Отъезд половины делегатов съезда свел на нет результаты голосования. Продолжение следует…
Избрание членов Высшей квалификационной комиссии судей опять отложили на неопределенный срок. Двухдневное заседание показало, что отведенного времени маловато для решения таких важных вопросов, как избрание состава конституционных органов. Делегаты судов разных уровней то и дело «перетягивали одеяло», дабы представители именно их инстанции вошли в квалифкомиссию. В итоге судебная власть не имеет ВККС, а имеет… перерыв в работе съезда.
Голоси розділилися
На позачерговий ХІІ з’їзд суддів покладали великі надії, адже саме на ньому делегати мали обрати більшість членів ВККС — 6 із 11. Усі очікували, що з’їзд дасть поштовх до відновлення роботи. Проте розгляд питання розтягнувся на два дні, але так і не завершився прийняттям рішення.
За ініціативою деяких делегатів до порядку денного з’їзду було включено питання визначення квотного принципу при обранні членів як ВККС, так і Вищої ради юстиції. «У цих органах повинні бути представники кожної юрисдикції. Необхідно забезпечити принцип рівності», — наголошували делегати. Дехто з них навіть запропонував передбачити, щоб до комісії обов’язково ввійшло троє володарів мантій з місцевих судів.
Така пропозиція не припала до душі головуючому на з’їзді Василеві Онопенку. «Повірте, суддям у цих органах доведеться вирішувати складні й серйозні питання. Не хочу образити суддів місцевих судів, але, наприклад, суддя Верховного Суду має величезний досвід, знається на вирішенні багатьох питань. Потрібно думати про наслідки й бути далекоглядними», — підкреслив В.Онопенко.
Один із представників делегації з адмінсудів зауважив, що законодавець визначив квоти лише для Ради суддів України. «Тому для ВККС та ВРЮ ми не маємо право визначати квоти. Це незаконно!» — наголосив він. Однак ця пропозиція не знайшла підтримки.
Увечері втомленим делегатам запропонували визначитися з представництвом у ВККС. Один із «господарників» запропонував розподілити квоти по-справедливості — по двоє осіб від кожної юрисдикції. Така позиція цілком зрозуміла: з 398 делегатів їхніх представників було тільки 47 (49 — «адміністративників», 20 — з Верховного, Конституційного та вищих спецсудів, решта — «загальники»). До того ж закон «урізав» кількість представників від господарських та адміністративних судів у складі РСУ, й у рівному поділі місць у ВККС убачалася своєрідна компенсація для меншості.
Втім, у більшості делегатів були свої уявлення про справедливість, що, на їхню думку, грунтується на кількісному чинникові: в якій юрисдикції більше суддів, та має отримати й більше представників. Тому учасники форуму пристали на пропозицію Людмили Соломахи з Апеляційного суду Донецької області поділити крісла у ВККС за таким принципом: 4 посади — «загальникам», по одній — «адміністративникам» і «господарникам».
Невідомі особи
Процес висування кандидатів до складу ВККС затягнувся. Адже одні учасники зібрання переконували В.Онопенка в необхідності відкласти розгляд питання щодо обрання членів ВККС та ВРЮ. Інші ж наполягали на тому, що потрібно швидше працювати та приймати необхідні рішення. Тим більше що в багатьох були на руках квитки додому, тож вони пропонували відкласти розгляд цих питань «на потім». Та й у киян були свої аргументи. «Не можна вирішувати ці питання поспіхом», — зауважив голова Ради суддів господарських судів Олександр Удовиченко.
Урешті-решт вирішили в перший день з’їзду висунути кандидатів до складу як ВККС, так і ВРЮ, а вже 20 червня провести голосування. Делегати наввипередки почали пропонувати кандидатів до складу відразу двох органів. Минуло 20 хв., а перелік продовжував повнитися новими прізвищами.
«Ви усвідомлюєте, що більше 200 делегатів повинні підтримати кандидатів, яких ви пропонуєте? Якщо хочете проводити другий, третій, п’ятий тури, то давайте продовжувати висувати претендентів», — спробувала покласти край «безкінечному висуванню претендентів» член президії з’їзду, голова Донецького апеляційного адмінсуду Раїса Ханова.
У свою чергу Л.Соломаха закликала делегації чітко визначитися з кандидатами, аби голосування не затягнулося на тривалий час.
Володимир Кравчук із Львівського окружного адмінсуду зазначив, що категорично проти прийняття поспішних рішень, і запропонував перенести розгляд кадрових питань. Зал підтримав його пропозицію бурхливими оплесками. «У судовій системі працює понад 8000 суддів. Знати всіх неможливо! Потрібно відпрацювати регламент висунення, який би передбачав завчасність висунення кандидата, опублікування його біографії, обговорення в колективах, ознайомлення громадськості, заслуховування на з’їзді. Тільки тоді ми не будемо обирати кота в мішку», — написав після з’їзду на своїй сторінці у Facebook В.Кравчук.
В.Онопенко зазначив, що, напевно, делегатам варто «переспати зі своїми думками», подумати над тим, хто достойний представляти суддівський корпус у ВККС. На цьому й завершили обговорювати «кваліфікаційне» питання, а до півночі залишалося тільки 2 год.
Правовий викрутас
Уже наступного дня лічильна комісія підготувала 3 окремі бюлетені для голосування за кандидатів до складу ВККС від кожної юрисдикції. «Адміністративники» та «господарники» висунули по 4 кандидати, а «загальники» — 12.
Як показав звіт представника лічильної комісії, до опрацювання надійшло 1079 бюлетенів. Зважаючи на таку величезну кількість матеріалів, лічильна комісія вдалася до прогнозувань. Зокрема, як повідомив голова мандатної комісії Віктор Шишкін, у першому турі з членами ВККС визначитися буде важко. Тому, доки йшов підрахунок голосів, він запропонував звернутися до норм закону «Про судоустрій і статус суддів» щодо порядку формування ВККС. Так, суддя КС нагадав, що п.2 ст.93 закону визначає, що члени ВККС із числа суддів призначаються з’їздом суддів України відкритим або таємним голосуванням. «Тобто законодавець пропонує нам варіації», — підкреслив В.Шишкін.
Він запропонував порівняти цю норму з положенням ст.126 закону, де зазначено, що рішення з’їзду суддів України приймається також більшістю голосів делегатів таємно або відкрито. Втім, питання щодо призначення членів ВРЮ та ВККС передбачає тільки таємне волевиявлення. «Ми бачимо деяку конкуренцію норм двох статей», — зауважив суддя КС. Він запропонував колегам для економії часу (адже делегати працювали вже майже 11 год. поспіль) «частково виконати вимоги обох норм», пояснивши, що наразі таємне голосування вже проводиться та, вочевидь, перший тур переможців не визначить. «Я хочу лише порадитися з вами: чи можемо ми провести голосування, якщо виникне така необхідність, у відкритому режимі, послуговуючись ст.93? Чи можливе втілення в життя такого правового викрутасу?» — запитав він у присутніх. Така ініціатива припала до вподоби головуючому на з’їзді, який наголосив, що «юристи можуть усе, а судді — тим паче». Проте закликав почекати, бо є ймовірність, що переможці будуть визначені відразу.
Та делегати не сприйняли пропозиції судді КС. На думку одного з них, такі «правові викрутаси» можуть обернутися оскарженням і скасуванням усіх рішень з’їзду, що неприпустимо. Ще через півгодини лічильна комісія почала оприлюднювати результати. Голоси розділилися між
6 лідерами таким чином:
Микола Патрюк (Верховний Суд) — 182;
Анастасія Заріцька (Вищий господарський суд) — 177;
Валентина Устименко (Апеляційний суд Харківської області) — 157;
Микола Міщук (Київський апеляційний адміністративний суд) — 131;
Микола Мішин (Апеляційний суд Донецької області) — 121;
Надія Стефанів (Апеляційний суд Івано-Франківської області) — 117.
Утім, як зазначив представник лічильної комісії, «особисте волевиявлення делегатів не можна вважати рішенням з’їзду», яке відповідно до закону має прийматися більшістю від присутніх на заході делегатів. «Якщо йти за такою логікою, то жоден з кандидатів не набрав необхідної кількості голосів. Ми ж рахували більшість від отриманих бюлетенів. Проте затвердження протоколу й саме рішення щодо призначення обраних осіб має зробити більшість від зареєстрованих делегатів, якої наразі в нас уже немає», — констатував один з «лічильників».
Дійсно, зала спорожніла більш ніж наполовину, а у дверях час від часу було видно делегатів з валізами, які покидали з’їзд. Ті ж, хто лишився, не змогли порозумітись у питанні затвердження результатів голосування. Хтось уважав, що виходити треба з кількості делегатів, зареєстрованих на з’їзді, хтось був переконаний, що має значення кількість тих делегатів, «що взяли в руки бюлетені». Єдиної думки так і не дійшли.
Отже, аби не нагнітати атмосферу, В.Онопенко вирішив оголосити перерву в роботі з’їзду. «Питання, які ми зараз намагаємося вирішити, мають державне значення. Саме тому я пропоную перерватися та зібратися в повному складі ще раз, аби легітимність з’їзду та його рішень не можна було поставити під сумнів», — заявив він.
За словами головуючого, з датою продовження з’їзду має невдовзі визначитися новообрана РСУ.
За ким затишшя?
Отже, робота ВККС так і залишається заблокованою (хоча недавно на сайті комісії з’явилася інформація, що її члени виконуватимуть повноваження до початку роботи нового складу цього органу. ВККС навіть запланувала провести засідання 1 липня, проте чи відбудеться воно — під великим питанням). Як наслідок, уже майже 3 місяці судді не можуть отримати рекомендації для обрання безстроково, перевестися до інших храмів Феміди.
Невизначеною досі є й доля 1200 осіб, які перебувають у резерві на перше призначення на посади суддів. Від тимчасового, але тривалого «кваліфікаційного» затишшя постраждали «резервісти», які складали кваліфікаційний іспит у червні 2011-го. Адже строк дії результатів екзамену — 3 роки. На першому суддівському доборі кандидати складали кваліфікаційний іспит в Одесі 19 червня 2011-го. Тобто особи, які не встигли одягти мантії, будуть виключені з резерву і їм доведеться складати кваліфіспит ще раз.
Небезпечним є невиконання комісією такого повноваження, як прийняття рішення про відсторонення судді від посади у зв’язку з притягненням його до кримінальної відповідальності. Виходить, що володар мантії, який, можливо, скоїв злочин, продовжуватиме вершити правосуддя?
Припадають пилом заяви та повідомлення про дисциплінарну відповідальність представників місцевих та апеляційних судів. Також володарі мантій можуть не боятися дисциплінарних стягнень. Має пощастити тим суддям, яким на законних підставах удасться уникнути притягнення до дисциплінарної відповідальності (дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше року з дня вчинення проступку). Тож, схоже, вчинки окремих законників залишаться безкарними.
Коли РСУ спроможеться назвати дату продовження з’їзду — також питання. Адже зібрати 40 її членів дещо складніше, ніж 11.
Материалы по теме
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!