Законодательство не предусматривает такого основания для отказа в обращении взыскания на предмет ипотеки, как несопоставимость задолженности со стоимостью имущества. Такое заключение сделал ВС в постановлении №450/2216/15-ц, текст которого печатает «Закон и Бизнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
12 серпня 2020 року м. Київ №450/2216/15-ц
Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого — КУЗНЄЦОВА В.О. (суддя-доповідач),
суддів: ЖДАНОВОЇ В.С., ІГНАТЕНКА В.М., СТРІЛЬЧУКА В.А., ТІТОВА М.Ю. —
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 12.06.2017 та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 4.12.2017,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2015 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з позовом до Особи 1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позов мотивовано тим, що 27.12.2012 між ним та фізичною особою — підприємцем Особою 1 укладено договір кредиту на умовах, визначених у договорі. З метою забезпечення належного виконання умов кредитного договору в цей же день між банком та Особою 1 укладено договір іпотеки, згідно з яким останній передав в іпотеку банку житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за Адресою 1, та земельну ділянку, на якій розташований предмет іпотеки, загальною площею 0,0826 га з цільовим призначенням — для будівництва та обслуговування житлового будинку й господарських споруд.
Відповідачем не виконано належним чином узятих на себе зобов’язань щодо сплати кредиту, процентів за користування кредитом та іншої заборгованості.
У зв’язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору виникла заборгованість за кредитом, розмір якої станом на 27.12.2016 становив 62811,06 грн.
Ураховуючи викладене та заяву про зміну предмета позову, ПАТ «Дельта Банк» просило в рахунок погашення заборгованості ФОП Особи 1 перед ПАТ «Дельта Банк» за договором кредиту від 27.12.2012 у розмірі 62811,06 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною, установленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Пустомитівського райсуду Львівської області від 12.06.2017 в задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивовано необґрунтованістю позовних вимог, а також тим, що позивачем не надано суду доказів заподіяння йому збитків відповідачем унаслідок невиконання договірних зобов’язань з огляду на те, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем (62811,06 грн.) та вартість предмета іпотеки (726005,00 грн.) є несумірними.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою АС Львівської області від 4.12.2017 апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» відхилено, рішення Пустомитівського райсуду від 12.06.2017 залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з’ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, унаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення про задоволення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У лютому 2018 року ПАТ «Дельта Банк» подало до ВС касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, установивши, що сума заборгованості за кредитним договором є несумірною з вартістю предмета іпотеки, не врахували того, що законодавством не передбачено такої підстави для відмови в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, як несумірність заборгованості за основним зобов’язанням з вартістю майна, переданого в іпотеку в рахунок забезпечення належного його виконання. Поза увагою судів залишилося те, що через невиконання умов кредитного договору розмір заборгованості постійно зростає, а тому висновок судів про ненадання позивачем доказів про заподіяння йому збитків не відповідає дійсним обставинам справи <…>.
Мотивувальна частина
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У п.4.1.6 іпотечного договору передбачено, що в разі порушення іпотекодавцем зобов’язання за кредитним договором та/або зобов’язань за цим договором, а також інших обов’язків іпотекодержатель має право, зокрема, звернути стягнення на предмет іпотеки.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.11.2015, яке набрало законної сили у справі №914/3155/15, стягнуто з ФОП Особа 1 на користь ПАТ «Дельта Банк» пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 461,77 грн., 3% річних за несвоєчасне повернені кредиту — 24,40 грн., пеню за несвоєчасну сплату процентів — 130,56 грн., 3% річних за несвоєчасну сплату процентів — 7 грн. У частині стягнення заборгованості за простроченим кредитом у розмірі 8355,40 грн. та 776,84 грн. заборгованості зі сплати прострочених процентів провадження припинено. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Припиняючи провадження в частині стягнення заборгованості за простроченим кредитом та заборгованості щодо сплати прострочених процентів, господарський суд виходив із недоведеності вимог у цій частині, оскільки банком не надано належного розрахунку заборгованості з урахуванням усіх здійсненних позичальником платежів у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині дострокового стягнення строкового кредиту та процентів за користування кредитом, господарський суд виходив із безпідставності позовних вимог у цій частині, оскільки позивачем не було дотримано умов договору щодо направлення відповідачу письмової вимоги про дострокове повернення кредиту та інших передбачених договором платежів.
Згідно з розрахунком, наданим ПАТ «Дельта Банк», у ФОП Особи 1 станом на 27.12.2016 наявна заборгованість за кредитним договором у сумі 62811,06 грн., з яких: прострочений кредит — 13143,31 грн.; пеня за несвоєчасне повернення кредиту — 531,68 грн.; 3% річних від суми простроченого кредиту — 38,53 грн.; прострочені проценти — 6389,32 грн.; пеня за несвоєчасне повернення процентів — 704,56 грн.; 3% річних від суми прострочених процентів — 64,47 грн.; штраф — 41939,1 грн.
Мотиви, з яких виходить ВС, та застосовані норми права
Право вибору способу судового захисту, передбаченого договором, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, належить виключно позивачеві (ч.1 ст.20, ч.2 ст.16 Цивільного кодексу).
Відповідно до ч.1 ст.575 ЦК іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Згідно зі ст.589 ЦК у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв’язку з пред’явленням вимоги, якщо іншого не встановлено договором.
Згідно з ч.1 ст.590 ЦК звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо іншого не встановлено договором або законом.
За змістом ст.7 закону «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов’язанням у повному обсязі або в частині, установленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов’язання.
У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель управі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо іншого не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених у ст.12 закону «Про іпотеку».
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ч.3 ст.33 закону «Про іпотеку»).
Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється з урахуванням положень ст.39 закону «Про іпотеку».
Відповідно до ч.3 ст.39 цього закону суд управі відмовити в задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов’язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсягу його прав.
Отже, законодавство не передбачає такої підстави для відмови в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, як несумірність заборгованості за основним зобов’язанням з вартістю майна, переданого в іпотеку в рахунок забезпечення належного його виконання. Зазначене положення може враховуватися лише в разі, якщо порушенням основного зобов’язання іпотекодержателю не завдано збитків.
Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 4.12.2015 у справі №6-340 цс15.
З урахуванням викладеного висновки судів про те, що сума заборгованості за кредитним договором та вартість іпотечного майна є несумірними й позивач не довів, що порушення позичальником зобов’язання за кредитним договором завдає йому збитків як іпотекодержателю та змінює обсяг його прав, є передчасними, оскільки суди не врахували, що положеннями ст.33 закону «Про іпотеку» передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.
Також судами залишено поза увагою те, що допущене позичальником порушення умов кредитного договору в даному випадку є істотним та таким, що змінює обсяг прав банку та позбавляє банк того, на що він розраховував при укладенні кредитного договору. Позбавлення іпотекодержателя права на звернення стягнення на майно в рахунок погашення заборгованості, яка в установленому порядку доведена, призводить до порушення співвідношення майнових прав сторін, що не узгоджується із загальними засадами цивільного законодавства (судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність), що закріплені в пп.5 та 6 ч.1 ст.3 ЦК.
За таких обставин суди не встановили дійсних прав і обов’язків сторін, які випливають з кредитного та іпотечного договорів, не врахували та не перевірили, чи не позбавляє відмова у зверненні стягнення на предмет іпотеки позивача права задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, ураховуючи, що позичальник порушив кредитні зобов’язання й допустив заборгованість, тобто право кредитора порушено діями позичальника, через що дійшли до передчасного висновку про відмову в позові, фактично позбавивши банк права на судовий захист в обраний ним спосіб шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, що прямо передбачено положеннями закону «Про іпотеку» та умовами іпотечного договору від 27.12.2012.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов’язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.
Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
За таких обставин оскаржувані в касаційному порядку рішення суду першої та апеляційної інстанцій вважати законними й обґрунтованими не можна.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з п.1 ч.3 ст.411 Цивільного процесуального кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібраних у справі доказів.
Ураховуючи викладене, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню у зв’язку з порушенням норм процесуального права з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене в цій постанові, повно та всебічно дослідити зібрані у справі докази, установити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, дослідити обґрунтованість і нормативне регулювання заявлених позовних вимог <…>.
Керуючись стcт.400, 402, 409, 411, 419 та пп.4 п.1 розд.ХIII «Перехідні положення» ЦПК, ВС
Постановив:
Касаційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» задовольнити частково.
Рішення Пустомитівського районного суду від 12.06.2017 та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 4.12.2017 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Материалы по теме
В САП «забыли» отстранить Князева от работы
31.01.2024
Упрощен доступ к базе правовых позиций ВС
01.11.2023
У председателя КУС появился заместитель
26.09.2023
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!