Документ строгой формы

Требование об установлении ничтожности правочина подлежит рассмотрению в случае наличия соответствующего спора

Верховний Суд України
Іменем України
Рішення

23 лютого 2011 року             м.Київ 

Колегія суддів Верховного Суду України в складі:

головуючого — Яреми А.Г.,
суддів: Григор’євої Л.І., Охрімчук Л.І., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Особи 6 до Особи 7, треті особи: Гребінківська районна державна нотаріальна контора, Особа 8, про визнання недійсним і нік­чемним заповіту та за позовом Особи 7 до Особи 6, Гребінківської державної нотаріальної контори, третя особа — Особа 8, про визнання заповіту дійсним, визнання права на спадкування та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2008 року Особа 6 звернувся до суду з позовом до Особи 7 про визнання заповіту недійсним.

Зазначав, що Інформація 1 померла його мати, Особа 9.

Під час подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини йому стало відомо про те, що 5.11.2007 Особа 9 склала заповіт, яким усе своє майно заповіла в рівних частинах йому та Особі 7.

Посилаючись на те, що вказаний заповіт було складено з порушенням закону, просив визнати заповіт, складений 5.11.2007 Особою 9, недійсним.

У подальшому змінив заявлені позовні вимоги і просив визнати заповіт, складений 5.11.2007 Особою 9, нікчемним і недійсним.

У січні 2009 року Особа 7 звернулась до суду з позовом до Гребінківської державної нотаріальної контори про визнання заповіту дійсним, визнання права на спадкування та зобов’язання вчинити певні дії.

Зазначала, що 5.11.2007 її тітка, Особа 9, склала заповіт, яким усе своє майно заповіла в рівних частинах їй та своєму синові, Особі 6.

Через хворобу Особа 9 не могла самостійно прочитати і підписати вказаний заповіт, тому заповіт було підписано іншою особою і вчинено при свідках.

Інформація 1 Особа 9 померла.

Посилаючись на те, що під час посвідчення заповіту нотаріус не попередив її про те, що член сім’ї спадкоємця не може бути свідком посвідчення заповіту і що Особа 9 під час складання заповіту мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, її волевиявлення було вільним, відповідало її внутрішній волі та було спрямоване на реальне настання наслідків, просила визнати заповіт, складений 5.11.2007 Особою 9, дійсним, визнати за нею право на спадкування, зобов’язати Гребінківську державну нотаріальну контору видати їй свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частину спадкового майна після смерті Особи 9.

Ухвалою Васильківського міськ­районного суду Київської області від 26.01.2009 позовні вимоги Особи 6 про визнання заповіту нікчемним і недійсним та позовні вимоги Особи 7 про визнання заповіту дійсним, визнання права на спадкування та зобов’язання вчинити дії об’єднано в одне провадження.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24.06.2009 до участі в справі як третю особу залучено брата Особи 6, Особу 8.

Рішенням Васильківського міськ­районного суду Київської області від 3.08.2009, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 14 грудня 2009 року, в задоволенні позовних вимог Особі 6 відмовлено. Позовні вимоги Особи 7 задоволено частково: визнано заповіт, учинений Особою 9 та посвідчений Гребінківською державною нотаріальною конторою 5.11.2007, дійсним; зобов’язано Гребінківську державну нотаріальну контору видати Особі 7 свідоцтво про право власності на 3/8 частини спадкового майна після померлої Інформація 1 Особи 9; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Особа 6 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги Особи 7, суд першої інстанції, з виснов­ками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що заповіт складено Особою 9 з порушенням чинного законодавства, тому є нікчемним, однак під час складання заповіту Особа 9 мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, здійснювала розпорядження належним їй на праві власності майном за власним бажанням, яке було спрямоване на реальне настання правових наслідків, волевиявлення заповідача було вільним, відповідало внутрішній волі Особи 9, складений нею заповіт не суперечить інтересам спадкодавця та моральним засадам суспільства, тому вказаний нікчемний заповіт є дійсним.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

Судом установлено, що 5.11.2007 Особа 9 склала заповіт, яким усе належне їй майно в рівних частинах заповіла своєму синові, Особі 6, та племінниці, Особі 7.

У зв’язку з тим, що на момент посвідчення заповіту Особа 9 мала фізичні вади і не могла самостійно прочитати і підписати заповіт, на її прохання заповіт було підписано іншою особою — Особою 10, у присутності двох свідків: Особи 11 та Особи 12, який є чоловіком спадкоємця — Особи 7.

Інформація 1 Особа 9 померла.

За змістом стст.1248, 1253 ЦК, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися за присутності не менш як двох свідків.

При цьому свідками не можуть бути: 1) нотаріус чи інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт; 2) спадкоємці за заповітом; 3) члени сім’ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; 4) особи, які не можуть прочитати чи підписати заповіт.

Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.

Відповідно до ч.1 ст.1257 ЦК заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду в п.14 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6.11.2009 не допускається визнання дійсним заповіту, який є нікчемним у зв’язку з порушенням вимог щодо його форми та порядку посвідчення, оскільки норми гл.85 ЦК не передбачають можливості визнання заповіту дійсним.

Задовольняючи позовні вимоги Особи 7, суд першої інстанції, з виснов­ками якого погодився й апеляційний суд, на зазначені положення закону уваги не звернув; не визначився з характером спірних правовідносин; установивши, що під час складання Особою 9 заповіту одним зі свідків на порушення вимог ст.1253 ЦК був член сім’ї спадкоємця — Особи 7, Особа 12, не врахував, що такий заповіт відповідно до ст.1257 ЦК є нікчемним і норми гл.85 ЦК не передбачають можливості визнання заповіту дійсним.

З огляду на наведене, висновки судів про визнання дійсним заповіту від 5.11.2007 є помилковими.

За таких обставин колегія суддів визнає, що під час вирішення справи в частині задоволення позовних вимог Особи 7 про визнання заповіту дійсним, визнання права на спадкування та зобов’язання вчинити певні дії судами неправильно застосовані норми матеріального права, а тому постановлені у справі судові рішення в цій частині підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Особи 7.

Разом із тим, відмовляючи в задоволенні позовних вимог Особі 6, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що, оскільки оспорюваний заповіт складено з порушенням вимог закону, він є нікчемним і визнання його недійсним судом не вимагається.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

Згідно з ст.11 ЦПК суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до п.17 постанови Пленуму Верховного Суду від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, згідно з ч.1 ст.1257 ЦК є нікчемним, тому на підставі ст.215 ЦК визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається.

Однак за змістом п.5 постанови Пленуму Верховного Суду від 6.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вимога щодо встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред’являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину чи відмову в цьому.

Суди в порушення зазначених вимог закону не врахували, що нікчемність заповіту є предметом спору сторін, тому така вимога Особи 6 підлягала вирішенню судом із зазначенням в резолютивній частині судового рішення висновку щодо нікчемності заповіту.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог Особи 6 підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення заявлених позовних вимог.

Керуючись п.5 ч.1 ст.336, ст.341, ч.2 ст.344 ЦПК, колегія суддів Верховного Суду України

ВИРІШИЛА:

Касаційну скаргу Особи 6 задовольнити частково.

Рішення Васильківського міськ­районного суду Київської області від 3.08.2009 та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 14.12.2009 скасувати.

У задоволенні позовних вимог Особи 7 про визнання заповіту дійсним, визнання права на спадкування та зобов’язання вчинити певні дії відмовити.

Позовні вимоги Особи 6 про визнання заповіту недійсним і нікчемним задовольнити частково: визнати заповіт, складений 5.11.2007 Особою 9, нікчемним.

Рішення оскарженню не підлягає.