Что ждет украинцев, участвовавших в «референдумах»
Завершились псевдореферендумы о присоединении к РФ временно оккупированных территорий Луганской, Донецкой, Запорожской и Херсонской областей. Какая ответственность ожидает граждан Украины, участвовавших в голосовании и что грозит его организаторам и членам избирательных комиссий?
Про це йшлося у інтерв’ю з Олександром Даниловим, юристом та адвокатом Фонду Милосердя та Здоров’я, на базі якого працює Громадська приймальня УГСПЛ у м. Херсон.
Правник наголосив на двох ключових моментах, які необхідно враховувати у питанні покарання:
1) кожна ситуація є індивідуальною, важливо знати обставини справи, зокрема, чому людина долучилася до фейкових референдумів;
2) які конкретні дії вона вчиняла:
- активно займалась організацією, проведенням та інформаційним супроводом “псевдореферендумів”, була членом виборчих комісій;
- прийшла добровільно проголосувала;
- вимушена була брати участь через примус, шантаж чи погрози;
- не голосувала, але окупанти використали її дані, і тепер по російських документах вона рахується такою, що проголосувала.
Найбільш суворе покарання очікує тих, хто є причетним до організації та проведенням фейкових референдумів. Вони можуть бути притягнені до відповідальності за статтею 111 (Державна зрада) Кримінального кодексу України. Згідно цієї норми державна зрада — це діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України. Такі діяння, вчинені в умовах воєнного стану, передбачають покарання у вигляді позбавленням волі на строк п’ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацію майна.
Якщо громадянин України організовував та проводив заходи політичного характеру, здійснював інформаційну діяльність у співпраці з державою-агресором та/або його окупаційною адміністрацією, спрямованих на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації чи збройних формувань та/або на уникнення нею відповідальності за збройну агресію проти України, за відсутності ознак державної зради, або активно брав участь у таких заходах, така діяльність вважатиметься колабораційної діяльністю. У такому випадку особа може підлягати відповідальності за ч.6 ст. 111-1 КК України, на неї очікує позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
О.Данілов звертає увагу, що колабораціонізмом є не тільки розповсюдження інформації з агітацією підтримати фейкові референдуми (листівки тощо), але й зберігання матеріалів з подібним змістом. Каратися будуть так само публічні заклики громадянином України до підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора, до співпраці з державою-агресором, збройними формуваннями та/або окупаційною адміністрацією держави-агресора, до невизнання поширення державного суверенітету України на тимчасово окуповані території України. За подібні дії у ч.1 ст. 111-1 КК України йдеться про позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років.
А що буде з тими, хто просто прийшов і проголосував, чи то добровільно, чи то ні? Ураховуючи як сформульовано статтю про колаборационізм, можливо, що участь в «референдумах» може бути підведена під склади цього злочину для обох категорій. На жаль, частина 5 ст. 111-1 КК України не містить посилання на факт добровільності. Той факт, що людина підлягає відпвідальності навіть, якщо її примусили голосувати, визиває велику дискусію у юристів та правозахисників.
«До нас звертається багато людей, що були вимушені брати участь у так званих референдумах і питають чи покарають їх за це. Один з прикладів: на вулиці озброєні окупанти сказали літній парі 70+ років, що або ті дають свої дані для псефдореферендуму, або в підвал. Їм просто не залишили вибору, адже безпека – найголовніше. Проте стаття за колаборационізм не звільняє від відповідальності в подібних випадках. Але де тут вина людей? І хоча українська влада публічно заявляла, що ті, що голосували під тиском, каратися не будуть, закон досі говорить протилежне», – обурюється правозахисник.
Остання категорія мешканців ТОТ – це ті, що по документах брали участь в цьому заході, є в списках, але фізично не були пристуні на голосуванні. Їх дані тим чи іншим способом росіяни отримали та використали. Така людина не має нести жодної відповідальності, адже ніяких протиправних дій вона не вчиняла.
І на останок, відповідаючи на питання аудиторії як довести, що ти не хотів брати участь, але вимушений був це зробити, Олександр Данілов радить:
- зберегти в себе контакти свідків, які можуть це підтвердити;
- якщо було побиття і потім звернення до лікарів, зберегти відповідні медичні документи;
- звернутися до правоохоронних органів України дістанційно, якщо це безпечно.
Але, на думку юриста, малоймовірно, щоб в мабутньому лише за сам факт голосування карали. Українських правоохоронців мають цікавити, в першу чергу, ті злочинці, що перейшли на роботу в органи окупаційної влади, брали участь у військових формуваннях або активно виступали «за руській мір».
.
Материалы по теме
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!