В безоплатном долгу

Адвокатам системы БПП не стоит заключать договоры с подопечными: неблагодарность грозит дисциплинарной ответственностью

Человек, находящийся в трудном положении, готов заплатить защитнику любую цену, чтобы как можно быстрее решить проблему. Впрочем, когда опасность минует, обстоятельства воспринимаются уже иначе и кажется, что адвокат наживается на беде. Иногда такие сомнения имеют под собой почву. Поэтому в случаях, когда клиент обвиняет адвоката в смертном грехе алчности, дисциплинарным органам следует особенно тщательно взвешивать имеющуюся информацию и не делать преждевременных выводов.

Мати за сина

Адвокат І. за дорученням регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в межах кримінального провадження надавав таку допомогу затриманому Д. За словами матері підозрюваного, захисник повідомив їй про складність становища й загрозу неминучого взяття її сина під варту. Втім, якщо додатково укласти договір про надання правової допомоги й заплатити $3 тис., адвокат начебто обіцяв докласти всіх можливих зусиль і вирішити питання щодо застосування більш м’якого запобіжного заходу.

Зрозуміло, що тяжкий психологічний стан через розгляд клопотання про взяття під варту Д. та брак часу не сприяли глибоким роздумам, тож договір було укладено, а частину гонорару сплачено.

Пізніше з’ясувалося, що інший підозрюваний, який був затриманий разом із Д., відбувся домашнім арештом, а підстав  обрання більш суворого заходу начебто взагалі не було. Отже, адвокат увів у оману щодо обставин справи Д., зробила висновок мати й зажадала розірвання договору.

За провину І. було поставлено те, що він не вжив жодних заходів, аби поліпшити становище її сина, не склав акта виконаних робіт, а діяв як адвокат системи безоплатної допомоги. Проте правник категорично заперечив претензії, зазначивши, що реальним результатом його роботи є факт обрання стосовно Д. запобіжного заходу, не пов’язаного з триманням під вартою.

Згодом договір про правову допомогу було укладено з іншим адвокатом, а усунутий від подальшої участі у справі І. отримав дисциплінарне провадження.

Документи переконливіші

Надаючи регіональній кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури свої письмові пояснення щодо обставин, викладених у скарзі, правник не заперечував факту отримання доручення  від регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги стосовно захисту Д., затриманого за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення. Проте, за версією захисника, скаржниця сама виявила бажання укласти договір про надання правової допомоги для здійснення подальшого захисту Д. вже після того, як повноваження І. як адвоката за дорученням були виконані й суд, розглянувши клопотання про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, все ж застосував домашній арешт.

У рамках договору І. підготував і подав низку клопотань, оскільки, на думку захисника, в кримінальному провадженні виявилося безліч процесуальних помилок. Зокрема, клопотання стосувалися повернення тимчасово вилученого майна, проведення одночасних допитів, слідчого експерименту за участю потерпілих та свідка, перекваліфікації дій та зміни підозри, участі при проведенні всіх процесуальних дій у кримінальному провадженні. Крім клопотань, також було подано кілька адвокатських запитів. Свою позицію правник підтвердив копіями відповідних документів із підписами слідчого про їх прийняття.

Також І. зауважив, що відмова від захисника, розірвання договору з ним відбулися з порушенням процесуального законодавства. Коли адвокат дізнався про непорозуміння з клієнтом, саме він розірвав договір та направив акт і звіт виконаних робіт. Проте цінний лист начебто було повернуто у зв’язку із закінченням терміну зберігання на поштовому відділенні.

Зі свого боку І. оцінив ситуацію так: скаржниця, не бажаючи сплачувати гонорар, вирішила написати на нього скаргу та звести наклеп. Усі обставини стосовно Д. вигадані матір’ю, а твердження, що адвокат не вчиняв жодних дій, неправдиві, оскільки обов’язки захисника виконувались аж до моменту прийняття рішення про розірвання договору. 

У комісії вирішили, що докази, надані адвокатом, спростовують висновки скаржниці, й, констатувавши відсутність у діях правника ознак дисциплінарного проступку, відмовили в порушенні справи. Мати Д. не погодилася з такою позицією, оцінивши її як поверхову й необґрунтовану, та звернулася до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Вади перевірки

Розглядаючи справу під час засідання 30—31 травня, члени ВКДКА звернули увагу на відсутність у матеріалах перевірки інформації щодо будь-яких постанов слідчого про задоволення (або незадоволення) заявлених клопотань чи відповідей на адвокатські запити. Дисциплінарна ж палата зі свого боку не направила до органів досудового слідства жодних запитів, аби перевірити наявність відповідей на згадані клопотання та адвокатські запити, як мала зробити відповідно до ст.38 закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Згідно з ст.220 КПК клопотання сторони захисту про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов’язані розглянути в строк, не більший від трьох днів з моменту подання, й задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання мала бути повідомлена особа, яка заявила клопотання. А про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання повинна бути винесена вмотивована постанова. Її копію вручили б особі, яка заявила клопотання.

Виходячи із цього, члени комісії вирішили, що під час розгляду скарги на дії адвоката І. дисциплінарна палата регіональної КДКА неповно та невсебічно оцінила факти, викладені в скарзі, не з’ясувала наявності чи відсутності порушення вимог закону, правил адвокатської етики, не вивчила питання про наявність в органах досудового слідства клопотань та адвокатських запитів, а також того, чи задоволені ці клопотання та запити. Усе це в сукупності унеможливлює ухвалення об’єктивного та законного рішення за наслідками розгляду скарги матері Д.

На підставі цього рішення ДП, яким відмовлено в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката, було скасоване, а справу направлено до КДКА для нового розгляду, під час якого члени ДП мають урахувати зауваження вищого органу.

***

У цілому під час засідання ВКДКА 30—31 травня було розглянуто 33 скарги на рішення, дії та бездіяльність КДКА регіонів, за результатами чого члени комісії прийняли такі рішення:

• 13 — про залишення скарг без задоволення, а рішень КДКА — без змін;

• 2 — про скасування рішень КДКА й ухвалення нових;

• 6 — про скасування рішень КДКА та направлення справ на новий розгляд із зобов’язанням учинити певні дії;

• 3 — про скасування рішень та повернення справ до КДКА регіонів.

Розгляд 8 скарг відкладено.

Також було обговорено звіти ВКДКА: за 2012—2017 роки та про виконання кошторису за результатами діяльності.