Адвокат не становится самозанятым лицом лишь по факту получения свидетельства
Обязан ли адвокат, не намеревающийся осуществлять независимую профессиональную деятельность, регистрироваться как самозанятое лицо? С этого вопроса была дана налоговая консультация. Ответ юриста не устроил, но правды удалось добиться только на кассационном уровне.
17.12.2018 Головне управління Державної фіскальної служби в Тернопільській області дало податкову консультацію за №5263/6/19-00-08-15-03. У ній зазначено, що з 26.10.2018 особа значиться в Єдиному реєстрі адвокатів України. Відповідно, вона є самозайнятою особою та згідно з п.6.7 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 9.12.2011 №1588, підлягає взяттю на облік. Для цього людина зобов’язана подати до контролюючого органу за місцем постійного проживання заяву за формою №5-ООП, заяву за формою №1-ЄСВ та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Проте новоспечений адвокат не погодився з таким твердженням і оскаржив його до суду, вимагаючи визнати протиправною та скасувати таку індивідуальну податкову консультацію. Утім, розглянувши справу №500/576/19, перші дві інстанції дійшли думки, що відповідь митарів є обґрунтованою та відповідає чинному законодавству.
Проте суди не звернули уваги на одне уточнення, що міститься в п.6.7 порядку №1588. У ньому йдеться про адвоката, який має намір провадити професійну діяльність індивідуально. Водночас правник може працювати й в адвокатському бюро чи об’єднанні, і тоді від не вважатиметься самозайнятою особою.
У постанові від 27.05.2020 Касаційний адміністративний суд наголосив, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, уважається самозайнятою тільки за умови, що вона не є найманим працівником. Адже такий висновок випливає з буквального тлумачення положень пп.14.1.226 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу.
Водночас посада юриста на підприємстві (в установі, організації), що не займається адвокатською діяльністю, у такому переліку відсутня. Тому адвокат, який працює за трудовим договором на подібній посаді, не зможе відобразити це місце роботи в ЄРАУ й буде змушений обрати в ньому інформацію щодо своєї індивідуальної адвокатської діяльності як єдиний з дозволених законом варіантів організаційних форм діяльності адвоката.
За таких обставин юрист одночасно перебуватиме у двох статусах: найманого працівника й адвоката, який проводить діяльність індивідуально. Більше того, якщо адвокат обирає індивідуальну діяльність, цьому кореспондує обов’язок стати на облік у контролюючому органі та сплачувати єдиний соціальний внесок. Якщо ж особа працює за трудовим договором, платником ЄСВ за неї є роботодавець.
Крім того, трудові правовідносини позивача з роботодавцем регламентовані Кодексом законів про працю. А доказів отримання доходів від провадження адвокатської діяльності індивідуально суди в цій справі не виявили.
КАС також нагадав раніше висловлені правові позиції: особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, уважається самозайнятою та зобов’язана сплачувати ЄСВ тільки за умови, що вона не є найманим працівником. Натомість наявність свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право особи як адвоката на провадження незалежної професійної діяльності. Проте це не є доказом адвокатської діяльності та отримання доходу від неї.
Отже, Суд дійшов висновку, що трактування податковою положень законодавства, викладене в спірній консультації, є хибним. Адже позивач є найманим працівником, працює за трудовим договором і не має наміру провадити незалежну професійну діяльність у статусі адвоката.
З огляду на це КАС визнав протиправною та скасував вищезазначену податкову консультацію ГУ ДФС у Тернопільській області.
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!