Немного евробеременна

Правозащитники хотят видеть в Конституции четкий механизм ротации законников и одновременно - исключить прокуратуру

Направленный в Конституционный Суд проект по реформе правосудия не защитит должным образом права граждан. Такого мнения придерживаются в Украинском Хельсинском союзе по правам человека. В частности, проблемы видят в переаттестации служителей Фемиды, торможении реформы прокуратуры и ограничении доступа к суду.

Очищення чи зачищення?

Через недостатньо широке та відкрите обговорення проекту закону «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (№3524) він щоразу піддається критиці. Так, громадські організації обурюються тим, що їх не залучили до участі в розробленні документа (див. «ЗіБ» №51/2015. — Прим. ред.). І хоча направлення проекту до КС підтримав 291 народний обранець, можна припустити, що зі зростанням активності правозахисників кількість прихильників реформи в будівлі під куполом зменшуватиметься.

Представники громадських організацій, правозахисники, експерти відзначають, що в проекті є корисні норми, які могли б наблизити нас до євростандартів. Однак інші положення, навпаки, погіршать стан захисту прав людини. Отже, в цілому запропонована реформа не принесе очікуваних результатів. Адже, як відомо, не можна бути трохи вагітною.

Недоопрацьованим проект уважають і в УГСПЛ. Передусім там не побачили чіткого механізму ротації суддів, що може призвести до їх вибіркового звільнення. А це сприятиме підвищенню тиску на судову владу, що прямо протилежне меті реформи. Як і інші експерти, представники УГСПЛ звертають увагу на «Перехідні положення» проекту, де серед іншого передбачається автоматичне припинення повноважень суддів-«п’ятирічок» та переатестація решти.

Член правління спілки Володимир Яворський акцентує увагу на двох проблемах. З одного боку, на його думку, існує ймовірність, що велика кількість служителів Феміди залишаться на своїх місцях і не відбудеться належного оновлення суддівського корпусу. Як приклад він наводить переатестацію в Національній поліції, яка не принесла очікуваних результатів. З другого — відсутність об’єктивних критеріїв оцінювання може спричинити тиск на тих, хто складає іспити. «В таких умовах ми не розв’яжемо проблеми незалежності правосуддя», — говорить експерт.

При цьому він пропонує перевести суддів вищих судів до нижчої інстанції. Тоді до апеляції та касації можна було б набрати новий склад і в такий спосіб розпочати оновлення судової влади. Мовляв, це не порушує права судді, бо його не звільняють з посади, а просто переводять.

Натомість запропонований у проекті механізм, коли частину суддів залишать на посадах, а інших звільнять за незрозумілими критеріями, призведе до чисельних скарг до Європейського суду з прав людини. «Є велика ймовірність, що ці судді виграють справи в ЄСПЛ. У них будуть дуже гарні перспективи», — зазначає експерт.

Списали з помилками

Ще одна норма, котра, як уважають в УГСПЛ, замість покращення доступу до правосуддя його обмежить, — впровадження інституту конституційної скарги в тому вигляді, як це передбачено в проекті. Норма про попереднє вичерпання «всіх інших національних засобів юридичного захисту» може зробити гарну ідею «мертвонародженою». Ситуація ускладнюється тим, що одночасно забирається право громадян звертатися до КС зі зверненням про тлумачення положень Конституції та законів.

Відповідна норма взята з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, де визначено умови прийнятності скарги до ЄСПЛ. Однак конвенція передбачає, що мають бути вичерпані «всі національні засоби юридичного захисту згідно із загальновизнаними принципами міжнародного права». Тобто йдеться про вичерпання саме ефективного механізму захисту. «Правових засобів захисту насправді дуже багато. Це звернення до народного депутата, президента, мера, листи до будь-яких органів влади. Для того щоб подати скаргу до КС, я маю спочатку звернутися до всіх органів влади, які існують у країні?» — пояснює свою позицію В.Яворський.

Тому в УГСПЛ наполягають, що людина повинна мати необмежене право на подання конституційної скарги у випадку, коли закон суперечить Конституції в частині, що обмежує права людини. При цьому не побоюються шквалу скарг, який застопорить роботу КС. На думку правозахисників, можна буде встановити певні фільтри щодо прийнятності скарги на законодавчому рівні.

Натомість наявні механізми оскарження неконституційних законів майже не працюють. «В нашій практиці є багато прикладів, коли приймають неконституційний закон, і нам доводиться ходити по народних депутатах, збирати підписи, щоб звернутися до КС. А вони не ставлять підписи, бо є політична домовленість. Люди повинні мати право захищати свої права в обхід політиків», — говорить В.Яворський.

Змагальність сторін

Виконавчий директор спілки Аркадій Бущенко вважає згадку про прокуратуру в Основному Законі недоречною. Він зазначає, що прокуратура — це потужна система, яка була створена понад 200 років тому як «око государеве». А в часи радянської влади була оновлена, набула більшої ваги й слугувала режиму для того, щоб тримати народ в узді. На думку експерта, до Конституції 1996 року норма про цю інституцію потрапила випадково, «бо цього монстра треба було поставити в якісь рамки».

«Фактично ніякої зміни підходів щодо прокуратури в проекті немає. Вносяться певні косметичні зміни, які не розв’язують проблем», — говорить А.Бущенко. При цьому він дотримується радикального погляду, що прокуратуру взагалі варто ліквідувати, створивши певну агенцію в Уряді, яка виконуватиме функцію підтримання державного обвинувачення.

Натомість, на думку А.Бущенка, автори проекту занадто регулюють інститут адвокатури. В УГСПЛ воліють навіть не порушувати питання монополії адвокатів. Але виступають проти того, щоб ці повноваження були закріплені на рівні Основного Закону.

А.Бущенко підкреслює, що в жодній країні адвокатська монополія не закріплена в Конституції. «Ми будемо першою країною, яка відзначиться лобіюванням корпоративних інтересів на конституційному рівні», — говорить він.

За його словами, якщо монополія таки буде закріплена в Конституції, держава, адвокатська спільнота й суспільство не зможуть своєчасно реагувати на виклики часу. Як приклад експерт наводить ситуацію, що нині склалась із великою кількістю тимчасово переміщених осіб. З огляду на масштаб проблеми в більшості випадків правовий захист їм надають не адвокати. Якщо ж уявити, що таке право мали б виключно ліцензовані фахівці, громадяни залишилися б без належної допомоги.