Управляющий АБ «Евгения Пелихоса» Евгений ПЕЛИХОС:

«Конституция должна защищаться не менее территориальной целостности и государственного суверенитета»

В преддверии профессионального праздника адвокаты традиционно подводят итоги года. Этот год особенно требует извлечь собственные уроки. Вслед за политическими реалиями существенные изменения претерпело и законодательство, а значит изменилась и стратегия защиты. О том, как изменился уголовный процесс, о защите самих адвокатов и перспективах нового Уголовного кодекса «ЗиБ» незадолго до Дня адвокатуры пообщался с руководителем Адвокатского бюро «Евгения Пелихоса» Евгением ПЕЛИХОСОМ.

«Санкціями РНБО можуть зловживати з метою надання переваг одним та дискримінації інших»

— Євгене, основною спеціалізацією вашого адвокатського бюро є захист бізнесу та приватних клієнтів зокрема і від кримінальних проваджень. Цей рік став непростим через зміни, які особливо торкнулися кримінального процесу. У зв’язку із запровадженням воєнного стану, зокрема, надані додаткові повноваження стороні обвинувачення та уможливлено продовження дії запобіжних заходів без судового рішення, а отже і без шансів на оскарження. Як адвокатська спільнота сприйняла ці зміни і чи є вони достатньо обґрунтованими? Адже йдеться, перш за все, про порушення конституційних та конвенційних прав людини.

— З початком воєнного стану законодавець був змушений терміново врегулювати значну кількість правовідносин, на які безпосередньо впливає введення такого стану. Кримінальний процес не став виключенням. На мою думку, більшість нововведень є слушними, але їх застосування не є абсолютним і має певні обмеження строком та обставинами.

Так, згідно з чч.5 та 6 ст.615 Кримінального процесуального кодексу в разі неможливості виконання слідчим суддею своїх повноважень питання про продовження запобіжного заходу вирішує керівник органу прокуратури. Тобто такі повноваження прокурор отримує лише у випадку реальної неможливості виконання своїх обов’язків слідчим суддею. Об’єктивно це стосується лише тих проваджень, які здійснюються на території ведення бойових дій. В усіх інших регіонах, які хоча і потерпають від постійних ракетних обстрілів, прокурори не повинні користуватися означеними повноваженнями.

Можу лише констатувати, що столичні суди працюють без зупинки та обмежень, починаючи з травня цього року. Маючи нагоду, хочу привітати суддів та всіх працівників судової системи з їх професійним святом та побажати їм миру, наснаги, терпіння, успіхів та процвітання!

— Набула обертів також санкційна політика держави. Окрім того, окремі представники виконавчої влади наполегливо порадили адвокатам не брати участь у захисті тих, хто потрапив до санкційного списку. І це попри те, що ототожнення адвоката з клієнтом є неприпустимим, а інститут адвокатури — незалежним. Наскільки адекватними є такі закиди для демократичної держави?

— Застосування санкційної політики всередині України тривалий час викликає запеклі дискусії в професійних колах. Зрозуміло, що з введенням воєнного стану санкційну політику було посилено, однак юридичних проблем від цього не поменшало. Доволі чутливим питанням залишається застосування санкцій РНБО до громадян України та вітчизняних підприємств, що нерідко може мати ознаки зловживань з метою надання переваг одним та дискримінації інших.

Найголовніше аби, не дивлячись на всі випробування та складності, Україна залишилась демократичною та правовою державою. Для цього кожен, і перш за все високопосадовці, мають неухильно додержуватись Конституції як Основного Закону та акту найвищої юридичної сили. Адже Конституція є одним з важливих складових атрибутів подальшого існування нашої держави. Тому вона має захищатися від протиправних зазіхань не менше ніж територіальна цілісність та державний суверенітет.

Іншими словами, всі рішення Президента України щодо застосування санкцій мають бути обґрунтованими та законними, а у випадку порушення цих принципів, вони мають бути скасовані відповідним судом. Дотримання цих важливих засад і має нас відрізняти від ворога.

«Інколи під визначенням «колаборант» ховається успішний бізнесмен або чийсь конкурент»

— Не менше дискусій викликали нові статті Кримінального кодексу щодо колабораційної діяльності, а точніше їх довільне застосування на практиці. Бо під патріотичними ідеями інколи прикривається бажання привласнити успішно реалізований бізнес. Наскільки вдало визначене саме поняття колабораційної діяльності в КК? Чи бачите ви перспективи для таких представників бізнесу колись повернути втрачене, якщо не через національні, то через міжнародні суди?

— На жаль, застосування на практиці названого вами нового інституту кримінального права дійсно викликає деякі питання. Так, за 9 місяців з моменту запровадження кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність судова практика виявляє численні зловживання з боку правоохоронних органів.

Ми не будемо торкатися питань задокументованої колабораціної діяльності громадян як на тимчасово окупованих територіях, так і на всій території України. Але слід констатувати: інститут колабораційної діяльності застосовується з метою протиправного заволодіння бізнесом, рейдерства та боротьби з конкурентами. Тому інколи під визначенням «колаборант» насправді ховається успішний бізнесмен або чийсь конкурент.

Хотілось би звернути увагу, що відповідний закон про введення кримінальної відповідальності, яким КК доповнено ст.111¹ було ухвалено лише 3.03.2022. При цьому слід пам’ятати, що згідно ч.2 ст.4 КК кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Водночас ч.2 ст.5 КК  передбачає, що закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння не має зворотної дії в часі.

Натомість наразі правоохоронцями ініційовано тисячі проваджень, які пов’язані лише з формальною (а частіше — нічим не доведеною) участю у складі корпоративної структури бізнесу особи, яка можливо має громадянство РФ. При цьому — не дивлячись, що з початку війни такі підприємства в жодному разі не мали жодних зносин з представниками країни-агресора. Переслідування такого бізнесу, який, можливо, і мав у своїй структурі власності російського інвестора, але з лютого цього року не співпрацював з означеними контрагентами, має своїм наслідком лише підрив національної економіки та добробуту наших громадян.

З іншого боку, очевидно, що всі працюючі в Україні підприємства наразі позбавились в своїй структурі власності часток представників країни-агресора. Сподіваюсь на справедливий розгляд судами проваджень за надуманими обвинуваченнями правоохоронців направлених лише на паралізацію роботи успішних підприємств, що наповнюють наш бюджет та забезпечують людей роботою.

Досвідчений адвокат зможе сформувати та представити правильну правову позицію в таких справах на національному рівні. А у випадку безрезультатності таких процесів, упевнений, що слід готуватися до міжнародних судів та інстанцій, які здатні справедливо подивитися на ситуацію з експропріацією бізнесу та активів.

— Наскільки нам відомо, ви знаходитесь на завершальній стадії написання своєї дисертаційної роботи, що стосується заочних кримінальних проваджень. Яку оцінку ви надаєте цьому інструменту? Його основна мета — це вилучення майна чи відповідь на запит на справедливість у суспільства? Адже зазвичай такий механізм застосовується у доволі резонансних справах. Чи потребує дана процедура змін і якщо так, то яких саме?

— Насправді дисертаційне дослідження на вказану тему мною вже завершено, найближчим часом відбудеться його публічний захист. На мою думку, основною метою цього порівняно нового інституту кримінального процесу є забезпечення невідворотності покарання, досягнення справедливості та завдань кримінального провадження.

Умовно такі справи я поділив би на дві групи: справи в яких захист здійснюється ефективно та ті, де адвокатський захист фактично не здійснюється. Дійсно, застосування процедури спеціального кримінального провадження (in absentia) відбувається у багатьох резонансних та політичних справах. Це нерідко пов’язано з бажанням представників влади звести рахунки зі своїми попередниками та політичним конкурентами. Утім, всі політичні та резонансі справи моїх клієнтів, в яких обвинувачення вдалося до процедури заочного засудження, не досягли стадії судового розгляду, що я вважаю непоганим результатом.

Що ж стосується змін та доповнень, то на цю тему я можу розповідати дуже довго. Якщо лаконічно, можу виділити деякі свої пропозиції, що були досліджені та обґрунтовані на науковому рівні.

Так, мною наголошується на необхідності забезпечення права на оскарження ухвали про здійснення спеціального досудового розслідування, запровадженні обов’язкової участі кількох захисників у таких справах, закріплення права захисника на роз’яснення йому замість обвинуваченого права на судовий розгляд спеціального кримінального провадження судом присяжних. Також запропоновано механізм притягнення до відповідальності захисників, які порушують право на захист, надання гарантій права на захист особі щодо якої повідомлення про підозру складено але не вручено з об’єктивних причин.

«Переписувати дефініції, які й так добре працюють, — не завжди слушна ідея»

— Попри воєнний стан, у цьому році відбувались не просто зміни у законодавстві, а ухвалювалися й нові закони. Які з них запам’ятались вам найбільше? Які ініціативи були очікуваними та потрібними, а які – лише додали проблем до існуючої відсутності правової визначеності?

— Важкі часи породжують важкі рішення, а тому Верховна Рада ухвалила дуже велику кількість законів, пов’язаних з життям у воєнний час.

Не можу сказати, що парламент ухвалює лише емоційні та популістські рішення. Велика кількість законів спрямована на врегулювання життя звичайних громадян та збереження малого та середнього бізнесу. Серед них я б виокремив зміни до Кодексу законів про працю, заборону звернення стягнення на заставлене майно під час дії режиму воєнного стану, заборону на відкриття виконавчих проваджень на території, де ведуться бойові дії.

— До речі, попереду і фахове обговорення проекту нового КК. Чи відомо вам про основні концепції, які покладені в основу майбутнього документу? Якби Ваша воля, які б зміни Ви внесли до діючого КК, враховуючи знання щодо практики застосування його норм?

— Так, новий КК начебто покликаний ввібрати в себе всі напрацьовані побажання практиків та розробити сучасний закон про кримінальну відповідальність, яка має невідворотно настати для кожного правопорушника.

Мені імпонує в цьому проекті розширення засобів впливу чи введення нової концепції кримінально-правових засобів замість поняття покарань, що можливо дасть змогу більш індивідуально підходити до кожної справи. Якби була моя воля, то я б займався зміною концепції системи покарань. Вважаю, що покарання у вигляді позбавлення волі у більшості статей КК не направлене ні на виправлення засуджених, ні на покращення ситуації в країні.

Проблема полягає в тому, що можливість застосування позбавлення волі негативно впливає на проблему корупції. Людина, яка могла б виправитись, направляється до місць позбавлення волі та взагалі втрачає будь-який шанс на нормальне життя в майбутньому. Натомість, я би запроваджував якомога більше різноманітних виправних суспільно-необхідних робіт та відповідальність у грошовому вигляді, тобто штрафах.

Звісно, що для реалізації цієї концепції необхідна масштабна детінізація суспільства та удосконалення системи виконання судових рішень. Але, якщо б така концепція поступово почала б працювати, то жити всім стало б набагато легше.

Очевидно, що дійсно небезпечна для суспільства особа має бути ізольованою. Але в нас ще не розуміють, що певні унікальні здібності особи правопорушника можна і потрібно використовувати на користь держави та суспільства. Мені імпонує підхід американської судової системи, де нерідко правоохоронці використовують знання та досвід талановитих шахраїв з метою вдосконалення своєї роботи.

Наостанок скажу, що будь-який закон гарний, якщо його приписи виконуються. Переписувати дефініції, які й так добре працюють, — це не завжди слушна ідея.

— Ви також входите до складу комітету НААУ з питань захисту прав та гарантій адвокатської діяльності. Минулі роки запам’ятались тим, що обшуки та вилучення майна в адвокатів стали справжньою нездоровою тенденцією і способом тиску на сторону захисту. Що говорить статистика цього року? Чи змінилась діяльність цього комітету з початком воєнних дій? З якими основними порушеннями прав адвокатів доводилось стикнутись останнім часом?

— Насправді неможливо уявити собі адвокатську роботу без забезпечення певних гарантій, що передбачені профільним законом. Комітет захисту прав та гарантій адвокатської діяльності НААУ є невід’ємною складовою всього адвокатського самоврядування та надійним інструментом в забезпеченні неухильного дотримання прав та гарантій адвокатської діяльності.

У цьому році кількість звернень правоохоронних органів про необхідність забезпечення участі представника комітету під час проведення слідчої дії щодо особи, яка є адвокатом, точно не зменшилась. Натомість, комітет і всі його члени дуже плідно працюють та не залишають без уваги жодну ситуацію, пов’язану із втручанням чи порушенням професійних прав наших колег.

Діяльність комітету змінилась лише в тій частині, що на території України діє комендантська година, і це трохи заважає здійснювати свої функції цілодобово. Але і цій проблемі комітет знайшов рішення, забезпечивши деяких членів відповідними перепустками. З цього приводу хочу виразити слова подяки нашому голові комітету Володимиру Клочкову.

Звісно, що зі зміною обставин з’явились і нові способи зазіхання на адвокатські права. Так, комітетом було розглянуто звернення колеги, на якого опоненти тиснули скаргами до «військомату», а на початку військових дій непоодинокими були випадки проведення «обшуків» без ухвал слідчих суддів та без інформування комітету, що призвело до вилучення цінного майна у колег без жодного оформлення, що дуже ускладнює його повернення.

«Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, і влада має додержуватись цього постулату»

— Наразі актуалізувався захист не лише професійних прав та тих прав, які ми вже звикли захищати й відстоювати. Жорстка владна політика оголила також проблеми дотримання права на свободу віросповідання. Як ви сприймаєте цю ситуацію, враховуючи професійно-духовний дуалізм — з позиції адвоката та віруючої людини?

— Історія навчила людство, що до будь-яких проблем віросповідання необхідно ставитись вкрай обачно та виважено. Не дарма у нас задекларовано на рівні Конституції, що Україна є світською державою, а тому ст.35 Основного Закону кожному гарантується свобода світогляду і віросповідання. Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави.

Вважаю, що влада має додержуватись цього конституційного постулату, аби консолідувати суспільство та не допустити нових важких конфліктів.

— Попри те, що рік був для всіх непростим, у ньому все одно є місце для оптимізму. Дозвольте привітати вас з професійним святом, а також з особистою подією — народженням донечки. День адвокатури в Україні святкують у той самий день, що і День Святого Миколая. І, мабуть, недарма, бо це символізує захист на землі й на небі. Чого б ви хотіли побажати своїм колегам у цей світлий день?

— Дуже дякую за теплі привітання. В цей непростий для всіх час хочу привітати всіх колег з професійним святом та побажати нових перемог, високих досягнень, цікавих справ, вдячних клієнтів, достатку та сімейного благополуччя. Нехай в житті кожного адвоката ухвалюються такі рішення, які б давали всім нам корисні прецеденти на майбутнє, а прийдешні покоління адвокатів з гордістю б посилались на наші досягнення.

Закон і Бізнес