагоджувати свій побут, влаштовувати дітей в навчальні та дошкільні заклади, медичні установи. Це зовсім не просто. Які наслідки особисто для мене? Це — четвертий місяць без коштів на життя, оренду житла, витрати, пов’язані з навчанням, розвитком та лікуванням дитини. Це жити за рахунок батьків, які є пенсіонерами та інвалідами. Я брала участь у конкурсі на переведення до іншого суду, але не пройшла його, адже 5-річний строк призначення на посаду закінчився, безстроково мене не обрано.