Как в Минюсте отреагировали на упреки в некомпетентности
Пять лет чиновники использовали два универсальных объяснения для общества относительно всех неурядиц в стране — или «рука Кремля», или коррумпированная Фемида. Власть изменилась, но отдельные ее представители не отказались от штампов предшественников.
Заради красного слівця…
Так, на одному з останніх засідань Комітету Верховної Ради з питань правової політики міністр юстиції Денис Малюська знову дорікнув українським судам у низькому рівні довіри. Мовляв, судова реформа не дала бажаних результатів, а «в судах, як і раніше, мають місце прецеденти, якими вони псують собі репутацію». І як альтернативу запропонував популяризувати третейський арбітраж.
У такої думки чиновника є дві складові. Перша — закріпити у ментальності нардепів і суспільства, що судам нема довіри. Друга — просунути ідею щодо повернення третейських судів як більш надійних арбітрів при вирішенні майнових спорів. Як повідомляв «ЗіБ», урядовий проект «Про внесення змін до деяких законів України» (№3045), який розробили у Мін’юсті, прямо говорить, що його мета — відновлення довіри саме до третейського розгляду.
Хоча не виключено, що насправді у міністерстві планують зачистити це поле під «своїх» гравців у нових правовідносинах. На таке припущення наштовхує пропозиція повернути право «третейцям» розглядати спори щодо нерухомості включно із земельними ділянками. У контексті відкриття ринку сільськогосподарської землі зрозуміло, що ті, хто прийде в Україну, аби заробити на наших угіддях, хочуть мати більш надійний захист інвестицій.
Того, що ця міністерська ініціатива на руку далеко не пересічним українцям, Д.Малюська і не приховує. Адже заявив, що на базі Міжнародного комерційного арбітражного суду планується створити новий міжнародний комерційний арбітраж, «який буде діяти за новими правилами і буде привабливим для іноземних інвесторів».
Можливо, закиди на адресу вітчизняної Феміди були зроблені міністром без глибокої думки, так, заради красного слівця, але цей «камінчик у чужий город» спричинив неабиякий землетрус на правовому полі…
Хід у відповідь
Втім, можливо, це лише збіг, але наступного дня на сайті Господарського суду м.Києва з’явилося повідомлення про скасування «свавільного наказу Мін’юсту». І хай би тільки одного: йшлося про те, що у 60% спорів, розглянутих по суті, суд скасував накази міністерства, видані за наслідками розгляду скарги у сфері державної реєстрації, через їхню незаконність.
Як приклад наводиться одна з недавніх справ (№910/12597/19), в якій Мін’юст розглянув скаргу через 3,5 року після укладення особою договору купівлі-продажу корпоративних прав і скасував реєстраційну дію, вчинену до 1.01.2016. Хоча до цієї дати взагалі не мав таких повноважень.
До того ж чиновники не переймалися ні повідомленням нинішніх власників про розгляд скарги, ні наданням їм копії скарги для висловлення позиції. А наказ про скасування мотивований, зокрема, невідповідністю даних в адресі. І це при тому, що реєстраційні документи заповнював особисто скаржник, і саме таку адресу він навів як у скарзі, так і в інших правовстановлюючих документах.
Крім того, цей наказ був виконаний за наявності чинної судової заборони, яку приватний нотаріус зняв за 11 хв. до таких дій Мін’юсту на підставі підробленого рішення суду. А реєстраційна справа потрапила до міністерства за 10 днів до офіційного запиту.
Внаслідок таких дій чиновників інвестора (власника сільськогосподарського підприємства) було свавільно позбавлено прав на підприємство, що спричинило тривалі судові розгляди, і фактично мало місце порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Знову ж таки, йшлося про 2017 рік, коли Д.Малюська не мав стосунку до подібного свавілля.
Однак далі цікавіше: після такого алаверди повідомлення ГСК… зникає з його офіційного сайту та за вказаним посиланням з’являється повідомлення про помилку «404».
Можливо, суд розмістив некоректну, неповну або ж недостовірну інформацію і тому видалив своє повідомлення? Але ж ні, перевіривши зміст рішення у цій справі, можна побачити, що повідомлення не спотворювало суті та цілком відповідало встановленим у ньому обставинам. Навіть термін «свавілля» використовується у цьому рішенні.
На запит «ЗіБ» про кількість справ, в яких скасовано накази міністерства, видані за наслідками розгляду скарг у сфері державної реєстрації, ГСК повідомив, що не створював відповідної статистики і не має такої інформації.
Втім, нескладно самостійно зробити аналіз рішень (яких, щоправда, небагато, оскільки лише віднедавна змінилася позиція Великої палати Верховного Суду щодо юрисдикційної підсудності таких спорів) у ЄДРСР щодо справ, предметом яких було оскарження наказів Мін’юсту за наслідками розгляду скарг у сфері державної реєстрації. Тож виявилося, що за період з 2018 до 2019 року кількість спорів, у яких ГСК скасував відповідні накази Мін’юсту, становить понад 60%.
То чому ж інформаційне повідомлення зникло з веб-сайту суду?
Цензура неприємного
Нескладними дедукційними методами можна відкинути стороннє втручання в інформаційну діяльність установи. Адже у такому випадку суд зобов’язаний був констатувати незаконне втручання в роботу його сайту та повідомити про це відповідні правоохоронні органи. Та й, в принципі, виявивши несанкціоноване видалення повідомлення, суд не був позбавлений можливості повторно його опублікувати.
Отже, кому це могло бути вигідно і хто мав можливість це зробити?
Оскільки це повідомлення насамперед зачіпало Мін’юст, то логічно припустити, що його видалив сам суд на прохання міністерства. Очевидно, що Д.Малюська не стане звертатися напряму до технічних працівників суду з вимогою про видалення новини, а вирішуватиме питання «за ієрархією». Це принаймні пояснює відсутність повторної публікації такої новини на сайті ГСК після виявлення її «несанкціонованого» зникнення.
Але такий збіг, коли після заяв міністра зі сторінки суду зникає неприємна йому інформація, наштовхує на роздуми. І ця ситуація варта того, щоб розібратися в ній, аби принаймні упевнитися в інформаційній безпеці всієї судової влади.
Отже, навіть у такому начебто простому питанні, як видалення неприємної новини, Міністерство юстиції має вплив на суд, то чи можна говорити про незалежність суду у здійсненні правосуддя…?
КОМЕНТАР
Оксана ЛИСЕНКО,
керівник прес-центру судової влади України:
— У відповідь на слова міністра юстиції можемо відповісти словами відомих колег. Наприклад, голови Федерального суду Канади, члена Ради суддів Канади Пола Кремптона: «Якщо політики переходять межу у відносинах із суддями, то йдуть у відставку».
Ми ж хочемо мати таку довіру до суду, як у Канаді, то почнімо з їхніх правил. Загальний принцип взаємодії між гілками влади Канади не дає їм можливості висловлювати публічну критику стосовно діяльності судів, судових рішень тощо.
«Також судді не спілкуються з політиками. Не роблять заяв стосовно політичного життя», — наголосив суддя. І однозначно є всі підстави говорити про ознаки тиску на суд. «Будь-яка публічна заява представника виконавчої влади, яка дискредитує судову владу, є втручанням в її незалежну діяльність», — вважає експерт Ради Європи Лорена Бахмайєр Вінтер.
Ми також дякуємо адвокатам, що врешті звернули на це увагу, і закликаємо правову спільноту ставати кожного разу на захист незалежності суддів, адже вона потрібна усім.
Роман БОЙКО,
суддя-спікер Господарського суду м.Києва:
— Питання безпідставної та абстрактної критики судової влади високопосадовцями є напрочуд актуальним і на нього неодноразово звертали увагу очільники судової системи. Адже це, напевно, найбільший чинник, який підриває довіру до судової влади.
Відверта критика високопосадовцями судових рішень з посиланням на їхню «незаконність» навіть до появи повного тексту та/або критика судової системи в цілому на прикладі одиничних «прецедентів» набула системного характеру. Хоча в деяких країнах за такі вчинки може настати не лише політична, а й адміністративна відповідальність.
Саме у зв’язку з наведеним я вніс на розгляд Комісії з питань правової реформи пропозицію щодо введення дисциплінарної та/або адміністративної відповідальності за публічну критику посадовими особами судових рішень та судових органів. Однак, на жаль, ця пропозиція не знайшла підтримки у колег.
Наразі у захисті прав, інтересів, честі та ділової репутації судова система може покластися виключно на свої сили.
Наявність у кабінеті засобів зв’язку навряд чи дає право міністру юстиції втручатися в інформаційну діяльність судових органів.
Материалы по теме
Дело эксглавы ГСА направлено в суд
15.02.2024
Комментарии
Мінюст повинен згадати, що саме він (ДВС) відповідальний за виконання рішень суду. Нехай оприлюднить інформацію про кількість рішень ЄСПЛ за невиконання (несвоєчасне виконання) рішень суду та скільки …
Стаття актуальна. Але, чому Роман БОЙКО, суддя-спікер Господарського суду м.Києва, надаючи свій коментар, не пояснив чому він видалів повідомлення з сайту господарського суду, хто надав таке розпорядж…