Какие принципы имеют силу, несмотря на негласность, и почему финансовая гениальность мужа — минус от исковых требований?
Некоторые принципы, которые, по сути, являются отражением общественной морали и ценностных ориентиров, положенны в основу законодательных норм, а другие — применяются судами в отдельных спорных случаях. В любом случае в семейных спорах все еще пытаются полагаться на мораль.
Теоретичне підґрунтя
У рамках курсів з підвищення кваліфікації у Вищій школі адвокатури провели вебінар «Принципи сімейного права: теоретичні аспекти та застосування у судовій практиці». Лектор, д.ю.н. Марія Менджул звернула увагу на те, що хоча сам термін «принцип» інколи ототожнюється із терміном «засада законодавства», утім, він видається дещо ширшим. Адже джерелом права є не тільки нормативно-правові акти, а й самі принципи права.
Принципи ж сімейного права є такими явищами, які пов’язують його зміст із тими закономірностями суспільного життя, на яких воно будується та які водночас закріплює. Зміст принципів сімейного права багато в чому визначається і суспільним світоглядом, і пануючими культурними, моральними та релігійними цінностями. Такі принципи повинні застосовуватися при тлумаченні суперечливих норм законодавства та можуть посилювати аргументованість при встановленні законності певного діяння або рішення.
До ознак цих принципів належить загальнообов’язковий характер, загальний характер, зумовленість сімейними відносинами, регулятивність. Сутнісних ознак дуже багато, серед них можна виокремити імперативність, самокоригованість, ціннісна орієнтованість.
Система принципів правового регулювання сімейних відносин включає принцип верховенства права (надпринцип), загальні принципи (справедливість, рівність, гуманність, законність, гарантування судового захисту прав та ін.), наднаціональні (у тому числі принцип законних очікувань та принцип пропорційності) та національні принципи, які регулюють сімейні відносини. Систему принципів сімейного права складають сімейно-правові принципи та принципи інститутів сімейного права.
Абсолютно визначеними в законодавстві є такі принципи:
• державної охорони сім’ї, дитинства, материнства і батьківства (ч.3 ст.51 Конституції, ч.1 ст.5 Сімейного кодексу);
• рівності учасників сімейних відносин (ст.21, 24 Конституції та ч.5, 6 ст.7 СК);
• пріоритету сімейного виховання (ч.3 ст.5 СК);
• обмеженого характеру правового регулювання сімейних відносин (ч.3 ст.7 СК);
• недопустимості свавільного втручання в сімейне життя (ст.32 Конституції, ст.291, 301 Цивільного кодексу, ч.5 ст.5, ч.4 ст.7 СК);
• регулювання сімейних відносин за домовленістю (договором) між їх учасниками (ч.2 ст.7 СК).
Законодавчо встановлені й інші принципи:
• пріоритету урахування інтересів дитини, непрацездатних членів сім’ї (ч.8 ст.7 СК);
• гарантування дитині можливості здійснення її прав (ч.7 ст.7 СК);
• гарантування судового захисту прав кожному учаснику сімейних відносин (ч.10 ст.7 СК);
• справедливості, добросовісності та розумності, регулювання відповідно до моральних засад суспільства (ч.9 ст.7 СК).
Також поки що діючими залишаються принципи:
• одношлюбності, або моногамії (ст.25 СК);
• добровільності шлюбу (ст.24 СК);
• визнання тільки шлюбу між чоловіком і жінкою, зареєстрованого в органі державної реєстрації актів цивільного стану (ст.21 СК).
Не визначеними в законодавстві принципами є:
• зберігання подружньої вірності;
• гуманності;
• пропорційності;
• законних очікувань учасників сімейних відносин;
• мовчазної згоди та ін.
До прикладу, принцип мовчазної згоди, проявляє себе в окремих нормах СК, у тому числі коли презюмується, що один з подружжя діє за згодою іншого при вчиненні дій щодо життя сім’ї (ч.3 ст.54 СК), а також у випадку вчинення ним дрібного побутового правочину (ч.2 ст.65 СК).
Роль прецеденту
Утім, національними принципами сімейного права лектор не обмежилась, а тому приділила увагу і європейським принципам, а також застосуванню принципів сімейного права в зарубіжній судовій практиці. За словами М.Менджул, важливим для уніфікації сімейного права в рамках ЄС стало створення 1.09.2001 Комісії з європейського сімейного права (CEFL), яка об’єднує провідних європейських науковців з метою розроблення принципів сімейного права. Щоправда, якщо поглянути на сутнісні ознаки принципів права, з яких випливає те, що вони формуються як ціннісні орієнтири самі собою, стає незрозумілим, що ж саме розробляє згадана комісія.
Подібний досвід також є в США, де Американський юридичний інститут розробив принципи у сфері сімейного права, спрямовані на уніфікацію законодавства окремих штатів.
В Англії та Уельсі принципи сімейного права не тільки сформовані прецедентною практикою, але у процесі застосування їх судами відбувається розвиток принципів та їх кореляція. Так, у рішенні «White» (2000) Палата лордів установила два ключові принципи:
1) не повинно бути жодної дискримінації, і якщо один з подружжя займався веденням домашнього господарства, то внесок кожного з подружжя слід розглядати як рівноцінний;
2) суд повинен відійти від критерію рівності тільки тоді й тією мірою, коли цього вимагає справедливість.
У наступних справах Палата лордів підтвердила основні принципи, викладені і рішенні «White». Проте у рішенні «Miller/McFarlane» (2006) виробила додаткові критерії, що обґрунтовують перерозподіл власності під час розлучення. Зокрема, при розподілі майна суд повинен ураховувати: потребу, сформовану відносинами між сторонами; принцип компенсації за будь-які фінансові незручності, спричинені відносинами; принцип спільного використання результатів (майна), набутих у шлюбі.
У рішенні «Charman» (2007) Апеляційний суд розглянув 3 принципи, визначені в рішенні «Miller/McFarlane», і констатував, що головним критерієм є справедливість.
Від принципу рівності у розподілі майна подружжя суд може відійти у наступних випадках. Коли шлюб не був тривалим, і особливо в разі відсутності дітей, і коли кожен з подружжя зробив власну кар’єру, і кошти були розділені (рішення «Sharp v. Sharp» (2017). Коли є «нематеріальна» власність (може включати отриману спадщину, а також майно, набуте до шлюбу та/або після розлучення). Коли має місце «неліквідність» майна (характер активів може виправдати відхід від рівності). А також у разі особливого внеску (для того, щоб його врахувати, внесок повинен бути «винятковим».
У рішенні «Cooper-Hohn v. Hohn» (2014) суд постановив, що суттєвий відхід від принципу рівності був виправданий через «фінансову геніальність» чоловіка). Принцип рівності може відійти на другий план і у випадках, коли потреби перевищують ресурси (наприклад, коли більша частина майна потрібна для утримання дітей та того з подружжя, з ким вони будуть проживати).
Саме при застосуванні принципів рівності та справедливості в Англії та Уельсі було вироблено позицію, що аліменти можуть бути стягнуті на користь дітей, народжених як у шлюбі, так і поза шлюбом.
У кінцевій частині свого вебінару М.Менджул розповіла про популярний нині принцип найкращих інтересів дитини та застосування його у практиці Європейського суду з прав людини.
Утім, поки деякі суспільні норми намагаються зламати, щодо деяких принципів перейматися не варто. Так, спостерігаючи за складністю судових процесів у сімейних спорах, можна майже впевнено сказати, що найближчим часом принцип одношлюбності в Україні зберігатиметься. Адже впоратись із наслідками принаймні одного шлюбу сьогодні видається таким геройством, поруч із яким пісня з фільму «Кавказька полонянка» «Якби я був султан…» навіть не зачіпає мрій українців.
Насправді шкода було б того султана, проти якого Зульфія, Гюлі та Фатьма з відомої пісні одночасно подали б позови про розірвання шлюбу.
Материалы по теме
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!