23 грудня 2005 р. відбулося чергове засідання Пленуму Верховного Суду. Голова ВС Василь Маляренко оголосив, що на порядок денний винесено 5 питань: «Про практику застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ про визнання батьківства, материнства, їх оспорювання або стягнення аліментів», «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, які вчинюються стійкими злочинними об’єднаннями», «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини проти безпеки руху, експлуатації транспорту та адміністративні правопорушення на транспорті», «Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 травня 2002 р. №6 «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру».
23 грудня 2005 р. відбулося чергове засідання Пленуму Верховного Суду. Голова ВС Василь Маляренко оголосив, що на порядок денний винесено 5 питань: «Про практику застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ про визнання батьківства, материнства, їх оспорювання або стягнення аліментів», «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, які вчинюються стійкими злочинними об’єднаннями», «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини проти безпеки руху, експлуатації транспорту та адміністративні правопорушення на транспорті», «Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 травня 2002 р. №6 «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру».
Проект постанови про застосування окремих норм СК
З першого питання (1-е читання) виступила суддя ВС Валентина Барсукова. Доповідачка, зокрема, зазначила, що новий Сімейний кодекс практично зберіг багато норм із попереднього, але до нього ввійшли і нові норми, які потребують роз’яснення. Постанова Пленуму ВС від 12 червня 1998 р. №6 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім’ю України» об’єднувала всі питання, які виникали у суддів при застосуванні зазначеного законодавчого документа.
«Тому при розробці нових постанов Пленуму ми дійшли висновку, що краще, щоб були окремі постанови. Вирішуючи питання, яка із них є нагальнішою, дійшли висновку, що та, яка дає роз’яснення по спорах про стягнення аліментів», — зауважила В.Барсукова.
Вона додала, що більшість справ, які розглядаються судами, стосуються цього питання. Тому прийняття постанови сьогодні є актуальною проблемою.
Зі спорами про стягнення аліментів, вважає доповідачка, безпосередньо пов’язані і питання застосування норм СК про визнання батьківства, материнства, їх оспорювання. На думку В.Барсукової, труднощі застосування СК зумовлені тим, які законодавець у прикінцевих положеннях, на відміну від раніше прийнятого кодексу, не визначився щодо поширення окремих норм СК на сімейні відносини, що виникають до введення в дію цього законодавчого документа. Тому в деяких пунктах постанови дається роз’яснення, які «треба виходити саме із загальних положень дії закону в часі».
Суддя повідомила, що у проекті постанови, зокрема, роз’яснюється, в якому провадженні повинні розглядатися справи про визнання батьківства, материнства, хто має право звертатися з такими позовами, в яких випадках суддя може відмовити у відкритті провадження у справі, відповідно до якої норми Цивільного процесуального кодексу.
В.Барсукова зауважила, що у справах про визнання батьківства, материнства, як правило, важливу роль відіграє експертиза. А суди при розгляді таких справ часто стикаються з такою проблемою, як ухилення від проведення судово-біологічної чи судово-генетичної експертиз. «Ця проблема розв’язується за допомогою процесуального закону, і ми роз’яснюємо (у проекті постанови. — Прим. ред.), яким чином треба виходити з цієї ситуації», — зазначила суддя.
В.Барсукова додала, що СК суттєво змінив і способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину, припинення права на аліменти. Тому в проекті дається роз’яснення з урахуванням нових положень, зокрема, щодо укладення договору про сплату аліментів. Законом передбачено стягнення аліментів на повнолітніх дітей, які навчаються, передбачена відповідальність платника аліментів щодо заборгованості з їх виплатою.
Представник Генеральної прокуратури висловив думку, що в постанові повинні бути роз’яснення деяких понять. Наприклад, треба визначити дефініцію словосполучення «інші особи», яке використовується в багатьох статтях СК. А також роз’яснення потребує вислів «поважні причини, з яких батьки не можуть надавати належного утримання».
Голова ВС Василь Маляренко вніс пропозицію створити робочу групу для доопрацювання проекту на друге читання і прийняти цю постанову за основу в першому читанні. За неї проголосував 61 учасник засідання Пленуму.
Проблема амністії
та спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності
З наступного питання порядку денного — «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» (2-е читання) — доповідав суддя ВС Станіслав Міщенко. Він зауважив, що деякі моменти в проекті постанови, можливо, треба відкоригувати і прийняти цей документ, адже в ньому концептуально вирішується багато проблем. Наприклад, визначається поняття «звільнення від кримінальної відповідальності», є чітке роз’яснення приводів і підстав звільнення від кримінальної відповідальності за Особливою частиною Кримінального кодексу.
Промовець додав, що стосовно окремих приводів можна дискутувати, запропонував підтримати цей варіант, а якщо, за його словами, життя поставить питання про те, що ці приводи і підстави не зовсім відповідають дійсності, то тоді треба буде вносити деякі зміни.
Гостру дискусію викликало зазначене у проекті постанови питання про те, що «справа, в якій не встановлено особу, котра вчинила злочин, закриттю в судовому порядку не підлягає, оскільки звільнення від кримінальної відповідальності може стосуватися лише конкретної особи, яка вчинила злочин». І хоча доповідач зауважив, що більшість суддів вважає: оскільки правосуддя в таких справах не відбувається, то вони закриватися в судових засіданнях не можуть, це речення вирішили виключити з проекту.
Один із пунктів проекту постанови, в якому говориться, зокрема, про те, що «особу може бути звільнено від кримінальної відповідальності також на підставі закону про амністію (ст.86 КК)», а також іде посилання на закон «Про застосування амністії в Україні», КК, КПК, член Пленуму запропонував виключити, пояснивши це тим, що наше кримінальне, кримінально-процесуальне законодавство і конкретні закони про амністію в деяких моментах не узгоджуються між собою.
Перший заступник Голови ВС, голова Ради суддів Петро Пилипчук стосовно цього ж пункту проекту постанови додав, що його треба значно скоротити і зробити відсильним, оскільки питання амністії регулюється не одним законом, на який іде посилання, а перш за все законами, які щорічно видаються. Вони можуть суттєво відрізнятися: сьогодні питання вирішується так, а завтра — інакше.
П.Пилипчук запропонував цей пункт і наступний, де йдеться, зокрема, про помилування, яке «згідно з п.27 ст.106 Конституції та ст.87 КК здійснюється Президентом України стосовно індивідуально визначеної особи», об’єднати і зазначити, що питання про звільнення від кримінальної відповідальності за амністією і помилуванням вирішується на підставі певних законів.
Тобто, на думку першого заступника Голови ВС, треба зробити лише відсильну норму. «Ми давно хотіли дати роз’яснення стосовно особливостей застосування амністії, але вони кожен рік різні — додав П.Пилипчук.
В.Маляренко, у свою чергу, запропонував пункт, який стосується помилування, виключити з проекту, а пункт щодо амністії скоротити до мінімуму «і дати ті роз’яснення, на які ми маємо право». Рішення за пропозицією Голови ВС було прийняте.
Були зауваження присутніх і до пункту, в якому значилося, що «в Особливій частині КК передбачено вичерпний перелік спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності», а далі вони перераховувалися. В.Маляренко висловив зауваження: замість того, аби роз’яснити, що таке добровільність (про неї згадується в деяких пунктах переліку «спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності», наприклад «добровільна здача зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв», «добровільна заява про створення злочинної організації або участь у ній». — Прим. ред.), які проблеми виникають при цьому, перераховуються лише конкретні випадки. Тому цей пункт треба доопрацювати, щоб суддя отримав роз’яснення.
П.Пилипчук додав, що це перерахування не є життєздатним, бо в пункті вказано, що це «вичерпний перелік». «А законодавець, по-моєму, вже після того, як ми прийняли в першому читанні, ще до однієї статті дописав, що добровільна заява про вчинення злочину звільняє від відповідальності», — висловив свою позицію перший заступник Голови ВС. Було прийнято рішення про вилучення абзацу з переліком «спеціальних видів».
Ще в одному пункті абзац про те, що «суд касаційної інстанції не може закрити справу внаслідок акта амністії, якщо особа, яка підпадає під дію амністії, заперечує проти її застосування», виключили. У законі про амністію 2000 р., не передбачається, щоб засуджений давав згоду. Незалежно від того, погоджується він чи ні, амністія повинна застосовуватися.
«Якщо ми напишемо таким чином, то «перекриємо» можливість застосовувати закони про амністію 1999 — 2001 рр.», — закінчив обгрунтовувати свою думку один із присутніх. В.Маляренко погодився з цим і додав: «Крім того, якщо ми скажемо: не можна закрити справу, то це значить, що ми запевне даємо команду судам на беззаконня». Адже людина, яка має бути звільнена, продовжуватиме перебувати за гратами.
Потім постанова в цілому з урахуванням тих поправок, які були зроблені під час обговорення, з подальшим редакційним доопрацюванням, була прийнята.
Дискусія навколо питання бандитизму
і наявності зброї
Третє питання — «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, які вчинюються стійкими злочинними об’єднаннями» (2-е читання), а точніше проект постанови з такою назвою — представляв суддя ВС Анатолій Редька. Його здивувало, що на Пленумі не було представників МВС та СБУ. Адже вони найбільше надсилали листів із проханням прийняти постанову про організовані злочинні угруповання.
А.Редька повідомив, що в проекті постанови не слід шукати роз’яснення дефініції «організована злочинність», її там немає, і це не так важливо для судової практики. Адже головне для неї — знати суть, зміст ознак, за якими визначається та чи інша форма стійкого злочинного об’єднання. Доповідач зауважив, що цим проблемам відведене центральне місце у проекті постанови. Також визначається зміст поняття «організована група», зміщуються акценти щодо розуміння проблеми бандитизму. «До цього часу ми працювали з постановою Пленуму про бандитизм, яка була прийнята 1992 р. Сьогодні вона втратила свою актуальність», — додав суддя.
Зауваження присутніх щодо проекту постанови стосувалися, зокрема, вживання окремих термінів (наприклад, замість слова «дах» в одному з пунктів треба використовувати «прикриття»), застосування окремих фраз (наприклад, словосполучення «суди мають вимагати» недоречне, адже суд не може вимагати).
Був виключений із проекту, абзац в якому йшлося про те, що «у момент нападу з метою заволодіння зброєю такі об’єднання вже стають бандою, оскільки шляхом нападу її члени озброюються і цим склад злочину поповнюється ознакою, якої бракувало, — озброєністю». На думку одного з присутніх, якщо це речення прийняти, то будь-яка крадіжка, що буде спрямована на оволодіння зброєю, розцінюватиметься як створення банди.
Не погодилися члени Пленуму і з останньою фразою речення одного з пунктів: «Напад озброєної банди вважається здійсненим і в тих випадках, коли зброя, яка знаходиться у розпорядженні членів банди, не застосовувалась і вони навіть не мали її на місці виконання даного злочину». Було звернено увагу всіх присутніх на те, що в постанові Пленуму про бандитизм саме застосування зброї на місці злочину визнавалося як бандитизм, а з фрази «вони навіть не мали її на місці виконання даного злочину» випливає, що зброї не було, а банда була. В.Маляренко наголосив, що в пункті має бути чітка вказівка на те, що йдеться вже про сформовану банду.
З урахуванням зауважень постанова в цілому була прийнята, за неї проголосувало 52 особи.
Третя постанова Пленуму
Питання «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини проти безпеки руху, експлуатації транспорту та адміністративні правопорушення на транспорті» (2-е читання) було передостаннім у порядку денному. Доповідач, суддя ВС В.Заголдний, нагадав присутнім, що з 1-го читання постанови було ліквідовано ДАІ і прийнято нову редакцію ст.289 КК про незаконне заволодіння автомобільним транспортом. Ці зміни розробники постанови взяли до уваги.
Дискусійним виявилося те, що в одному з пунктів проекту значилося: «Потерпілими мають бути визнані й інші особи, яким цими злочинами були заподіяні легкі тілесні ушкодження або моральна, фізична чи майнова шкода». Спочатку пролунала пропозиція виключити це речення, «бо легкі тілесні ушкодження злочину не створюють».
Голова ВС висловив думку про те, що тут повинно бути певне доповнення. Адже потерпілий з легкими ушкодженнями «не може бути самостійним». Тобто, «це повинен бути потерпілий при умові, якщо є хоч один із ушкодженнями середньої тяжкості. Інакше кажучи: якщо є група потерпілих.
П.Пилипчук наголосив, що мова йде зовсім про інше. Наприклад, була жертва злочину, і разом з убитим перебував чоловік, якому заподіяно матеріальну шкоду. «То невже ми його змусимо, щоб він окремо йшов у суд, доводив, щоб стягнути якусь копійку?» — запитав у колег П.Пилипчук. На його думку, в цьому абзаці, який викликав жваве обговорення, йдеться про те, що потерпілим є людина, якій злочином заподіяно шкоду.
В.Маляренко зазначив, що це теоретична проблема. Людина, якій заподіяно легкі тілесні ушкодження, цивільним позивачем бути може. А потерпілим від злочину — навряд. «Адже відносно неї злочин не скоєно, і пред’являти обвинувачення, що цій особі як потерпілому спричинені якісь збитки, не можна», — додав Голова ВС.
Абзац вирішили доопрацювати. А постанова в цілому була прийнята 60 голосами.
Останнє питання
Доповідачем проекту постанови «Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 травня 2002 р. №6 «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» була суддя ВС Ярослава Мачужак. Вона зазначила, що зміни та доповнення пропонуються з метою усунення помилок у судовій практиці при розгляді справ про застосування до неповнолітніх примусових заходів виховного характеру.
Цю постанову довго не обговорювали, а прийняли рішення про те, що до другого читання треба підготувати повний її текст, з урахуванням змін, аби не допустити суперечностей між абзацами. Тоді кожен суддя зможе читати текст постанови повністю і це полегшить роботу. Постанову прийняли за основу, створили робочу групу для доопрацювання документа.
У кінці засідання В.Маляренко привітав усіх з Новим роком, побажав суддям поменше справ, суєти, а побільше радості, душевної рівноваги, людського щастя, здоров’я, життєвих успіхів.
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!