Неизученное дело и лошади

ВРП наказала судью, раскрывшего «преступную схему» одного из государственных предприятий

Судья пытался сохранить доказательства уголовного производства, постановив определение об аресте имущества. И уже не впервые в практике дисциплинарного органа речь шла об урожае, который следствие и законник идентифицировали как имущество.

Битва за врожай

На Антона Шиша з Новомиколаївського районного суду Запорізької області поскаржилася Токмацька місцева прокуратура. Мовляв, він, як слідчий суддя розглядаючи скаргу Трудової сільської ради, вийшов за межі своїх повноважень, задовольнивши одночасно і скаргу, і клопотання сільради, а також безпідставно відмовивши прокурору в ознайомленні з матеріалами кримінальних справ.

Прокуратура зазначала, що 3 роки тому суддя наклав арешт на незібраний урожай, чим обмежив права власності, а також не запросив прокурора та власника майна — Державне підприємство «Конярство України» — до участі в процесі. До того ж скаржник стверджував, що на час постановлення ухвали ДП перебувало в стадії банкрутства, тож будь-яких обмежень щодо його майна застосовувати було не можна, адже такі справи підсудні виключно господарському суду.

Як з’ясувала друга дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, справа стосувалася самовільного зайняття земельної ділянки. Після того як Трудову сільраду долучили до провадження як потерпілого, та заявила цивільний позов про відшкодування завданих злочином збитків за неотримання земельного податку.

Згодом кримінальне провадження закрили через відсутність складу правопорушення. За тиждень клопотання цивільного позивача про арешт майна залишив без розгляду й А.Шиш — через закрите кримінальне провадження. Проте згодом законник задовольнив скаргу сільради, визнавши незаконною та скасувавши постанову начальника слідчого відділення Новомиколаївського відділення поліції щодо закриття кримінальної справи.

Ба більше, суддя наклав арешт на врожай і заборонив ДП вчиняти з ним будь-які дії, передавши його на зберігання сільраді. При цьому А.Шиш надав право ДП після встановлення вартості врожаю звернутися до слідчого, аби зняти арешт із частини майна, вартість якого буде перевищувати розмір завданих злочином збитків.

Накладаючи арешт, законник виходив з того, що сільраду визнали потерпілою в кримінальному провадженні.  При цьому сільраді були не відомі ні точні площі землі, з яких зібрали врожай, ні кількість незібраного врожаю та його нереалізована частка.

Адже під час досудового розслідування не було вжито жодних заходів для збереження речових доказів — врожаю із самовільно зайнятих ділянок, тож через таку бездіяльність докази скоєння злочину ДП просто втрачалися. Тому законник дійшов висновку, що арешт необхідний для забезпечення цивільного позову.

Без майнової ідентифікації

Уже за місяць Запорізький апеляційний суд скасував ухвалу А.Шиша відмовивши у задоволенні клопотання про арешт майна — через те, що підозра в даному кримінальному провадженні не висунута жодній особі. І також зазначаючи, що врожай олійних, зернових та технічних культур — категорія, що не має жодного критерію для ідентифікації його як майна, а заборона його збирати суперечить не тільки інтересам досудового розслідування, а й інтересам держави.

До того ж інстанція зауважила, що сільрада зі статусом заявника та потерпілого в цьому кримінальному провадженні взагалі не мала права звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт, тож А.Шиш, задовольняючи одночасно і скаргу, і клопотання, вийшов за межі своїх повноважень.

При цьому, дозволивши сільраді збирати врожай, законник не перевірив чи має та потужності для ведення сільськогосподарського виробництва, а також відповідну зареєстровану техніку. Загалом сума цивільного позову кримінального провадження виявилася несумірною застосованому заходу забезпечення кримінального провадження, зазначив АС.

Та й відповідно до платіжних доручень ДП сплатило земельний податок за 2018 рік, а через банкрутство підприємства вживати заходів щодо його майна мав саме господарський суд.

Ухвала без вивчення

Тим часом у ВРП наголосили, що Кримінально процесуальний кодекс не містить норми, яка б дозволяла слідчому судді одночасно вирішувати скаргу на рішення слідчого про закриття кримінального провадження та клопотання про арешт майна в рамках закритого кримінального провадження та за результатами розгляду виносити одне процесуальне рішення.

А.Шиш пояснював, що сільська рада мала статус потерпілого та цивільного позивача, тож могла ініціювати питання щодо накладення арешту. Та дисциплінарний орган установив, що законник своєю ухвалою відкрив провадження за скаргою сільради лише на постанову про закриття кримінального провадження. До того ж запросив на засідання лише скаржника та слідчого, а мотивувальна частина його ухвали зводилася до речення, що підприємство «під час розслідування кримінального провадження безперешкодно здійснює збір врожаю із самовільно зайнятих земельних ділянок».

Скаржник зазначав, що на час накладення арешту соняшником було засіяно більш як 2,3 тис. га. Тож із огляду на середню врожайність цієї сільськогосподарської культури А.Шиш наклав арешт на понад 15,6 млн грн.

До того ж законник не оцінив наслідків арешту майна для підприємства, на що також вказала апеляційна інстанція. Не навів слідчий суддя і жодних мотивів чи обставин, які б давали можливість застосовувати саме таке забезпечення позову з огляду на те, що обсягу засіяних сільськогосподарськими культурами земель та вартості можливого врожаю він не встановив. А його вартість дійсно значно перевищувала заявлені сільрадою позовні вимоги.

У ВРП встановили, що А.Шиш навіть не досліджував матеріали закритого кримінального провадження. Наклавши арешт, він фактично вирішив питання, яке ухвалює суд під час розгляду кримінального провадження по суті, що не належить до компетенції слідчого судді.

Злочинна схема ДП

Надаючи пояснення, суддя наполягав, що підприємство не було ані власником, ані законним землекористувачем вказаних ділянок. Також зазначав, що цей бізнес створювався не заради розвитку конярства, а задля «реалізації кримінальних схем». Мовляв, схема полягала у реорганізації шляхом приєднання до нього 14 державних підприємств у 10 областях України.

Законник стверджував, що на базі майна підприємств були створені філії без права юридичної особи — 10 кінних заводів, три племінні центри та Одеський іподром, у тому числі й колишнє ДП «Запорізький кінний завод №86».

«Із самого початку реалізації цієї кримінальної схеми землі раніше успішного ДП «Запорізький кінний завод №86» за сумнівними договорами з ДП «Конярство України» почали обробляти приватні фірми, збирати врожай, а фінансова складова підприємства почала катастрофічно зменшуватися», — розповідав А.Шиш. При цьому стара злочинна влада, як він стверджував, ніяк не реагувала на постійні звернення громади в міліцію та прокуратуру.

Задля збереження доказів

Проте у ВРП прийшли до висновку, що суддя наперед прийняв позицію сільради та намагався вирішити справу по суті. Також з’ясувалося, що А.Шиш відмовив прокуророві в ознайомленні з матеріалами справи — під приводом закінчення строку апеляційного оскарження та неможливості подачі касації.

До того ж суддя стверджував, що у заяві прокурора не зазначено чіткої мети ознайомлення. Мовляв, прокурор не брав участі в зазначених справах, а до заяви додав незавірені копії документів. Палата ж наголосила, що прокурор повноваження мав і надав відповідні документи при зверненні із заявою, проте суддя позбавив останнього можливості реалізувати свої права.

Тож пояснення володаря мантії не справили враження на ВРП, і А.Шишу, котрого до цього не притягали до дисциплінарної відповідальності, оголосили сувору догану з позбавленням права на отримання доплат до окладу протягом трьох місяців.

Проте виправдовувався суддя й колізійністю норм права, мовляв, Кримінальний процесуальний кодекс не встановлює переліку майна, на яке не можна накладати арешт, а тому застосуванню підлягав КПК, який був прийнятий пізніше за закон. Проте дисциплінарний орган наголосив, що накладення арешту мало розглядатися з метою забезпечення саме цивільного позову, а не з метою збереження речових доказів кримінального провадження.

Наразі настає час збирати нові врожаї. Отже, можна припустити, що і в судів, і у дисциплінарних інспекторів ВРП буде ще не одна нагода зіткнутися з битвами за «хліб насущний».