Автоматической пролонгации не будет

Невозможно в судебном порядке обязать орган исполнительной власти заключить договор о предоставлении участка в аренду или же его обновить. К такому заключению пришел Верховный Суд Украины в постановлении от 01.10.2013 № 21-345а13, текст которого печатает газета "Закон и Бизнес".

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

1 жовтня 2013 року м.Київ №21-345а13

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати в господарських справах Верховного Суду у складі:

головуючого — Кривенка В.В.,

суддів: Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С., Гуля В.С., Гусака М.Б., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Потильчака О.І., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., Шицького І.Б., —

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом фізичної особи — підприємця Особи 1 до Тростянецької районної державної адміністрації Вінницької області про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2011 року ФОП звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив: визнати протиправною бездіяльність Тростянецької РДА та зобов’язати її укласти з ним додаткову угоду до договору оренди землі від 11.01.2006 щодо його поновлення на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені зазначеним договором; винести окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності Голови Тростянецької РДА.

На обгрунтування позову ФОП послався на те, що на порушення вимог ст.33 закону «Про оренду землі» від 6.10.98 №161-ХІV (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) Тростянецька РДА необгрунтовано не продовжила термін дії договору оренди, укладеного з ним раніше.

Суди встановили, що між ФОП і Тростянецькою РДА 11 січня 2006 року укладено договір оренди, відповідно до якого позивачеві передано в оренду земельну ділянку загальною площею 98 га терміном на 5 років. Зазначений договір був зареєстрований 19.07.2006 у Вінницькій регіональній філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру».

11.01.2011 ФОП звернувся до Тростянецької РДА із заявою про поновлення договору оренди на тих самих умовах і на той самий строк.

Розпорядженням Голови Тростянецької РДА від 7.04.2011 №154 утворено комісію з метою визначення ефективності використання сільськогосподарських земель. За результатами роботи цієї комісії рекомендовано переглянути можливість поновлення договору оренди з огляду на те, що ФОП не подавав до органів статистики звітів щодо посіву, обробітку, внесення органічних і мінеральних добрив, збирання сільськогосподарських культур та несвоєчасно сплачував орендну плату.

Відділ Держкомзему у Тростянецькому районі Вінницької області розглянув заяву ФОП про поновлення договору оренди і надіслав йому лист-відповідь від 22.04.2011 №588, в якому підприємця повідомлено про виявлені комісією обставини.

31.05.2011 ФОП знову звернувся до Тростянецької РДА з листом-повідомленням про поновлення договору оренди, в якому просив поновити зазначений договір, до цього листа додав проект додаткової угоди.

1.06.2011 позивачеві відмовлено у продовженні дії договору оренди на підставі обставин, що встановлені утвореною Головою Тростянецької РДА комісією при обстеженні земельної ділянки.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 21.11.2011 позов задовольнив частково: визнав протиправною бездіяльність Тростянецької РДА та зобов’язав її вчинити передбачені ст.33 закону №161-ХІV дії щодо укладення із ФОП додаткової угоди про поновлення договору оренди. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 29.03.2012 рішення місцевого суду скасував і в задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд ухвалою від 30.05.2013 скасував постанову суду апеляційної інстанції та залишив у силі рішення місцевого суду.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.237 Кодексу адміністративного судочинства, Тростянецька РДА зазначає, що в доданих до заяви ухвалах ВАС від 3.09.2012 та 19.02.2013 по-іншому, ніж в оскаржуваній ухвалі, застосовано положення ч.6 ст.33 закону №161-ХІV, просить ухвалу ВАС від 30.05.2013 скасувати та прийняти нове судове рішення про закриття провадження у справі.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати в господарських справах ВС вважає, що заява Тростянецької РДА підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Вищий адміністративний суд, допускаючи справу до провадження Верховного Суду, виходив із того, що в доданих до заяви ухвалах по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано ст.33 закону №161-XIV.

У справах, рішення в яких надано для порівняння, суди виходили з того, що положення ст.33 закону №161-XIV, відповідно до яких після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов’язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору, не передбачають автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки. Суди зазначили, що необхідною умовою укладення та поновлення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність відповідного рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування.

Натомість у справі, що розглядається, ВАС дійшов іншого висновку, виходячи з того, що, оскільки положеннями ст.33 закону №161-XIV встановлено переважне право орендаря на поновлення договору оренди землі після закінчення строку, на який його було укладено, цей договір має бути поновлений незалежно від волевиявлення орендодавця.

Аналіз наведених судових рішень дає підстави вважати, що суди неоднаково застосували положення ст.33 закону №161-XIV.

Вирішуючи питання про усунення неоднакового застосування зазначеної норми матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати в господарських справах ВС дійшла такого висновку.

Відповідно до ст.84 Земельного кодексу право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі, зокрема районних державних адміністрацій.

Згідно зі ст.17 ЗК розпорядження землями державної власності, у тому числі й надання їх у користування, належить до повноважень місцевих державних адміністрацій та здійснюється відповідно до вимог цього кодексу.

Підставами набуття громадянами та юридичними особами права користування земельними ділянками із земель державної власності відповідно до ст.116 ЗК є рішення органів виконавчої влади в межах їх повноважень, визначених цим кодексом, або результати аукціону.

Статтею 124 ЗК (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) установлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Таке положення узгоджується з вимогами ст.16 закону №161-XIV, згідно з якими укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади — орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому ЗК, або за результатами аукціону.

Згідно з чч.1, 4 та 5 ст.33 закону №161-XIV (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) по закінченні строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов’язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Отже, необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки. За відсутності такого рішення зобов’язати цей орган в судовому порядку укласти такий договір або ж його поновити неможливо, оскільки це суперечить вимогам законодавства — відповідно до ст.319 ЦК власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Районна державна адміністрація при здійсненні повноважень власника землі є вільною у реалізації права розпоряджатися землею та вільна у виборі суб’єкта щодо надання йому права користування землею в порядку, встановленому законом.

Таким чином, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки можлива лише за наявності волевиявлення на те сторін, яке з боку уповноваженого органу оформлюється відповідним рішенням.

За таких обставин у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, внаслідок чого ухвала ВАС від 30.05.2013 є незаконною.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, ВАС виходив із того, що справа, яка розглядається, є адміністративною. Проте цей висновок обгрунтованим визнати не можна.

Відповідно до ч.1 ст.17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв’язку зі здійсненням суб’єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв’язку з публічним формуванням суб’єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

У справі, що розглядається, районна державна адміністрація, реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, відповідно до ст.5 ЗК має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, тобто є рівноправним суб’єктом земельних відносин. У цьому спорі учасники земельних правовідносин не підпорядковані один одному, а отже, суб’єкт владних повноважень — районна державна адміністрація — владних управлінських функцій не здійснювала.

Проте зазначені обставини залишилися поза увагою суду касаційної інстанції, хоча вони мають істотне значення для вирішення питання щодо можливості розгляду справи за правилами, встановленими КАС.

Оскільки оскаржувана ухвала ВАС не узгоджується з вимогами чинного законодавства, вона підлягає скасуванню, а справа — направленню на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись стст.241—243 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати в господарських справах ВС

ПОСТАНОВИЛА:

Скаргу Тростянецької районної державної адміністрації Вінницької області задовольнити частково.

Ухвалу ВАС від 30.05.2013 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого п.2 ч.1 ст.237 КАС.