Получение профессионального образования не относится к тем особым обстоятельствам, предусматривающим взыскание дополнительных расходов на содержание ребенка. Такое заключение сделал ВС в постановлении №336/1488/19, текст которого печатает «Закон и Бизнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
26 серпня 2020 року м.Київ №336/1488/19
Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого — КУЗНЄЦОВА В.О.,
суддів: ЖДАНОВОЇ В.С., ІГНАТЕНКА В.М. (суддя-доповідач), КАРПЕНКО С.О., ТІТОВА М.Ю. —
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Особи 2 на рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 5.06.2019 та постанову Запорізького апеляційного суду від 4.10.2019,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року Особа 1 звернулася до суду з позовом до Особи 2 про стягнення додаткових витрат на дитину.
Позов обґрунтований тим, що сторони перебували у шлюбі з 20 жовтня 2000 року. Шлюбні відносини тривали до 2017 року, рішенням Шевченківського райсуду м.Запоріжжя, яке набрало законної сили 8.08.2017, шлюб між сторонами розірвано. Від шлюбу сторони мають сина Особу 3, Інформація 1.
12.04.2017 рішенням Шевченківського райсуду м.Запоріжжя з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, до досягнення сином повноліття, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 1.02.2017 до досягнення дитиною повноліття.
23.01.2018 рішенням Шевченківського райсуду м.Запоріжжя збільшено розмір аліментів на утримання неповнолітньої дитини в частині мінімального стягнення — не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
10 листопада 2017 року позивачем укладено договір із фізичною особою — підприємцем Особою 4 про надання інформаційних (консультаційних) послуг щодо інформаційних послуг про існуючі програми освіти за кордоном для сина, відповідно до умов якого Особою 1 сплачено 12000,00 грн. Після здобуття повної середньої освіти Особа 3 продовжив навчання у New Brunswik Communiti College, Moncton, Canadа з вересня 2018 року. Фактичні витрати на навчання дитини, сплачені позивачем, становлять:
18.06.2018 — $651,53 за авіаквитки;
30.07.2018 — $4100,00 за І семестр навчання;
21.12.2018 — $2794,00 за І семестр навчання.
Загальна сума витрат становить $7545,53, що станом на 15.02.2019 згідно з офіційним курсом НБУ (27,15 грн./ $) становить 204861,14 грн., а з урахуванням сплати за надання інформаційних послуг — 216861,14 грн.
Таким чином, просила суд, стягнути з Особи 2 понесені Особою 1 додаткові витрати на сина Особу 3 в загальному розмірі 216861,14 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського райсуду м.Запоріжжя від 5.06.2019 позов задоволено частково; стягнуто з Особи 2 на користь Особи 1 додаткові витрати на їх дитину Особу 3 в загальному розмірі 108430,57 грн.; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення мотивоване тим, що батьки зобов’язані займатися розвитком дитини, забезпеченням її матеріальних потреб у разі відсутності самостійного заробітку. Суд узяв до уваги те, що додаткові витрати на дитину стосуються навчання, усі витрати, понесені позивачем, є обґрунтованими, належними та допустимими письмовими доказами й фактично понесені Особою 1 до моменту звернення до суду з позовом, тобто до досягнення дитиною повноліття.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 4.10.2019 апеляційну скаргу Особи 2 залишено без задоволення; рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 5.06.2019 — без змін.
Постанова мотивована тим, що суд першої інстанції ухвалив правильне та законне рішення, оскільки належними доказами у справі доведено, що всі витрати понесені позивачем до повноліття сина, квитанціями підтверджено оплату навчання Особи 3 у New Brunswik Communiti College, Moncton, Canadа. Виходячи з рівності участі батьків у вихованні дитини, правильним є висновок про стягнення з батька половини таких витрат.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У касаційній скарзі та доповненнях до неї, поданих у жовтні 2019 року до Верховного Суду, представник Особи 2 — Особа 5, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій безпідставно задовольнили позов, оскільки оплата навчання за кордоном не є додатковими витратами на дитину, адже якісну освіту можна здобути і в Україні. Не можуть бути додатковими витратами на дитину й інформаційні (консультативні) послуги в розмірі 12000,00 грн. Навчання з метою здобуття професійної освіти не належить до особливих обставин, які передбачають стягнення додаткових витрат на утримання дитини.
Відповідач зазначає, що у випадках, коли повнолітня дитина потребує допомоги у зв’язку з навчанням до досягнення нею 23 років, правила ст.185 Сімейного кодексу не підлягають застосуванню, слід застосовувати ст.199 СК. Указує на те, що сам по собі факт оплати позивачем витрат на навчання дитини до досягнення нею повноліття не робить такі витрати додатковими в розумінні ст.185 СК.
Заперечення (відзив) на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходили <…>.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходив ВC, та застосовані норми права
Відповідно до ст.180 СК батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
У чч.1—3 ст.181 СК передбачено, що способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той з них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь в її утриманні в грошовій та (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька й (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно із ч.1 ст.185 СК той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов’язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Визначення таких особливих обставин належить до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.
Відповідно до ч.2 ст.185 СК розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Аналіз указаних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, окрім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка перебуває на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв’язку з розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу тощо. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструмента, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред’явила такий позов.
Згідно зі ст.81 Цивільного процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків, установлених цим кодексом.
Звертаючись із позовом до суду, Особа 1 посилалася на те, що у зв’язку з навчанням дитини за кордоном за напрямом «Інформаційні технології, розробка веб- та мобільних застосунків» нею сплачено кошти за навчання, дорогу до Канади та понесено інформаційні витрати.
Суд касаційної інстанції зауважує, що навчання особи з метою здобуття професійної освіти не належить до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат із батьків на утримання дитини. Отже, такі витрати не є додатковими витратами, які викликані особливими обставинами в розумінні ст.185 СК.
Крім того, позивач не довела існування особливих обставин, які зумовили б необхідність платного навчання дитини за кордоном при наявності можливості проходження навчання в державних закладах освіти, не навела мотивів вибору освітнього закладу, що, зокрема, залежить від матеріальних можливостей та бажання батьків, а також погодження такого вибору з батьком дитини.
Особою 1 не надано доказів на підтвердження того, що між нею та відповідачем були узгоджені питання щодо навчання сина за кордоном. Навчальний заклад обрано позивачем на власний розсуд, без погодження з відповідачем.
Ураховуючи вказані обставини справи, суд касаційної інстанції приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до ст.412 ЦПК підставами для скасування судових рішень повністю або частково й ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з наведених вище підстав.
Щодо розподілу судових витрат
Згідно із ч.1 ст.141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову — на відповідача; у разі відмови в позові — на позивача.
У пп.1 п.1 ч.2 ст.4 закону «Про судовий збір» у редакції, чинній на час подання до суду позовної заяви, установлено ставку збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру в розмірі 1% ціни позову, але не менше від 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше ніж 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Особа 1 звільнена від сплати судового збору на підставі п.3 ч.1 ст.5 закону «Про судовий збір» як позивач у справі про оплату додаткових витрат на дитину.
За подання до суду апеляційної та касаційної скарги ставка судового збору становить 150 та 200% відповідно до ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (пп.6, 7 п.1 ч.2 ст.4 закону «Про судовий збір»).
Установлено, що за подання апеляційної та касаційної скарг відповідач сплатив 1626,46 та 2168,60 грн. відповідно.
Згідно з ч.6 ст.141 ЦПК, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, із другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, установленому Кабінетом Міністрів. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави в порядку, установленому КМ.
Отже, сплачений судовий збір за подання Особою 2 апеляційної та касаційної скарг підлягає компенсації за рахунок держави, а саме: за подання апеляційної скарги — 1626,46 грн., за подання касаційної скарги — 2168,60 грн.
Керуючись стст.400, 409, 412, 416 ЦПК, ВС
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Особи 2 задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 5.06.2019 та постанову Запорізького апеляційного суду від 4.10.2019 скасувати, ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову Особи 1 до Особи 2 про стягнення додаткових витрат на дитину відмовити.
Компенсувати Особі 2 1626,46 грн. судового збору за подання апеляційної скарги та 2168,60 грн. — за подання касаційної скарги за рахунок держави.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Материалы по теме
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!