На мушке политических интересов

Павло ГВОЗДИК: «Суддя, який боїться, ніколи не зможе постановити законного рішення»

Конференция показала, что нестабильная политическая ситуация и давление со стороны государства и общественности на судейский корпус вызвали растерянность представителей третьей ветви власти. Репутация судебной власти и сам статус судьи в последнее время пошатнулись в упадке и опале. Судейское сообщество с большой настороженностью восприняла законопроект «О восстановлении доверия к судебной системе». Поэтому проведенное мероприятие дало возможность каждому высказать свое мнение.

«Найболючіша тема»

Відкриття ІV конференції суддів загальних судів, що відбулася 18 березня, здається, нічим не відрізнялася від звичного сценарію подібних заходів. На перший погляд, ті ж самі вітання, порядок денний, обрання робочих органів і президії. Але атмосфера — інакша. Навіть Державний Гімн, без супроводу якого не обходиться жоден з’їзд суддів, набрав якоїсь додаткової урочистості, співали всі.

Події останніх 4 місяців торкнулися кожного громадянина, зокрема й делегатів конференції. Павло Гвоздик, який напередодні очолив Раду суддів загальних судів, закликав присутніх ушанувати пам’ять загиблих у громадських протистояннях хвилиною мовчання. Йому ж випало першим доповідати перед колегами.

Голова РСЗС повідомив, що за минулий рік рада працювала плідно й наполегливо, провела 15 засідань, на яких було прийнято 122 рішення. За словами П.Гвоздика, більшість рішень стосувалися призначення на адміністративні посади, оскільки судову установу не можна залишати без керівництва. Багато рішень порушували питання фінансового забезпечення, що залишається наразі «найболючішою темою», впевнений доповідач. «Суди вже давно перебувають у режимі жорсткої економії коштів. Нами було прийнято рішення про скорочення кількості судових засідань, бо кожне нове несе за собою нові витрати», — повідомив він.

Та головне, про що хотів сказати П.Гвоздик, стосувалося зовсім не статистики. «Судова влада, у світлі останніх політичних подій, залишалася єдиною державною інституцією, яка, незважаючи на політичний, економічний, а іноді й фізичний тиск, працювала практично безперебійно», — підкреслив він. На його думку, не можна допустити, щоб у країні відбувалися процеси, які б заперечували роль права та державних інституцій. «Суд у демократичній державі повинен виступати тим регулятором, який би знімав суспільне напруження в цивілізований та визначений законом спосіб», — зауважив головуючий на конференції. Судова влада, як здорова система держави, повинна мати право на самоочищення, і для цього, як доводив доповідач, вже створені необхідні органи. Проте П.Гвоздик погодився з тим, що процеси, які відбуваються в суспільстві, підігріваються безпосередньо діями суддів.

Він закликав колег замислитися над тим, чи завжди дії суддів є зрозумілими для громади. Суддям необхідно прагнути до прозорості судочинства: громада повинна знати, що відбувається в суді, а також те, що суддя не може вчиняти дій, які суперечать законам. Громада повинна зрозуміти, що суд жодної справи з власної ініціативи не починає — процеси ініціюються органами внутрішніх справ та іншими державними інституціями, нагадав П.Гвоздик.

Він також був обурений тим, що ні органи внутрішніх справ, ні прокуратура не ініціювали проведення нового слідства для пошуку реальних убивць судді Шевченківського районного суду м.Києва Сергія Зубкова. «Адже, якщо за грати потрапили невинні особи, яких визнано політичними в’язнями, необхідно шукати дійсно причетних до злочину», — наголосив він. П.Гвоздик переконаний: не можна залякувати людину в мантії, адже «суддя, який боїться, ніколи не зможе постановити законного рішення». На його думку, щоразу, приймаючи рішення, суддя вирішує й власну долю. Адже всі негативні наслідки цього рішення автоматично будуть спрямовані на його адресу.

Завершуючи свій виступ, П.Гвоздик зауважив, що суди повинні завжди бути в опозиції до влади й неухильно відстоювати норми закону.

Хто робить із суддів рабів?

Підтримав колегу й голова Ради суддів Василь Онопенко. «Коли залізо плавиться, з’являється сталь; коли народ бореться, з’являється нація. А судді — частина цієї нації», — розпочав він свій виступ. Голова РСУ підкреслив, що нині перед суддями стоять украй важкі завдання, можливо, найважчі за всі часи. За його словами, саме тепер з’явилася можливість попрацювати так, щоб громадськість сказала: ось він, незалежний та демократичний суд.

На думку В.Онопенка, судова влада залишається найбільш проблемною інституцією. Судді стикаються з недофінансуванням і величезним навантаженням: на рік розглядається близько 6,5 млн справ. За таких обсягів, за словами голови РСУ, дуже важко уникнути прикрих помилок. «Та не матиме помилок лише той, хто не працює», — додав доповідач.

Він також зазначив, що зараз серед суддів відчувається розгубленість, яка є закономірною. «Почастішали випадки, коли суддям доводиться під тиском автоматів і громадськості з камінням у руках приймати рішення. А це, м’яко кажучи, непросто», — переконаний голова РСУ. Він також нагадав, що від того, як пройдуть конференції суддів кожної юрисдикції залежатиме й проведення з’їзду суддів. Цей форум, переконаний В.Онопенко, повинен довести, що суддівська спільнота розуміє всі процеси, які відбуваються в державі, і вона ж у першу чергу зацікавлена в очищенні судової системи.

Проте постає запитання, як її захищати. Незаконними методами, з порушенням Конституції та законодавства? «Суддя ніколи не стане вільним і незалежним духом, коли його почнуть ламати під певні політичні процеси, роблячи з нього раба», — зазначив голова РСУ. Суддівська спільнота не повинна цього допустити. Як зауважив В.Онопенко, законники й самі здатні очистити систему, залишивши тільки чесних, справедливих і неупереджених фахівців. Однак усе залежатиме від законів, які будуть прийняті.

Перш за все йдеться про вже згадані люстраційні заходи, які передбачає законопроект «Про відновлення довіри до судової системи». РСУ був представлений перший варіант документа, який стурбував служителів Феміди. Вони неодноразово направляли свої звернення до законодавців з проханням переглянути його, внести корективи. РСУ в межах своєї компетенції вжила низку заходів, аби законопроект потрапив до Венеціанської комісії. Вона, за словами В.Онопенка, має серйозні зауваження. «Конституція нам чітко говорить, що давати оцінку судовим рішенням має виключно вища судова інстанція. Наразі ж їх оцінює хто завгодно», — констатував голова РСУ.

Серед завдань суддівського самоврядування, на його думку, — спрямування всіх процесів у правове русло. Незрозумілим для керівника ради став і той факт, що винним чомусь зробили голів судів, які, за твердженням В.Онопенка, є найкращими суддями та досвідченими фахівцями. Усунення ж таких людей з посад спричинить лише розбалансування системи. «У такому правовому хаосі є можливість розладити судову систему. Однак РСУ робитиме все можливе, щоб зберегти кістяк — основу, яка її цементує», — зазначив доповідач. Він також не відкидає можливості заміни деяких голів, проте не всіх і не водночас.

В.Онопенко закликав усіх присутніх до діалогу з народними депутатами, коли через тиждень законопроект потрапить до парламенту. «Ми повинні разом піклуватися про своє майбутнє, разом працювати й тільки разом долати перешкоди», — завершив свій виступ голова РСУ.

Аксіоми демократії

Трохи з іншого боку подивився на проблему репутації третьої гілки влади голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів Ігор Самсін. По-перше, він нагадав усім, що суддівське самоврядування — це та підвалина, на якій тримається система, яка забезпечує організаційний порядок. «Зараз ми говоримо про демократичне суспільство, про побудову демократичної держави. Та хіба може існувати демократія без незалежного суду? Не може, і це — аксіома. А хіба може бути незалежним суд без незалежного судді?» — поставив наступне риторичне питання доповідач.

Звертаючись до суддів, І.Самсін зауважив, що їхня свідомість повинна змінитися. Нездатність деяких суддів до перебудови, на думку голови ВККС, стане ще однією підставою для залишення судової системи.

Він також був обурений однобічним і спотвореним сприйняттям судді пересічними громадянами. «Більшість громадян сприймають суддів як хабарників, а саму судову систему вважають наскрізь корумпованою», — переконаний очільник ВККС. Таке сприйняття, на його думку, формують перш за все засоби масової інформації, які доносять інформацію про суди та суддів без жодної краплини позитиву. Аби уникнути зловживання популістськими ярликами, І.Самсін запропонував постійно посилювати судову незалежність через органи суддівського самоврядування.

Люстраційні заходи, які пропонуються в уже згаданому законопроекті, доповідач уважає антиконституційними з першого до останнього абзацу. «Міжнародні організації кажуть, що країни Європи вже пройшли той етап, який зараз долаємо ми. Пройти його доведеться й нам, однак суто в рамках дотримання конституційних норм», — упевнений І.Самсін.

Він також висловився стосовно можливості подальшого реформування судової влади. Проте ставлення до органів суддівського самоврядування повинне залишитися справедливим, а всі рішення, — бути виваженими та мудрими, зауважив голова ВККС.

Обличчям до народу

Дещо незапланованим, але дуже відвертим став виступ голови Апеляційного суду Івано-Франківської області Надії Стефанів. Перш за все вона розповіла про події, які відбувалися в області наприкінці лютого, коли політичне протистояння змусило багато державних інституцій припинити свою роботу. Голова суду розповіла, що, попри складні умови, всі правоохоронні органи краю, у тому числі Служба безпеки та прокуратура, майже до початку березня були заблоковані. Будівля, де розташований апеляційний суд, також стала об’єктом штурму, хоча й працювала до останнього. «У цілях самозбереження, у цілях збереження установи та справ, які там знаходяться, мною було прийняте рішення про тимчасове припинення роботи суду. Збереження справ стало для нас головним, адже ці справи не є справами суду, вони є справами наших громадян», — розповіла Н.Стефанів.

Вона також повідомила, що, коли роботу відновили й була скликана відеоконференція судів області, до приміщення установи ввійшли представники громади, «Правого сектору» та активісти майдану. Керівництво суду сіло з представниками громадськості за стіл переговорів, аби з’ясувати, чого вимагає народ. Він, за словами Н.Стефанів, вимагав люстрації всіх суддів області. «На зборах суддів ми погодилися з тим, що повинні пройти так звану народну люстрацію, адже іншу провести було б важко без відповідної норми закону. Ми вирішили вийти на трибуну й повернутися обличчям до людей», — розповіла жінка. Вона разом з усім суддівським корпусом намагалася запевнити людей, що приміщення суду є відкритим для всіх і потрапити до нього, хай і з невеличкою кількістю формальних процедур, може кожен.

Н.Стефанів погодилася з тим, що треба відновлювати довіру до суддів, яка була втрачена вже досить давно. На сайті суду було оприлюднене рішення зборів суддів, яким служителі Феміди підтримали вимоги громадськості краю щодо проведення народної люстрації за запропонованою законом процедурою.

«Так склалося, що судді завжди були в центрі правового та соціального конфлікту. Це особливість нашої професії, якій більшість із нас присвятила життя», — переконана Н.Стефанів. Вона також закликала колег до зміни своїх поглядів на роботу. Вона впевнена, що, вдягаючи мантію, судді повинні уважніше ставитися до сторін процесу, їхніх проблем і питань, а не просто відбувати робочий час.

Останньою тезою виступу голови апеляційного суду став заклик до об’єднання органів суддівського самоврядування кожної юрисдикції. «Ради суддів повинні триматися пліч-о-пліч, бо сила завжди криється в єдності. Можливо, таке об’єднання треба прописати в новій редакції закону «Про судоустрій і статус суддів», аби судді завжди мали можливість захистити себе», — запропонувала Н.Стефанів.

Закон «недоброї голови»

Та не всі делегати були згодні з доцільністю проведення процедури люстрації в запропонованій законодавцем формі. Досить емоційним виявився виступ голови Апеляційного суду м.Києва Антона Чернушенка.

Перш за все він закликав суддівську спільноту не залишатися осторонь подій, які обрушилися на нашу державу. Зокрема, запропонував суддям письмово висловитися стосовно агресивних дій Російської Федерації та підтримати центральні законодавчі й виконавчі органи країни. Таку свою реакцію голова АСК пояснив тим, що на території Криму працюють 425 суддів, які нині опинилися в надзвичайних умовах. «Не треба нагадувати, що серед суддів і працівників апарату також є військовозобов’язані особи, які готові в необхідний момент виступити на захист священних рубежів нашої Батьківщини», — запевнив керівник суду.

Досить різко висловився він і стосовно люстраційного акта: «Цей закон народився не в добрій голові». А.Чернушенко вважає, що такі заходи були б актуальними 23 роки тому, коли відбувся перехід від радянської держави та ідеології до демократичної. «Усі 23 роки вільна Україна формувала судову владу, а тепер ми кажемо, що потрібна люстрація. Хіба в нас нема законодавства, яке б притягувало до відповідальності осіб, винних у корупційних злочинах? На мій погляд, такого досконалого законодавства у світі немає!» — зазначив промовець.

За його словами, органи самоврядування, Вища рада юстиції, ВККС працюють дуже напружено й постійно виявляють факти правопорушень. Саме тому немає жодних підстав казати, що таких механізмів недостатньо. Голова АСК переконаний, що це питання набрало обертів для того, щоб усупереч законам, у політичних інтересах або з якихось інших міркувань знищити судову систему. «Ми повинні рішуче виступити проти такої люстрації. Що її спричинило? Хіба ми винесли якесь хибне рішення, яке спровокувало загибель людей? У чому ми винні? Де ж були ті політики, які чекали, доки люди загинуть, а потім схаменулися?» — обурювався суддя.

Сьогодні, за його словами, законники бояться виносити справедливі та законні рішення. А що це за правовий режим у державі, коли суддя боїться? А.Чернушенко нагадав колегам, скільки разів їм доводилося звертатися до влади з проханням про організаційно-технічну та фінансову підтримку. Одиниці з тих звернень знаходили відгук. «І зараз ми бачимо, як активно почала працювати влада, коли своє вагоме слово сказав народ. Ось перед ним і треба звітувати. Він і зможе виступити гарантом суддівської незалежності», — переконаний А.Чернушенко. Він запропонував з’ясувати в людей, які претензії до системи ті мають і хто формує серед них негативний образ судової влади: ЗМІ, політики чи хтось інший.

Так чи інакше, а перелом у державі неодмінно змінює свідомість людей. І судді — не виняток, а швидше підтвердження цього правила. Це й довела зустріч.

Поняття справедливості в кожного своє, як і розуміння добра. Проте, якщо кожен з наших учинків, незалежно від професії та роду занять, буде грунтуватися на цих поняттях, люстрація, мабуть, не матиме сенсу.

Опитування «ЗБ»

Яким має бути механізм відновлення довіри до судової системи?

— Зараз пропонується прийняти законодавчий акт, який суперечить Конституції. Судова влада є однією з гілок влади, і тиск на неї, тим паче всупереч міжнародним нормам та стандартам, є неприпустимим. Більш того, у розробленні цього проекту не брали участі представники судової влади, яких, на мою думку, було б доцільно залучити як фахівців.

Судді також стурбовані тим, що через політичний тиск їм узагалі стало важко виносити справедливі й обгрунтовані рішення, але вони ж присягали. Ми повинні підвищити авторитет судової влади. Не можна казати, що весь суддівський корпус є корумпованим і заангажованим. За випадками злочинних зловживань, які трапляються, ведеться ретельне розслідування. Існують уже непоодинокі випадки притягнення представників суддівського корпусу до кримінальної відповідальності.

У своїй більшості судді — це висококваліфіковані юристи, які розуміють ту високу відповідальність, яку на них поклало суспільство. Ніхто не позбавлений можливості в разі виникнення претензій звернутися зі скаргою до ВРЮ, ВККС, відповідних рад суддів. Ще не було такого випадку, коли б скарга не знайшла свого вирішення.

Проте, за моїм власним спостереженням, деякі громадяни зловживають таким своїм правом, і захист потрібен уже судді. Наша професія особлива тим, що люди приходять до нас не за щастям — вони йдуть з проблемами. А за таких обставин відносини між суддею та сторонами повинні будуватися на взаємній повазі. Тільки тоді можливе порозуміння.

Упевнена, що держава та суспільство зацікавлені в тому, щоб слово «суддя» лунало гордо.

— Питання відновлення довіри до судді є не зовсім коректним. Судова влада є однією з ланок держави. І якщо постає питання, що вона якось не так себе поводить, то, виходячи з принципу системності, напевно, й інші державні інституції потребують реформування. Неможливо відновити довіру до судової системи, якщо не буде сумлінності в інших державних інституціях.

Як громадськість повинна ставитися до суду, коли представники державних органів не з’являються в судові засідання?! Це звичайна неповага. Такі дії підривають авторитет влади. Великий резонанс мали в нашій країні соціальні спори щодо виплати пенсій «дітям війни» та «чорнобильцям». Майже в кожній такій справі, де фактично спору й не було, державні органи подавали апеляційні та касаційні скарги. Таким чином, суди були залучені до дій держави проти своїх громадян.

Й останній момент, який також має вплив на авторитет судової влади, це забезпечення виконання судового рішення, в тому числі й заходами державного примусу: входження до приміщень, конфіскація майна. Так, це насилля. Треба вже називати речі своїми іменами. Однак це працює на благо закону та справедливості. Тому, на мою думку, відновлення довіри потребує не лише судова система, а й уся держава.

— Ми хочемо зробити якийсь український винахід. Світ давно вже винайшов способи, як впливати на суддівську владу при прийнятті рішень. Ми бачимо, що сьогодні намагаються підмінити судовий контроль на судом контролем політичним. А це є велика небезпека.

Я не проти оновлення судової влади, для цього в нашій державі існують відповідний механізм та органи. Якщо є підозра, що ці органи не справляються, можливо, варто замінити їх членів на більш порядних і досвідчених фахівців. Це й буде відповідати міжнародним та європейським стандартам, до яких саме й прагне Україна.

Сьогодні ми бачимо, як горять архіви судів, будівлі та приміщення. Хіба це можна назвати наведенням порядку? Це вже навіть не анархія, це злочини, спрямовані проти особи судді. Хіба може суддя залишатися незалежним під дулом автомата? Які ж рішення він може приймати за таких обставин?

Я не кажу, що всі судді чудові. Є рішення, які, безперечно, викликаюьб сумніви. У той момент, коли у 2010 році я відстоював право суддів на незалежність, суддя Печерського районного суду м.Києва дав згоду на обшук житла Голови Верховного Суду. Був випадок, коли суддя Окружного адміністративного суду м.Києва забороняв проведення Пленуму ВС. Усе це нелогічно та дико, але це було.

У законі про люстрацію взятий тільки один аспект — політичний, а треба дивитися глибше на ці явища, виявляти їх шляхом суддівського контролю вищих інстанцій над нижчими. Звісно, не можна залишати осторонь суспільство, бо його довіра є лакмусовим папірцем функціонування судової влади.

— У країні є органи, передбачені Конституцією, такі як ВККС та ВРЮ, які в установленому порядку спроможні розв’язати будь-які скарги громадян на суддів. Створення додаткових комісій, по-перше, не відповідатиме вимогам Основного Закону, а по-друге, йде всупереч міжнародним стандартам.

Якщо брати до уваги досвід Сербії, де в процесі політичного протистояння були масово звільнені судді, то Європейський суд з прав людини став на їхній бік, і зараз вони очікують поновлення на посадах. Нині на розгляді в ЄСПЛ перебуває 15 схожих справ стосовно наших суддів, рішення в яких, швидше за все, буде винесено на їхню користь.

Сьогодні є спроби поставити під сумнів повноваження ВККС і ВРЮ, однак законом установлено вичерпний перелік підстав, коли повноваження цих органів можна припинити.

Проблема, що назріла в суспільстві, безперечно, може бути розв’язана тим арсеналом заходів, які містить національне законодавство. Працюючи в комісії, ми ніколи не перебирали на себе повноваження судового органу, який може оцінювати судові рішення, бо це не є нашою компетенцією. Проте багато юристів, формулюючи свої скарги до ВККС, або не читають закону, або нехтують його нормами, вимагаючи від комісії неможливого.

Записала                                   Марія ОПРЕНКО