Наведение недостоверных данных в декларации о готовности объекта к эксплуатации содержит состав административного, а не уголовного преступления. Такое заключение сделал ВС в постановлении №727/5768/18, текст которого печатает «Закон и Бизнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
15 лютого 2021 року м.Київ №727/5768/18
Об’єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючого — ЩЕПОТКІНОЇ В.В.,
суддів: АНІСІМОВА Г.М., КОРОЛЯ В.В., КРАВЧЕНКА С.І., ЛУГАНСЬКОГО Ю.М., НАСТАВНОГО В.В., ОГУРЕЦЬКОГО В.П. —
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 26.02.2020 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №*00215, за обвинуваченням Особи 1, Інформація 1, громадянина України, котрий народився у с.Грудки Камінь-Каширського району Волинської області, проживає за Адресою 1, раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч.2 ст.3641 Кримінального кодексу.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини
Органом досудового розслідування Особа 1 обвинувачувався у тому, що він, будучи службовою особою юридичної особи приватного права, а саме займаючи посаду голови обслуговуючого кооперативу житлово-будівельного товариства «ЖБТ-75», заздалегідь усвідомлюючи те, що ЖБТ не має фінансової спроможності сплатити кошти пайової участі у розвитку інфраструктури м.Чернівців, та водночас розуміючи, що без сплати вказаних коштів об’єкт будівництва, замовником якого є ЖБТ, — багатоквартирний житловий будинок із підземним паркінгом на вул. Рівненській, 12-А у м.Чернівцях, не може бути прийнятим в експлуатацію, 16.09.2016 уклав із Чернівецькою міською радою договір №774 про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Чернівців, відповідно до якого ЖБТ зобов’язано було сплатити кошти пайового внеску на розвиток інженерно- транспортної та соціальної інфраструктури м. Чернівців у сумі 1415817,12 грн.
Того ж дня Особа 1, заздалегідь усвідомлюючи необхідність сплати пайового внеску в повному обсязі до прийняття об’єкта будівництва в експлуатацію відповідно до вимог п.4.2 договору №774, а також розуміючи необхідність зазначення у декларації про готовність до експлуатації об’єкта, який належить до І—ІІІ категорії складності, реквізитів документів, що підтверджують сплату коштів пайової участі, з метою отримання формального номера платіжного доручення, який надалі можна було б зазначити в декларації, сплатив від імені ЖБТ на виконання договору №774 кошти в сумі 1000 грн.
Згодом Особа 1, зловживаючи своїми повноваженнями, діючи умисно, всупереч інтересам ЖБТ, з метою одержання неправомірної вигоди у вигляді уникнення витрат на пайову участь у розвитку інфраструктури м.Чернівців та якнайшвидшої здачі в експлуатацію багатоквартирного житлового будинку, розташованого за вказаною адресою, заздалегідь усвідомлюючи, що на виконання договору №774 ЖБТ сплачено лише 1000 грн., використав підроблений ним офіційний документ, а саме подав до Центру надання адміністративних послуг для подальшої реєстрації в інспекції ДАБК Чернівецької міськради підписану ним особисто та завірену печаткою ЖБТ декларацію, в п.22 якої зазначено, що кошти пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту відповідно до договору №774 з Чернівецькою міськрадою сплачено в повному обсязі, на підтвердження чого було вказано номер платіжного доручення.
20.09.2016 декларацію було зареєстровано в інспекції ДАБК Чернівецької міськради і тим самим прийнято в експлуатацію зазначений багатоквартирний житловий будинок з підземним паркінгом.
Своїми неправомірними діями Особа 1 завдав територіальній громаді м.Чернівців істотної шкоди у вигляді недоодержання бюджетом розвитку м.Чернівців коштів пайової участі у розвитку інфраструктури цього міста в сумі 1414817,12 грн., що згідно з п.4 примітки до ст.364 КК є тяжкими наслідками.
Такі дії Особи 1 орган досудового розслідування кваліфікував за ч.1 ст.366, ч.2 ст.3641 КК, а саме як службове підроблення, а саме видача службовою особою завідомо неправдивого офіційного документа, внесення до офіційного документа завідомо неправдивих відомостей, а також умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та інших осіб використання всупереч інтересам юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми службовою особою такої юридичної особи своїх повноважень, що завдало істотної шкоди громадським інтересам та спричинило тяжкі наслідки.
За вироком Шевченківського районного суду м.Чернівців від 12.10.2018 Особа 1 визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч.2 ст.3641 КК, та на підставі п.1 ч.1 ст.373 Кримінального процесуального кодексу виправдано за недоведеністю, що вчинено кримінальні правопорушення, в яких він обвинувачується.
Ухвалою Чернівецького АС від 30.01.2019 вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Постановою колегії суддів першої судової палати ККС від 12.11.2019 ухвалу Чернівецького АС від 30.01.2019 щодо Особи 1 скасовано з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв’язку неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, у частині необґрунтованості висновку суду щодо невідповідності ознак офіційного документу — декларації, а також через порушення вимог ст.419 КПК при розгляді провадження судом апеляційної інстанції.
За результатами нового апеляційного розгляду ухвалою Чернівецького АС від 26.02.2020 виправдувальний вирок щодо Особи 1 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор Дуць О.П. просить скасувати зазначену ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, яка полягала в неправильному тлумаченні положень ст.366 КК і примітки ст.358 КК, яке суперечить його точному змісту. Унаслідок цього вважає, що місцевим судом, із яким хибно погодився суд апеляційної інстанції, зроблено неправильний висновок про відсутність в діях Особи 1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК. Стверджує, що декларація, яку Особа 1 подав до ЦНАП, є офіційним документом, про що, на його думку, правильно вказала перша судова палата ККС у постанові від 12.11.2019. Зазначає, що суд апеляційної інстанції не розмежовуючи склади правопорушень, безпідставно визнав правильними висновки місцевого суду про неможливість притягнення до кримінальної відповідальності за ст.366 КК особи, яка внесла неправдиві відомості до декларації про готовність об’єкта до експлуатації, оскільки за ці дії передбачена адміністративна відповідальність за ст.96 Кодексу про адміністративні правопорушення.
Підстави розгляду кримінального провадження об’єднаною палатою
Колегія суддів третьої судової палати ККС ухвалою від 15.07.2020 матеріали провадження за вказаною касаційною скаргою прокурора на підставі ч.2 ст.4341 КПК передала на розгляд ОП ККС.
Ухвалу мотивовано тим, що у постанові від 12.11.2019 колегія суддів першої судової палати ККС зазначила про те, що декларація, у підробленні та видачі якої обвинувачувався Особа 1, відповідає ознакам офіційного документа. Така декларація має встановлену Кабінетом Міністрів форму, посвідчує факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, зокрема факт сплати замовником коштів пайової участі у повному обсязі. Декларація є документом, на підставі якого реєстратор приймає юридично значуще рішення — приймати об’єкт в експлуатацію чи ні. Реєстрація декларації інспекцією ДАБК є моментом настання правового наслідку, оскільки саме з цього моменту об’єкт будівництва вважається прийнятим в експлуатацію, що у свою чергу є підставою для оформлення права власності на цей об’єкт.
Однак колегія суддів третьої судової палати вважала за необхідне відступити від указаних висновків, зазначивши, що декларація про готовність об’єкта до експлуатації не є офіційним документом у розумінні закону України про кримінальну відповідальність. Наведення у ній недостовірних даних тягне юридичну відповідальність на підставі ч.2 ст.2 закону «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14.10.94 №208/94-ВР та/або ст.96 КпАП. Колегія суддів звернула увагу, що відповідно до постанови КМ «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів» від 13.04.2011 №461, якою затверджено Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, передбачає процедури попередньої та наступної перевірок повноти і правильності заповнення декларації <…>.
Таким чином, на думку колегії, сам по собі факт заповнення і подання декларації не спричиняє та не здатне спричинити наслідки правового характеру в розумінні примітки до ст.358 КК, оскільки її може бути повернуто замовнику, тоді як здатність спричинити наслідки правового характеру для декларації про готовність об’єкта до експлуатації законодавством пов’язується не з фактом її подання в межах відповідної адміністративної процедури, а фактом її реєстрації відповідним органом. Отже, до моменту реєстрації в установленому законом порядку декларація про готовність об’єкта до експлуатації не має всіх ознак офіційного документа в розумінні стст.358 чи 366 КК.
З огляду на викладене, виходячи з необхідності забезпечення додержання принципу правової (юридичної) визначеності, є передбачені законом підстави для здійснення касаційного розгляду даного кримінального провадження ОП ККС <…>.
Мотиви Суду
Згідно з обвинувальним актомОсоба 1 обвинувачувався у видачі службовою особою завідомо неправдивого офіційного документа та внесенні до офіційного документа завідомо неправдивих відомостей, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК (у редакції закону №1261-VІІ від 13.05.2014).
Так, предметом кримінального правопорушення, передбаченого ст.366 КК, є офіційний документ.
У примітці до ст. 358 КК визначено, що під офіційним документом у цій статті та стст.357 і 366 цього Кодексу слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи — докази у правозастосовній діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв’язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.
Невідповідність документа хоча б одному з наведених нижче критеріїв перешкоджає визнанню його офіційним.
Передусім офіційний документ як предмет злочину має відповідати такими ознакам:
документ має бути складено, видано чи посвідчено відповідною особою в межах її компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами;
зафіксована в такому документі інформація повинна мати юридично значущий характер — підтверджені чи засвідчені нею конкретні події, явища або факти мають спричиняти чи бути здатними спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов’язків чи може бути використана як документи — докази у правозастосовчій діяльності.
Одночасно правозастосування — це владна діяльність компетентних органів та посадових осіб з підготовки і прийняття індивідуального юридичного рішення в юридичній справі на основі юридичних фактів і конкретних правових норм. Також поняття правозастосування можна визначити як управлінську діяльність органів державної влади, зокрема їх посадових осіб, а також уповноважених державою суб’єктів з винесення конкретно-індивідуальних приписів, якими на одних учасників правовідносин покладаються обов’язки, а іншим-надаються права.
З матеріалів провадження вбачається, що декларація, у підробленні та видачі якої обвинувачувався Особа 1 як службова особа, відповідає ознакам офіційного документа, виходячи з такого.
Так, суд першої інстанції дослідивши докази, надані стороною обвинувачення, які детально наведені у вироку, дійшов висновку, що Особа 1 станом на момент подачі ним декларації був службовою особою юридичної особи приватного права, мав повноваження представляти інтереси ЖБТ.
Особа 1 підписав і завірив печаткою ЖБТ декларацію, заповнену за формою, затвердженою порядком. Цією декларацією було посвідчено готовність до експлуатації об’єкта будівництва, що належить до І—ІІІ категорії складності, — багатоквартирного житлового будинку із підземним паркінгом на вул.Рівненській, 12-А у м.Чернівцях, у тому числі факт повної сплати ЖБТ як замовником коштів пайової участі розвитку інфраструктури м.Чернівців.
Відповідно до п.3 порядку (в редакції постанови КМ від 21.10.2015 №880) прийняття в експлуатацію об’єктів, що належать до І-ІІІ категорії складності, та об’єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органами державно-будівельного контролю поданої замовником декларації про готовність об’єкта до експлуатації.
Тобто цей документ (декларація) був доказом готовності до експлуатації об’єкта будівництва. Подання цього документу стало приводом для реалізації інспекцією ДАБК Чернівецької міськради однієї з своїх функцій — здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, а також підставою для вирішення питання про прийняття юридично значущого рішення — реєстрації декларації, тобто засвідчення прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкту, що у свою чергу є необхідною умовою для оформлення права власності на новозбудований об’єкт будівництва та вчинення інших дій, направлених на його функціонування. Одночасно недотримання вимог законодавства щодо повноти та достовірності наведених у декларації даних зумовлює наслідки правового характеру, у тому числі притягнення особи до юридичної відповідальності.
З огляду на викладене складена в установленому порядку декларація мала юридичне значення для того органу, якому вона подавалася (інспекція ДАБК Чернівецької міської ради), породила права та обов’язки для цього органу і замовника (ЖБТ).
За таких обставин, декларація є офіційним документом, а протилежний висновок судів першої та апеляційної інстанцій є помилковим.
Разом з тим апеляційний суд правильно погодився з твердженням місцевого суду про те, що наведення недостовірних відомостей у декларації є адміністративним правопорушенням.
Так, у ч.1 ст.8 Конституції встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Елементами верховенства права є принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац 2 пп.5.4 п.5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду від 22.09.2005 №5-рп/2005). Принцип правової визначеності означає, що «обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, установлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки» (абз.3 пп.3.1 п.3 мотивувальної частини рішення КС від 29.06.2010 №17-рп/2010).
При цьому дотримання вимоги ясності і недвозначності норм, які встановлюють кримінальну відповідальність, є особливо важливим з огляду на специфіку кримінального закону та наслідки притягнення до кримінальної відповідальності, адже притягнення до такого виду юридичної відповідальності пов’язане з можливими істотними обмеженнями прав і свобод людини (перше речення абз.7 п.3 мотивувальної частини рішення КС від 26.02.2019 №1-р/2019).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (п.170) вказано, що формулювання національного законодавства повинно бути достатньо передбачуваним, щоб дати особам адекватну вказівку щодо обставин та умов, за яких державні органи мають право вдатися до заходів, що вплинуть на їхні конвенційні права (див. рішення від 24.04.2008 у справі «С.G. and others v. Bulgaria», п.39).
Відповідно до ч.1 ст.2 КК підставою для кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим кодексом.
Одночасно ч.3 ст.3 КК передбачає, що кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки вказаним кодексом.
Тоді як ч.2 ст.9 КпАП встановлено, що адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, кримінальні правопорушення відрізняються від адміністративних правопорушень, окрім іншого, за різним ступенем суспільної небезпечності, які відповідно слугують підставою для вирішення питання про притягнення особи до одного з цих видів юридичної відповідальності.
Криміналізація конкретного вчинку людини можлива за умови, якщо це відповідає, зокрема, сукупності таких критеріїв: значна (суттєва) суспільна небезпека діяння; поширення аналогічних діянь у суспільстві; неефективність інших галузевих правових засобів впливу на зазначені діяння; неможливість успішної боротьби з діянням менш репресивними методами.
Притягнення особи як до кримінальної, так і адміністративної відповідальності можливе лише у прямо передбачених законом випадках, враховуючи вимоги п.22 ч.1 ст.92 Конституції та проголошені стст.3, 8 Основного Закону принципи гуманізму та верховенства права, а при наявності будь-яких сумнівів щодо тлумачення та застосування норм права, ці сумніви мають вирішуватися на користь людини.
При цьому відповідно до ч.10 ст.39 закону «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об’єкта до експлуатації, та за експлуатацію об’єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.
Одночасно законом «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14.10.94 №208/94-ВР передбачено, що вчинення суб’єктами містобудування правопорушень у сфері містобудівної діяльності тягне за собою відповідальність, передбачену цим та іншими законами України. Цим законом також визначено, що суб’єкти містобудування, які є замовниками будівництва об’єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за правопорушення, зокрема і за наведення недостовірних даних у декларації про готовність об’єкта до експлуатації чи в акті готовності об’єкта до експлуатації.
Окрім того, ст.96 КпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення вимог законодавства, будівельних норм, стандартів і правил під час будівництва, у тому числі за наведення недостовірних даних у декларації про готовність об’єкта до експлуатації, учинені щодо певних видів об’єктів будівництва.
За таких обставин, при вирішенні питання про кваліфікацію відповідного протиправного діяння з огляду на ознаки предмета правопорушення з урахуванням принципу правової визначеності слід дійти висновку, що наведення недостовірних даних у декларації про готовність об’єкта до експлуатації за наведених у вироку обставин свідчить про відсутність в діях Особи 1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК, і наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.13 ст.96 КпАП (у редакції закону від 9.04.2015 №320-VІІІ).
Таким чином, є необґрунтованими твердження прокурора про те, що в цьому провадженні неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність та не застосовано ч.1 ст.366 КК.
Враховуючи наведене, об’єднана палата вважає, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.
Виконуючи приписи ст.442 КПК, об’єднана палата робить висновок про те, як саме повинна застосовуватись норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, що передала справу на розгляд об’єднаної палати.
висновок
Декларація про готовність до експлуатації об’єкта, який належить до І—ІІІ категорії складності, яка складена, видана чи посвідчена відповідною особою в межах її компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами є офіційним документом.
Наведення недостовірних даних у декларації про готовність об’єкта до експлуатації містить склад адміністративного правопорушення за умови, якщо в діянні особи є всі елементи його складу, передбачені ч.13 ст.96 КпАП (у редакції закону від 9.04.2015 №320-VІІІ).
Керуючись стст.433, 434, 4342, 436, 441, 442 КПК, ВС
УХВАЛИВ:
Ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 26.02.2020 щодо Особи 1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора — без задоволення.
Материалы по теме
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!