В интересах Фемиды и граждан

Предельный размер ставки судебного сбора следует упразднить

Сейчас в парламенте находится на рассмотрении законопроект об изменении предельного размера ставки судебного сбора. В него целесообразно внести дополнительные положения, чтобы устранить пробелы и наполнить судейскую казну.

Граничний розмір

На даний час закон «Про судовий збір» (ч.2 ст.4) передбачає граничну суму сплати судового збору за подання позовів до судів першої інстанції, а саме: не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У рамках розгляду спорів судами господарської юрисдикції вказана сума судового збору може складати незначний відсоток від загального обсягу позовних вимог. Те саме стосується розгляду спорів судами адміністративної юрисдикції у сфері податкових правовідносин.

Отже, доцільним є скасування вказаного граничного максимального обмеження щодо суми судового збору. Такий збір має сплачуватись у повному обсязі, виходячи з суми позовних вимог, не обмежуючись граничним розміром.

Повернення судового збору

Зазначу, що ч.1 ст.7 закону «Про судовий збір» передбачено також підстави для повернення судового збору. Наведу випадки, які, на мій погляд, слід виключити:

повернення заяви або скарги, залишення заяви або скарги без розгляду, закриття (припинення) провадження у справі, у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Чому ці підстави варто виключити? Тому що навіть у випадку, коли суд повертає заяву або скаргу, здійснюються процесуальні дії. Сторона може безліч разів подавати відповідний позов, навантажуючи як суд, так і систему в цілому. Відповідні кошти судового збору в будь-якому випадку забезпечуватимуть виготовлення процесуального документу на паперовому носії, його відправлення, формування справи тощо. Тобто фактично судовою системою витрачаються кошти на вказане процесуальне забезпечення.

Розмежування спорів майнового і немайнового характеру

Законодавцю слід внести чітке регулювання розмежування спорів майнового і немайнового характеру в розрізі встановлення ставок сплати судового збору за такими вимогами.

На даний час вказане питання унормовується виключно судовою практикою, зокрема, Верховним Судом, який в кожному конкретному випадку вирішує це питання.

Це пов’язано з тим, що, наприклад, вимога про зобов’язання вчинити дії розцінюється як немайнова вимога, проте, сторона спору може просити зобов’язати вчинити дії по передачі майна (нерухомого, рухомого), речей, тощо, які мають значну вартісну оцінку, скасувати реєстраційні записи щодо нерухомого майна. Фактично вимоги стосуються майна, проте, судовий збір сплачується, як зі ставки немайнового характеру, що не відповідає суті відносин.

Як приклад, можна навести оскарження наказів Міністерства юстиції щодо скасування реєстраційних дій стосовно право власності, який за законодавчими ознаками є немайновим спором, або зобов’язання вчинити дії щодо повернення певного майна, без заявлення вимог про витребування. Проте, фактично предметом у таких спорах є відповідне майно, щодо якого учасники не погоджуються з його правовою реєстрацію, статусом, набуттям майнових прав. Оскільки спір стосується певного майна, за своєю суттю він є майновим.

Наведене дає можливість учасникам фактично вирішувати майнові спори, сплачуючи судовий збір за ставками немайнового характеру, хоча за своєю суттю спір таким не є. Судова практика у цьому питанні завжди змінюється, що потребує чіткого законодавчого регулювання.

При цьому, у випадку саме встановлення законодавчого регулювання таких ставок та розміру їх сплати було б доцільно внести зміни й у процесуальне законодавство щодо обов’язку суду розрахувати та стягнути відповідний судовий збір. На даний час у суду наявне таке право щодо розрахунку, але, оскільки законодавчо не врегульовано чітке розмежування немайнових і майнових спорів, судова практика виходить з того, що вказане питання вирішується у кожному конкретному випадку. Це породжує певну невизначеність.

Витрати на професійну правничу допомогу

Питому вагу даних заяв суд розглядає окремо, вони містять значні по обсягу документи, та інколи розгляд таких заяв є набагато складнішим, ніж сама справа. Адже сторони фактично доводять свої вимоги за окремим процесуальним напрямком, що вимагає часу та ресурсів.

Заяви про вжиття заходів забезпечення позову або заяви про видачу виконавчих документів підлягають оплаті судовим збором. Тому доцільним буде встановити і ставку судового збору за розгляд заяв стосовно витрат на професійну правничу допомогу.

Пропозиції до проекту

На даний час у Верховній Раді перебуває на розгляді законопроект «Про внесення змін до статті 4 Закону України «Про судовий збір» щодо зміни граничної межі ставки судового збору за подання до суду окремих процесуальних документів» (№8047) до якого можливо внести вказані пропозиції.

Якщо парламентарі дослухаються суддів, то це дозволить не тільки закрити прогалини у бюджеті судової влади, але й значно зменшити навантаження на систему, частково вирішити питання оплати праці суддівського корпусу та функціонування системи загалом.

У часи нестабільності у світі, коли Україна потерпає від військової агресії, дуже важливо, аби судова система безперебійно функціонувала (наскільки це можливо) та забезпечувала громадянам гарантоване їм Конституцією право на звернення до суду та захист своїх, охоронюваних законом інтересів.

Закон і Бізнес