Якщо вірити обіцянкам спікера Володимира Литвина, незабаром має відбутися остання для цього парламенту спроба сформувати Конституційний Суд та забезпечити складання новопризначеними суддями присяги. Щоправда, з огляду на наближення виборів імовірність прозріння народних депутатів залишається примарною.
Якщо вірити обіцянкам спікера Володимира Литвина, незабаром має відбутися остання для цього парламенту спроба сформувати Конституційний Суд та забезпечити складання новопризначеними суддями присяги. Щоправда, з огляду на наближення виборів імовірність прозріння народних депутатів залишається примарною.
Гра в одні ворота
Як і прогнозував наш тижневик, процес оновлення КС розтягнувся від 3 листопада ще минулого року аж до березневих виборів, до яких залишилося рівно 2 тижні. І є небезпідставні сумніви, що народні депутати раптом погодяться на зняття блокади з діяльності КС. Тож і
15 березня не стане датою його «визволення» як заручника політичних ігор.
Річ навіть не в офіційній версії, за якою парламентарі-опозиціонери побоюються скасування політреформи через цей орган. Це та примара, якою лякають більш-менш розсудливих депутатів керівники їхніх фракцій. Адже, скоріш за все, 4 посади в КС за парламентською квотою включать до пакету домовленостей під час розподілу посад у новій Верховній Раді. І розміняють їх, скажімо, на посади міністрів юстиції чи МВС.
Принаймні зараз і провладні, й опозиційні парламентарі грають в одні ворота — свої.
Мета цієї гри — дотягти до травня, коли буде сформовано (або несформовано) парламентську більшість. Може, на той час і питання політреформи утрясеться, і недоторканність місцевих депутатів не буде такою актуальною. Тому правові питання залишаються поза увагою політиків. А шкода, бо питання є і вони примарами переслідуватимуть суддів КС навіть у разі складання присяги.
Запізніла
присяга
На жаль, ситуація в парламенті негативно позначилася на законності формування складу КС. Насамперед, нагадаємо про проблему із запізнілою присягою суддів КС, призначених Президентом та з’їздом суддів.
Який сенс парламенту приводити до присяги суддів КС, якщо вже давно сплив час, відведений для цього законом? Якщо ця процедура відбудеться після визначення ВР зі своєю квотою, легітимно призначеними стануть лише судді КС від парламенту. Що також не має сенсу, оскільки разом із п’ятьма суддями КС, які наразі залишаються в Суді, вони все одно не спроможні приймати рішень.
Щоправда, глава держави може швидко, за годину-другу видати нові укази, перепризначити «своїх» суддів КС і ввести процедуру в правове поле. Але представники суддівського корпусу суто технічно не здатні оперативно провести позачерговий з’їзд. Тим більше, що торік, у листопаді, вони вже відмовилися від повторного перепризначення судді КС Андрія Стрижака, мотивуючи це відсутністю повноважень для ревізування рішень попереднього з’їзду.
Та й самі новопризначені судді дали підстави для сумнівів щодо законності переходу на іншу роботу. Бо, навчені досвідом того ж А.Стрижака, не стали звільнятися з попередніх місць роботи, що, в разі потреби, можна розцінити і як небажання або відмову працювати в КС. А народні депутати лише розведуть руками: ми тут до чого, вони ж самі не поспішали?
Більшість більшості різниця
Запізніла присяга — не єдина проблема з формуванням КС. Як стало відомо «ЗіБ», на найближчому засіданні Комітету з питань правової політики, зокрема, планується розглянути питання щодо законності призначення на посади суддів КС кандидатів від з’їзду суддів. У лещата законів потрапив один із призначених на з’їзді суддів — суддя ВГСУ В’ячеслав Джунь, який набрав лише 258 голосів (більше від половини присутніх), але не дотягнув до половини голосів делегатів, обраних на цей з’їзд.
Статтею 8 закону «Про Конституційний Суд України» від 16.10.96 №422/96-ВР встановлено, що «призначеним на посаду судді Конституційного Суду України вважається кандидат, який у результаті таємного голосування одержав більшість голосів від числа обраних делегатів з’їзду суддів України». З іншого боку, відповідно до ч.2 ст.112 та ч.6 ст.115 закону «Про судоустрій України» від 7.02.2002 №3018-III визначено, що «рішення з’їзду суддів України приймаються більшістю голосів делегатів, присутніх на з’їзді, відкритим або таємним голосуванням».
Це питання дискутувалося і на самому з’їзді, де гору взяв принцип, сформульований ще юристами Стародавнього Риму: «Lex posterior derogat legi prori» (наступний закон скасовує дію попереднього). Таку саму позицію в мотивувальній частині рішення від 3.10.97 №4 -зп зі справи про набуття чинності Конституцією України висловив і КС: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас урегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному… Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Проте, знову таки, за бажання можна перевести спір у площину питань пріоритету різних законів, вирішити який, як і суперечки навколо строків складання присяги, мав би Конституційний Суд. Та саме в цей момент він є недієздатним, що унеможливлює будь-який правовий шлях розв’язання цього вузла.
З огляду на викладене не важко спрогнозувати, що і 15 березня — така ж примарна дата для відновлення діяльності КС, як усі попередні «домовленості». Бо насправді ніхто й не намагається ні з ким домовитися через власне розуміння права і законності, яке є «єдино правильним».
Немає суду — немає і проблем?
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!