Испортить репутацию

Штраф или лишение свободы и извинение — слишком строгие санкции за оскорбление судьи

Стремление страны защитить авторитет правосудия закончилось для нее компенсационными выплатами. Ведь слишком суровое наказание для критикана правосудия затрагивает священный институт свободы слова и давит на него.

Професійна солідарність

Громадяни Іспанії Бенітес Моріана та Ініго Фернандес були членами правління некомерційної асоціації Plataforma Ciudadana Aguilar Natural. Її головна мета полягала в тому, щоб сприяти сталому розвитку, експлуатації природних ресурсів і відновленню надр.

У 2007 році компанія Watts Blake Bearner España звернулася до муніципальної ради, щоб отримати ліцензію на добування копалин у цьому регіоні. Відповідний дозвіл дали. Незалежна архітектурна фірма позитивно оцінила діяльність компанії. Утім, за короткий час члени муніципалітету визнали ліцензію недійсною. Адже потрібна була додаткова екологічна експертиза.

З діями місцевої влади бізнесмени не погодились, а тому пішли до суду. Для з’ясування рівня шкідливого впливу були залучені різні експерти. Одного запропонували члени муніципалітету, іншого — підприємці. Утім, суддя, який слухав справу, віддав перевагу думці першого. А від експерта, запропонованого компанією WBBE, у суді відмовилися, бо він був батьком засновника організації Plataforma Ciudadana Aguilar Natural. Упередженість цього експерта суддя вбачав у зв’язку комерційної та некомерційної організацій.

Такий сценарій розвитку подій не влаштував Б.Моріану та І.Фернандеса, а тому, поки компанії судилися, вони опублікували в місцевому виданні статтю. Вона й стала причиною їх засудження до штрафу в розмірі €2400, виплати судді €3000 як компенсації та публічних вибачень.

У публікації йшлося про те, що суддя знехтував професійними якостями експерта та долучив до справи інженера, який не мав достатньої компетенції, щоб оцінювати подібні ліцензії та види робіт. Одначе для судді на першому місця була незаангажованість спеціаліста, а не його професійні якості. Також у статті говорилося, що суддя використовував різні критерії для оцінки. Б.Моріана та І.Фернандес припустили, що суддя спочатку прийняв рішення, а потім писав під нього аргументи. Стаття містила численні оціночні судження, які стосувались упередженості служителя Феміди.

Відразу після того, як матеріал став доступний широкому загалу, за ініціативою прокурора було відкрито кримінальне провадження за публічну образу судді. Жодна судова інстанція не стала на бік критиків, навіть Конституційний суд. У рішеннях ішлося про авторитет і повагу до правосуддя, яка через подібні неправдиві матеріали паплюжить Феміду.

Така робота — терпіти критику

До Європейського суду з прав людини Б.Моріана та І.Фернандес скаржилися на те, що національні суди неправомірно обмежили їхнє право на свободу вираження поглядів, гарантоване Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Представники країни стверджували, що зроблені в статті заяви дійсно мали публічний інтерес, але резонанс і образи судді — це різні речі. Важливо, що згадування імені судді в заголовку статті було явно образливим. Мало того, поширення матеріалів призвело до створення негативного образу судді та його родини, а отже, непоправно вплинуло на його особисте життя.

Після дослідження законодавства країни та норм кримінального закону Суд дійшов висновку, що норми досить чітко сформульовані, передбачувані та не суперечать принципу верховенства права.

Щодо аргументу уряду про захист авторитету судової влади, то ЄСПЛ сказав, що правова система дійсно повинна захищати судочинство від необґрунтованих інформаційних нападів. Особливо з огляду на той факт, що в багатьох країнах судді позбавлені можливості реагувати на подібні провокаційні матеріали. Проте це не може слугувати підставою для заборони окремим особам висловлювати власну думку та оціночні судження. До того ж якщо їх підставою є фактична база, особливо в питаннях, які стосуються функціонування судівництва. ЄСПЛ нагадав, що, користуючись статусом судді, представники цієї професії можуть піддаватися більшій критиці, ніж пересічні громадяни.

У Страсбурзі зазначили, що вислови, використані заявниками, мали досить тісний зв’язок із фактами та ґрунтувалися на рішенні суду, а тому не могли вважатися неправдивими. По суті, Б.Моріана та І.Фернандес докоряли судді несправедливим, на їхню думку, рішенням, уважали служителя Феміди упередженим.

Суд також зауважив, що їдкий тон коментарів не вказує на вихід за межі свободи слова. ЄСПЛ зазначив, що критика та зауваження не були позбавлені основ. Відповідно, вони не можуть розглядатись як безпідставні, а зауваження не виходили за межі допустимої критики, на яку може наражатися суддя під час виконання своїх обов’язків.

Отже, утручання в право на свободу слова не були необхідними.

Занадто покарані

Згідно з вироком заявники дістали покарання у вигляді штрафу. Альтернативою було позбавлення волі. Також суди зобов’язали чоловіків виплатити компенсацію за моральну шкоду та вибачитися перед суддею на сторінках того ж видання. Євросуд переконаний, що накладені санкції не були легкими порівняно з альтернативними видами покарання.

До того ж суд не звернув уваги на те, що заявники, які були авторами скандальної статті, не брали участі у справі та не були юристами, щоб наперед оцінювати наслідки сказаного. Саме тому ЄСПЛ дійшов висновку, що подібні санкції матимуть стримуючий характер та впливатимуть на ставлення суспільства до свободи слова. Адже, якби заявники не сплатили штрафу, їх чекало б позбавлення волі та негативні наслідки.

Відповідно, Євросуд постановив, що доволі жорстка санкція була несумірною з утручанням у право на свободу вираження поглядів. Отже, такі дії не були необхідними в значенні ст.10 конвенції. Саме тому в рішенні від 9.03.2021 у справі «Benitez Moriana and Iñigo Fernandez v. Spain» Євросуд визнав державу винною в порушенні ст.10 конвенції. Сума виплат кожному заявникові становила: €6800 — за матеріальну шкоду; €6000 — за моральну шкоду та €3300 — на судові витрати.