Кожний олігарх бажає знати..

Б.БЕРЕЗОВСЬКИЙ: «Якщо Д.Жванія та О.Третьяков не відзвітують про витрачені гроші, я вимагатиму притягнення їх до кримінальної відповідальності»

Борис Березовський намагається добитись успіху в з’ясуваннях, які він улаштував з колишніми найближчими соратниками Віктора Ющенка — Давидом Жванією та Олександром Третьяковим. Більше року тому Б.Березовський подав позов до Високого суду Британії, вимагаючи від цих осіб звіту про гроші, нібито виділені російським біженцем на «українську демократію». Йшлося про суми, які БАБ у публічних виступах щоразу збільшує: рік тому він говорив про $22—23 млн, а зараз — уже про $50 млн.

Борис Березовський намагається добитись успіху в з’ясуваннях, які він улаштував з колишніми найближчими соратниками Віктора Ющенка — Давидом Жванією та Олександром Третьяковим. Більше року тому Б.Березовський подав позов до Високого суду Британії, вимагаючи від цих осіб звіту про гроші, нібито виділені російським біженцем на «українську демократію». Йшлося про суми, які БАБ у публічних виступах щоразу збільшує: рік тому він говорив про $22—23 млн, а зараз — уже про $50 млн.

Д.Жванія та О.Третьяков дотепер уникали повісток від Б.Березовського. Проте 5 вересня вони були викликані в Шевченківський райсуд Києва, де голова суду Ірина Тельникова мала вручити їм повістки на суд у Лондоні — така процедура передбачена згідно з зратифікованими Україною міжнародними конвенціями. Проте ні Д.Жванія, ні О.Третьяков, ні їхні представники не з’явилися на призначені  їм15.00.
Насправді це мало на що впливає, оскільки відповідь українського Мін’юсту британським колегам буде нерадісною для «нашоукраїнців» — тепер Д.Жванія з О.Третьяковим вважаються поінформованими про свій виклик до Лондона й ігнорування цього процесу розцінюватиметься як ухилення від британського правосуддя.
Крім негативного піару, на який нариваються Д.Жванія з О.Третьяковим у зв’язку із судовим процесом, їх чекає дуже складна дилема: якщо підуть у суд — будуть зобов’язані говорити правду, оскільки у Високому суді показання під присягою, а за лжесвідчення можна потрапити років на шість до британської тюрми. Другий варіант розвитку подій — ігнорувати цю історію — не віщує нічого доброго.
Вимагаючи притягнути до відповідальності О.Третьякова і Д.Жванію, Б.Березовський може спробувати арештувати їхні активи по всьому світу. Наприклад, саме так учинив Ігор Коломойський, коли починав судову тяжбу в Лондоні з Костянтином Григоришиним.
Проте і блокуванням активів справа не обмежиться. Суд, ініційований Б.Березовським, зробив Д.Жванію і О.Третьякова нев’їзними до Великої Британії. Сам О.Третьяков минулого місяця зізнався, що не був у цій країні вже чотири роки.
«Українська правда» звернулася по коментарі до Д.Жванії та О.Третьякова з приводу того, чому вони не прийшли за повістками в суд Великої Британії, які їх чекали в Шевченківському райсуді. Д.Жванія, коли дізнався про причину дзвінка, сказав: «Без коментарів», — і перервав розмову. Так само вчинила і прес-секретар О.Третьякова. «Жодних документів ми не одержували», — сказала вона і повісила трубку.
У свою чергу Б.Березовський, розуміючи, що заробить на цьому додаткові бали, навпаки, зайняв позицію максимальної відвертості. Після відмови О.Третьякова і Д.Жванії прийти за повістками він дав телефонне інтерв’ю «Українській правді».
— Стало відомо, що ні О.Третьяков, ні Д.Жванія не з’явилися в Шевченківський райсуд за повістками в британський суд. Якою буде ваша реакція на це, що ви робитимете?
— Ця новина не викликала в мене жодних емоцій. А що робити? Це питання до українського Мін’юсту. Україна повинна виконувати свої міжнародні зобов’язання. Мін’юст зобов’язаний повідомити і Д.Жванію, і О.Третьякова про те, що проти них порушено кримінальну справу і вони повинні бути відповідачами в цій кримінальній справі.
Зараз питання в тому, чи ефективна українська правоохоронна система, чи справді вона реалізує принципи, прописані в Конституції, чи це як і раніше корумпована, політизована система. І це питання до міністра юстиції.
— Але міністр юстиції заявляв, що незалежно від того, з’являться Д.Жванія з О.Третьяковим за повістками в Шевченківський райсуд чи ні, вони вважатимуться поінформованими.
— Я теж так зрозумів заяву Міністерства юстиції України. Тому виходжу з того, що вони поінформовані зі всіма наслідками, що звідси випливають. Це означає, що вони повинні або кинутися навтікача, або постати перед правосуддям.
— Чи може відбутися суд у Великій Британії без участі О.Третьякова і Д.Жванії?
— Великобританія — демократична країна. За всіма нормами цивілізованих країн суд без обвинуваченого не може відбутися. Але це не означає, що підозрювані можуть спокійно розгулювати на волі. Це означає, що правоохоронні органи в Україні повинні знайти їх і змусити до судового розгляду.
— Чи можливе звернення в Інтерпол?
— Цей порядок мені не відомий, але я принаймні домагатимуся того, щоб на них виписали міжнародні ордери на арешт.
— З вашого недавнього інтерв’ю на одному з українських телеканалів можна зробити висновок, що сам Президент В.Ющенко просив вас посприяти звітуванню «помаранчевих» політиків за гроші, перераховані вами. Чи дійсно В.Ющенко звертався з таким проханням?
— Це зовсім не відповідає істині. В.Ющенко ніколи не звертався до мене з проханням, щоб я отримав звіт від пана Д.Жванії та пана О.Третьякова. В.Ющенко звертався по телефону з абсолютно іншим проханням: допомогти в створенні незалежних громадянських інститутів в Україні.
Це було за рік-півтора до виборів 2004 року, і я дійсно погодився. Після цього В.Ющенко сказав, що Д.Жванія — та людина, якій він повністю довіряє, і тепер я повинен контактувати з паном Жванією. Хоча це аж ніяк не заперечувало контактів з паном В.Ющенком, з яким я кілька разів розмовляв по телефону. Зокрема, такий зв’язок організовував пан О.Третьяков особисто, коли В.Ющенко був у Берліні.
По суті, йдеться про те, що Д.Жванія та О.Третьяков стали заперечувати, що я дійсно виділив кошти на ці громадянські інститути. Тому в мене й виникла підозра: можливо, причиною їхньої спроби заперечувати цей факт стало те, що вони витратили ці кошти не за призначенням. Може, вони привласнили ці кошти, а може, використовували їх на потреби своїх близьких...
У зв’язку з цим я зажадав звіту, куди були витрачені ці гроші. Вони відмовилися його надати, і тоді я був змушений — підкреслюю! — був змушений звернутися до британського суду, надавши всі необхідні документи, що підтверджували грошові перекази. Загальна сума була приблизно $45 млн.
Я пред’явив на першому етапі документи на суму близько $22,5 млн, може, трохи більше.
— Чому ви відразу не вказували суму $45 млн, а звучала лише цифра $22,5 млн?
— Насправді я завжди говорив про суму близько $50 млн. А зараз іде спотворення тієї інформації, яку я озвучив від самого початку. Більш того, комісії Верховної Ради, яка приїжджала, відомі всі факти. Я документально надав інформацію про суму, яку зараз згадую в цьому позові. Тому все інше — або провокація, або шахрайство. Проблема в тому, що Д.Жванія і О.Третьяков ухиляються від звіту, як були витрачені гроші.
— Чи була спочатку домовленість про такий звіт, коли ви виділяли гроші?
— В основі наших домовленостей лежало прохання тодішнього кандидата в президенти. Саме він розмовляв з моїм партнером Бадрі (Патаркацишвілі. — Прим. ред.) і зі мною особисто. У мене не було жодних сумнівів у щирості
В.Ющенка і його порядності. Як і не було сумнівів у порядності тих людей, котрих він представив як своїх соратників, друзів і довірених осіб.
Але, на жаль, реалії виявилися іншими. Ці люди, з моєї точки зору, глибоко непорядні. Я підозрюю їх у шахрайстві і, більш того, не виключаю, що вони обманювали і В.Ющенка. Він просто виявився не в курсі того, що насправді відбувалося. Хоча дивно, оскільки людина, яка претендувала на посаду Президента, мала бути розбірливою в соратниках і друзях.
— Чи зв’язувався В.Ющенко з вами вже після того, як стало відомо, що ви подали позов?
— Після цього він ніколи не зв’язувався зі мною. Тому інформація, що В.Ющенко підтримав мою ідею про те, аби провести розслідування того, як були витрачені кошти, не відповідає дійсності.
— Як ви можете довести, що виділяли гроші на демократичні процеси в Україні? Адже це виглядало, як одна «офшорка» перерахувала гроші іншій «офшорці». — Хіба не так? Хіба ви писали в призначенні платежу «на демократію в Україні»?
— Я виділяв гроші конкретним компаніям, які мені назвали пани О.Третьяков і Д.Жванія. Й, оскільки цьому передувало прохання В.Ющенка, я не сумнівався, що ці кошти будуть витрачені за призначенням. Хоча є відповідні документи, але я не хочу вдаватися в подробиці. Це справа суду встановлювати: наскільки я щирий і правдивий у своїх заявах чи наскільки Д.Жванія і О.Третьяков правдиві у своїх твердженнях, що я такі кошти не виділяв.
— Але що ж усе-таки вказувалося в призначенні платежу?
— Ці документи передані в британський суд. У процесі судового розгляду буде розкрито всю інформацію, що стосується наших ділових відносин з
О.Третьяковим і Д.Жванією.
— Чи означає це, що О.Третьяков і Д.Жванія, аби не бути притягнутими до суду, стануть нев’їзними до Великої Британії.
— Я не знаю, яким буде рішення Великої Британії. Я тільки знаю, що О.Третьяков і Д.Жванія умисно ухилялися від відповідей на мої коректні запитання. Це викликало в мене серйозні підозри, і кінець кінцем їм доведеться відповідати згідно із законом.
Хочу звернути особливу увагу, що вся ця історія з’ясування наших стосунків почалася не вчора, а на початку 2006 року. Вже в червні 2006-го було подання британського суду про вручення повісток Д.Жванії та О.Третьякову. Вже тоді мої адвокати вислали документи українському Міністерству юстиції (Тоді міністром юстиції був Сергій Головатий. — Прим. ред.).
У мене виникає запитання, чому тоді Мін’юст не зміг вручити повістки? І робив це з надуманих підстав, що О.Третьякова вони взагалі не знають, а точну адресу Д.Жванії хоча й знають, але він не відповідає. Чому вся ця історія виплила сьогодні?
Безумовно, це якраз і є передвиборний компромат. Як я розумію, Міністерство юстиції України зараз на боці Партії регіонів, і сьогодні на користь керівника Мін’юсту пана Лавриновича якось скомпрометувати «помаранчевих».
Таким чином вони хочуть перевести стрілки, заявляючи, що я намагаюся втрутитися в передвиборну кампанію. Хочу ще раз підкреслити, що мої претензії почалися не сьогодні, а задовго до того, як стало відомо, що відбудуться дострокові вибори Верховної Ради. Зараз просто противники демократії в Україні намагаються використати цих брудних людей, О.Третьякова і Д.Жванію, як інструмент у своїх політичних претензіях на владу!
— Але ж на початку 2006 року теж був розпал передвиборної кампанії!
— Я всю цю кампанію затіяв не в політичних інтересах. А з єдиною метою: з’ясувати правду.
— Чи намагалися Д.Жванія і О.Третьяков домовитися з вами після того, як ви оголосили про намір судитися?
— Наскільки мені відомо, Д.Жванія прилітав до Бадрі в Грузію та вів з ним переговори. Він безумовно визнав усі факти, які я перерахував. І Бадрі свідчитиме в суді Британії — і про свої розмови з В.Ющенком, і про прохання В.Ющенка, і про прохання Д.Жванії, і про те, що Д.Жванія представляє інтереси саме
В.Ющенка. Але які були між ними домовленості, мені не відомо.
— Ви переважно говорите про Д.Жванію. Роль О.Третьякова менш значна?
— Дійсно, більшість переговорів велася з Д.Жванією. Й очні переговори велися також із ним. Він неодноразово прилітав до Британії, багато переговорів велося безпосередньо в моєму офісі в Лондоні.
А з О.Третьяковим я кілька разів розмовляв по телефону. Більш того, мою розмову з В.Ющенком, коли він був у Берліні, організовував О.Третьяков.
— Чого ви домагатиметесь у суді проти Д.Жванії та О.Третьякова?
— Від суду на першому етапі я домагаюся тільки одного: звіту за виділені мною кошти на становлення інститутів громадянського суспільства в Україні. Якщо вони не зможуть відзвітувати, тоді я вимагатиму від них спочатку компенсації моїх витрат...
— Компенсації повністю тієї суми, яку ви називаєте?
— Тієї суми, яка була витрачена ними не за призначенням. Адже я не знаю, може, частина грошей була дійсно витрачена за призначенням. Якщо ж вони відмовляться відзвітувати, тоді я вимагатиму притягнення їх до кримінальної відповідальності за шахрайство.

Оксана КОВАЛЕНКО, Сергій ЛЕЩЕНКО, «Українська правда»