Совершение в разное время двух отдельных уголовных правонарушений, представляющих реальную совокупность, делает невозможным взятие лица на поруки. Такое заключение сделал ВС в постановлении №127/31068/19, текст которого печатает «Закон и Бизнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
12 серпня 2020 року м.Київ №127/31068/19
Верховний Суд колегією суддів третьої судової палати Касаційного кримінального суду в складі:
головуючого — КОВТУНОВИЧА М.І.,
суддів: ЛУГАНСЬКОГО Ю.М., ФОМІНА С.Б. —
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 17.12.2019 та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 13.01.2020 у кримінальному провадженні, унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за обвинуваченням Особи 1, Інформація 1, уродженки с.Жван Мурованокуриловецького району Вінницької області, котра проживає за Адресою 1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185, ч.1 ст.357 Кримінального кодексу.
Зміст судових рішень і встановлені судами обставини
Вінницький міський суд ухвалою від 17.12.2019 на підставі ст.47 КК звільнив Особу 1 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.185, ч.1 ст.357 КК з передачею її на поруки колективу ФОП Особа 2 з умовою, що вона протягом року з дня передачі на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку. Кримінальне провадження стосовно Особи 1 закрив.
Особі 1 пред’явлено обвинувачення в тому, що вона 6.06.2019 (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено), перебуваючи на своєму робочому місці в магазині «Лілія» за Адресою 2 у вечірній час на підлозі магазину біля каси з алкогольними напоями помітила банківську картку АТ «ОТП Банк», яка належала Особі 3 та була останньою втрачена з необережності. У подальшому Особа 1, усвідомлюючи, що картка та наявні на ній кошти є чужою власністю, діючи умисно, маючи умисел, спрямований на приховування офіційного документа, маючи при цьому корисливу мету, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, маючи на меті подальше використання цієї картки у власних злочинних корисливих цілях, а саме — для заволодіння коштами, приховала в шухляду під касою вказану карту, яка відповідно до ст.1 закону «Про інформацію», пп.1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст.1, п.15.2 ст.15 закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ч.4 ст.51 закону «Про банки та банківську діяльність», примітки до ст.358 КК є офіційним документом, оскільки містить зафіксовану на матеріальному носієві інформацію, яка підтверджує та посвідчує певні факти, які здатні спричинити наслідки правового характеру, та видана повноважною особою юридичної особи з дотриманням визначеної законом форми та містить передбачені законом реквізити, позбавивши таким чином Особу 3 можливості використовувати зазначену картку за призначенням, тобто умисно приховавши вказаний офіційний документ.
Крім того, Особа 1, умисно приховавши належну Особі 3 банківську картку за описаних обставин, продовжуючи реалізацію свого загального злочинного умислу, спрямованого на таємне викрадення чужого майна шляхом розрахунку вищевказаною банківською карткою за товар, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій та настання негативних наслідків, діючи умисно, у магазині «Лілія», розташованому за зазначеною адресою, за період з 6 до 18 червня 2019 року під час купівлі товарів розрахувалася банківською карткою АТ «ОТП Банк», виданою на ім’я Особи 3, завдавши своїми діями останній майнової шкоди на загальну суму 2225,64 грн.
Вінницький АС ухвалою від 13.01.2020 ухвалу суду першої інстанції щодо Особи 1 залишив без змін.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала, а також короткий зміст поданих заперечень
У касаційній скарзі прокурор, указуючи на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, що потягло безпідставне звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.185, ч.1 ст.357 КК та закриття кримінального провадження, просить скасувати судові рішення щодо Особи 1 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Свої доводи скаржник обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив помилку під час застосування положень кримінального закону про поняття «діяння», передбаченого законом про кримінальну відповідальність, у частині закриття кримінального провадження щодо Особи 1 на підставі ст.47 КК, а апеляційний суд не дотримався вимоги процесуального закону, у результаті чого безпідставно, необґрунтовано та невмотивовано залишено без змін незаконну ухвалу місцевого суду.
Сторона обвинувачення вказує на те, що Особу 1 було обвинувачено у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185, ч.1 ст.357 КК, тобто в скоєнні в різний час двох злочинів, а саме — у приховуванні офіційного документа й таємному заволодінні майном.
Уважає, що суди першої та апеляційної інстанцій залишили поза увагою те, що скоєні Особою 1 злочини утворюють реальну сукупність, оскільки обвинувачена своїми відокремленими одна від одної діями скоїла два різні злочини, а отже, у міського суду не було підстав для застосування ст.47 КК через відсутність такої обов’язкової об’єктивної умови, як скоєння злочину вперше.
У запереченнях на касаційну скаргу Особа 1 та її захисник Цепляєв С.В. вказують на безпідставність доводів у касаційній скарзі та законність і обґрунтованість судових рішень.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор Матолич М.Р. підтримала касаційну скаргу, просила судові рішення скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції <…>.
Мотиви Суду
Суд першої інстанції звільнив Особу 1 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.357, ч.1 ст.185 КК, у зв’язку з передачею її на поруки колективу ФОП «Особа 2» на підставі ст.47 КК.
Таке рішення міський суд мотивував тим, що кримінальні правопорушення, скоєні Особою 1, утворюють ідеальну сукупність двох злочинів, які згідно зі ст.12 КК є злочинами невеликої та середньої тяжкості. Особа 1 у вчиненому розкаялася та добровільно відшкодувала завдану потерпілій шкоду. Відповідно до трудового договору від 8.10.2018 №20 обвинувачена працює найманим працівником у ФОП «Особа 2». Крім того, з наданих суду матеріалів убачається, що рішення про можливе взяття Особи 1 на поруки було прийнято на загальних зборах працівників зазначеного ФОП та оформлено відповідним протоколом.
Водночас, за змістом ст.47 КК, особу може бути звільнено від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки, за сукупності таких умов:
1) особа скоїла злочин уперше;
2) діяння належить до злочинів невеликої або середньої тяжкості;
3) злочин не є корупційним;
4) особа, яка скоїла злочин, щиро покаялася;
5) колектив підприємства, установи чи організації звернувся з клопотанням про передачу йому на поруки такої особи;
6) особа, яка скоїла злочин, не заперечує проти закриття кримінального провадження за цією нереабілітуючою підставою.
Відповідно однією з обов’язкових умов для звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності на підставі ст.47 КК є скоєння злочину невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, уперше.
При цьому особою, яка скоїла злочин уперше, уважається особа, котра раніше не скоювала злочинів або раніше скоїла злочин, що вже втратив правове значення. Скоєння триваючого або продовжуваного злочину, двох або більше злочинів указаної тяжкості, які утворюють сукупність, не перешкоджає застосуванню ст.47 КК лише за умови, що вони не складають реальної сукупності.
Проте, як установив суд першої інстанції та як убачається з матеріалів кримінального провадження та змісту ухвали, Особу 1 обвинувачено у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357 та ч.1 ст.185 КК, тобто у скоєнні двох злочинів.
Відповідно до положень ст.33 КК, якщо особою скоєно два або більше передбачених різними статтями КК злочинів, за жоден з яких її не було засуджено, скоєне визнається сукупністю злочинів.
Сукупність злочинів може бути ідеальною та реальною. Ідеальна сукупність виникає, коли особа однією дією скоює одночасно два або більше злочинів, відповідальність за які передбачено різними статтями КК. Ознаками ідеальної сукупності є скоєння злочину: а) одним діянням; б) в одному місці; в) одночасно. Також є наявність усіх необхідних ознак, передбачених двома чи більше різними статтями КК. Реальна сукупність має місце, коли особа в різний час кількома різними та відокремленими одне від одного діяннями скоїла два або більше злочинів. Кожен зі злочинів, які становлять сукупність, кваліфікується окремо за відповідною статтею (частиною статті) КК.
З урахуванням зазначеного суд першої інстанції неправомірно дійшов висновку про наявність в інкримінованих Особі 1 діяннях ознак саме ідеальної сукупності злочинів та про можливість звільнення останньої від кримінальної відповідальності на підставі ст.47 КК, оскільки, вирішуючи питання про те, чи має місце в цьому провадженні вчинення кримінального правопорушення вперше, суд не врахував того, що Особу 1 обвинувачено у вчиненні в різний час двох окремих кримінальних правопорушень, що становить реальну сукупність злочинів.
Отож судом було допущено неправильне тлумачення положень ст.47 КК, яке суперечить точному змісту закону та є неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність, що призвело до безпідставного звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження.
На зазначені порушення не зважив апеляційний суд, який залишив апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а ухвалу місцевого суду — без змін.
Отже, суди допустили неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність та порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судових рішень, що відповідно до вимог ст.438 Кримінального процесуального кодексу є підставами для скасування таких рішень.
За викладених обставин касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а судові рішення — скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, під час якого слід урахувати наведене та ухвалити законне, обґрунтоване й вмотивоване рішення.
Керуючись стст.433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, ВС
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, задовольнити.
Ухвалу Вінницького міського суду від 17.12.2019 та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 13.01.2020 щодо Особи 1 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Материалы по теме
В САП «забыли» отстранить Князева от работы
31.01.2024
Упрощен доступ к базе правовых позиций ВС
01.11.2023
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!