Фавориты вишневых мантий

Кто имеет больше шансов перейти на работу в единый орган конституционной юрисдикции, и что может этому помешать

Из 33 осталось 16. Теперь они должны убедить делегатов съезда, что могут не только достойно представлять судейское сообщество в здании на ул. Жилянской как признанные авторитеты в области права, но и отстаивать его интересы и независимость. И это задача не из легких.

Як поділити 3 на 16?

Отже, із 6 місць у Конституційному Суді, які належать з’їзду суддів, вільними є половина. За новим законом про КС, за кожне крісло мають змагатися щонайменше 3 претенденти. Два місяці тому Рада суддів видала рекомендації 16 кандидатам із 33, які подали документи. Тепер слово за делегатами, імовірно, ці місця спробують поділити за певними пропорціями.

Раніше під час призначень з’їзд негласно дотримувався квот за видами юрисдикції за схемою «4+1+1». Тобто 4 особи представляли загальні суди, по одному — адміністративні та господарські. Проте цьому негласному розподілу було легше слідувати, коли обирали відразу 6 суддів. Потім стався розрив — в одних членів КС строк повноважень закінчився раніше, хтось пішов за власним бажанням. Довелося поповнювати лави Суду в екстреному порядку.

Цього року закінчився строк повноважень у 3 суддів, обраних ще у 2010-му. Усі представляли установи апеляційної інстанції сходу країни: Донецьк, Луганськ, Харків; два — загальні, одна — адміністративний суди. У складі КС залишилося 2 представники загальних судів та один умовно «адміністративник». Умовно, оскільки Віктор Кривенко хоч і очолював перед призначенням відповідну палату Верховного Суду України, але його обрання до КС пов’язане швидше зі статусом представника найвищого судового органу, ніж зі спеціалізацією. Крім того, перед тим він 9 років працював заступником голови Судової палати в цивільних справах ВСУ.

Отже, якщо керуватися міркуваннями збереження «квот», то одна з посад має дістатися представникові господарської юстиції. Проте серед претендентів немає жодного, хто би був із нею пов’язаний. Тож, швидше за все, одну з вакансій отримає «адміністративник», а за дві інші змагатимуться вихідці із системи загальних судів.

У несуддів у цьому відборі (при всій повазі до претендентів) шанси — мізерні. І не тому, що їм бракує досвіду чи визнання. Як засвідчили перипетії співбесід у Раді суддів (див. «ЗіБ»), одним із головних завдань для майбутніх членів КС має стати відстоювання конституційних гарантій незалежності вітчизняної Феміди. Тож навряд чи цю місію делегати довірять стороннім правникам.

Це означає, що коло реальних здобувачів звузиться до 13, точніше, до 12, оскільки малоймовірно, що до єдиного органу конституційної юрисдикції може потрапити представник першої інстанції. Утім, прецеденти «перестрибування» через другу ланку до найвищого судового органу ми вже мали під час конкурсу на посади у ВС.

За гендером і статусом

Напевне, не так уже багато шансів здобути підтримку делегатів і у двох суддів, які вийшли у відставку. Знову ж таки, раніше таких випадків не було.

Так само, як і не траплялося, щоб кандидати тривалий час не здійснювали правосуддя через перебування їхньої установи в процесі ліквідації. Річ навіть не в тім, що можна втратити кваліфікацію, а в певній відірваності від суддівського середовища, коли минулі заслуги та авторитет, на жаль, почали забуватися. Тож можна припустити, що для трьох представників вищих спеціалізованих судів та ВСУ перемогти в цьому конкурсі буде надзвичайно складно.

Таким чином, за методом виключення, залишаються 7 фаворитів відбору, з яких тільки дві жінки — Оксана Епель із Шостого апеляційного адміністративного та Олена Ситнік з Верховного судів. До речі, гендерний чинник дає їм великий шанс увійти до складу КС. Адже наразі там залишилася тільки Ірина Завгородня, яку у 2018 році призначив парламент.

У Ростислава Гєрцика з Донецького апеляційного суду єдиний недолік — відсутність ученого ступеня. Тож конкурувати за два інші місця, найпевніше, будуть Олександр Прокопенко з ВС, Костянтин Бабенко з Київського апеляційного адмінсуду та голови Херсонського й Волинського апеляційних судів Олександр Коровайко й Петро Філюк відповідно. До речі, останній недавно відзначив 15-ту річницю на чолі установи.

Утім, ці міркування ґрунтуються тільки на аналізі попередніх виборів. А статистика, як відомо, не здатна передбачити винятки з правил. Й оскільки серед претендентів не помічено причетних до діяльності «95-го кварталу», то принаймні за цим критерієм шанси в усіх однакові.

За всіх чи по одному?

Утім, через законодавчі зміни процедура змагань за місце в КС може затягнутись і навіть зазнати фіаско. З одного боку, кожен із 16 претендентів має представити себе та спробувати загітувати делегатів. На це знадобиться не одна година.

Крім того, як зазначав «ЗіБ», є ще одна перешкода, що може ускладнити вибір. Адже в новому законі про КС прописані такі вимоги до процедури голосування, що не передбачають одночасного заповнення більше від однієї вакансії. При буквальному прочитанні ст.15 закону виходить, що з’їзд має призначати суддів КС послідовно. Якщо переможця не визначать із першого разу, повторне голосування відбуватиметься за двох кандидатів, які набрали найбільшу кількість голосів, і т.д. Але в будь-якому разі з огляду на необхідність заручитися підтримкою більшості обраних делегатів, аби одягти вишневу мантію, необхідно отримати щонайменше 140 голосів.

Регламент призначення та звільнення суддів КС, затверджений XIV з’їздом у листопаді 2017 року, допускає одночасне призначення на всі вільні місця. Проте в п.2.25 регламенту встановлено, що повторне голосування проводиться в разі, якщо кандидати не набрали необхідної кількості голосів.

Наразі в РСУ дотримуються думки, що голосування має відбуватись одним бюлетенем за 3 вакансії, а залежно від результату проводитиметься повторне. Усе буде добре, якщо суддівські посланці спроможуться визначитися з трійкою переможців з першого разу. Якщо ні — до другого бюлетеня потраплять претенденти з найбільшою відносною підтримкою. Їх чисельність залежатиме від кількості вакансій, помноженої на 2. А ті претенденти, хто відразу набере принаймні 140 голосів, уважатимуться обраними. їхніх прізвищ уже не буде в бюлетені, оскільки вони втратять статус кандидата.

Якщо ж буквально застосовувати норму закону про КС, то до бюлетеня для повторного голосування мають бути внесені тільки два претенденти. Таку колізію можна віднести до недоліків техніко-юридичного оформлення волі законодавця. Разом з тим послідовне голосування збільшує шанси на виконання з’їздом своєї функції. Адже чим ширшим є вибір, тим більшим буде розпорошення голосів делегатів і, відповідно, імовірність, що жоден кандидат не здобуде необхідної підтримки.

Однак і закон, і регламент сходяться в одному: якщо перший тур не виявить жодного переможця, то після повторного голосування з’їзд вичерпає це питання, навіть якщо не призначить жодного судді КС. Голосувати до переможного ніхто не примушуватиме, бо вважатиметься, що наявні кандидати просто не знайшли підтримки в делегатів. Тоді — новий конкурс, і новий з’їзд…

МОТИВАЦІЯ

Що спонукає кандидатів працювати в єдиному органі конституційної юрисдикції

Костянтин БАБЕНКО,
суддя Київського апеляційного адміністративного суду, д.ю.н.

Бачить свою місію в зміцненні принципу верховенства права та захисті Основного Закону. Бажає встановлення справедливості й захисту прав і свобод людини та громадянина. Свого часу він працював науковим консультантом судді Конституційного Суду, адже є доктором юридичних наук і професором. Уважає своїми позитивними якостями комунікабельність і здатність знаходити спільну мову з різними людьми, а також оптимальні для всіх рішення.

Вадим БЕЛЯНЕВИЧ,
адвокат, екс-член Вищої ради правосуддя, к.ю.н.

Уважає головним мотивом стати суддею КС власне бажання працювати на розвиток громадянського суспільства, зміцнення української державності, утвердження засад верховенства права в правотворчій та правозастосовній діяльності. З 2014 року займався законотворчою роботою над змінами до Конституції, перебуваючи у складі Ради з питань судової реформи. Тож переконаний, що його великий досвід, рівень знань і компетенції принесуть чималу користь.

Ростислав ГЄРЦИК,
суддя Донецького апеляційного суду

Звернув увагу на те, що закон «Про Конституційний Суд України» запровадив інститут конституційної скарги та закріпив право громадян на звернення до КС. «Це свідчить, що Суд набрав правового статусу специфічного органу конституційної юрисдикції, який в нових умовах правового регулювання фактично останнім на правовому рівні сприяє захисту прав і свобод людини та громадянина». На його думку, на суддях лежить велика відповідальність залишитися поза межами політичного процесу, в який їх намагаються втягнути органи влади та політичні сили.

Оксана ГРИЩУК,
професор кафедри теорії та філософії права Львівського національного університету ім. І.Франка, д.ю.н.

Стверджує, що концепція людської гідності через інститут конституційної скарги набуває практичної ваги, коли кожна особа має право звернутися до КС для вирішення питання про відповідність Конституції законів України. Такі звернення людей дадуть можливість побачити, як суди застосовують закон. Це важливий інструмент захисту прав людини від сваволі держави. Тож саме таким захистом людей від свавілля вона планує зайнятись, якщо її призначать.

Наталія ДЕНИСЕНКО,
головний консультант науково-аналітичного відділу Конституційного Суду, к.ю.н.

Звернула увагу на гендерну нерівність, яка сьогодні панує в КС, адже серед суддів лише одна жінка на 16 чоловіків. Європейський досвід свідчить про інші тенденції. Наприклад, Конституційна рада Французької Республіки складається з 9 членів, серед яких 4 жінки. Н.Денисенко вважає, що збільшення кількості жінок у КС сприятиме «кращому втіленню рівного підходу до права брати участь в управлінні державними справами».

Оксана ЕПЕЛЬ,
суддя Шостого апеляційного адміністративного суду, д.ю.н.

Прагне стати суддею КС задля того, щоб розбудувати державу. «Бачу своє покликання в тому, аби віддати свої сили, знання та досвід задля розбудови правової, демократичної, соціальної та сильної держави України». Хоче, щоб верховенство права органи державної влади не лише публічно декларували, а й дотримувалися цього принципу у своїй діяльності.

Єлизавета ЄВГРАФОВА,
суддя Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, д.ю.н.

Прагне віддати свої сили, знання та досвід задля розбудови правової, демократичної, соціальної та сильної держави України. У мотиваційному листі розкритикувала своїх попередників. На її думку, нині КС демонструє недостатню продуктивність діяльності. Адже не один рік чекають оцінки конституційності такі закони, як «Про очищення влади» та «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Оскільки оцінити ці акти попередньому складу забракло фаховості, вона готова стати суддею та дати їм оцінку.

Олександр КОРОВАЙКО,
голова Херсонського апеляційного суду, д.ю.н.

Упевнений, що зможе привнести в діяльність Суду досвід наукової діяльності. Адже звертаються в КС насамперед для того, щоб прояснити дискусійні моменти, тож досвід, який він здобув як суддя, та науковий досвід, пов’язаний з постійним науковим пошуком, і зрештою просто життєвий досвід дозволить йому максимально ефективно працювати в КС.

Микола КОРОТКЕВИЧ,
суддя Верховного Суду України, к.ю.н.

Бачить свою місію в КС у тлумаченні норм права. Має 37 років суддівського стажу і, працюючи в судах різних інстанцій, розглядав справи різних видів юрисдикції. Під час виконання обов’язків здійснював тлумачення норм права, досліджував їх взаємозв’язок із Конституцією. Є автором 5 проектів постанов Пленуму Верховного Суду України щодо роз’яснення питань застосування законодавства під час розгляду справ про злочини в господарській діяльності.

Олексій ОГУРЦОВ,
суддя Окружного адміністративного суду м.Києва, к.ю.н.

Має ступінь кандидата наук із конституційного права, хоча 10 років працював у адміністративних судах. Уважає своїм обов’язком у нелегкі для держави часи долучитися до підвищення рівня незалежності та авторитету судової влади. Таке прагнення зумовлене бажанням віддати своїй країні та суспільству борг, адже ця країна дала йому змогу здобути професію, набути життєвого та професійного досвіду.

Олександр ПРОКОПЕНКО,
суддя Верховного Суду, к.ю.н.

Переконаний, що КС є саме тією інстанцією, яка здатна обмежити необхідність звернення українських громадян до міжнародних установ. Адже Суд може забезпечити верховенство права в країні, законність, поділ влади, а це, у свою чергу, забезпечить розв’язання правових конфліктів у державі. А можливість визнавати закони неконституційними є особливим фактором зворотного зв’язку з правозастосувачем і законодавцем.

Олена СИТНІК,
суддя Верховного Суду, к.ю.н.

Уболіває за загальну ситуацію в суспільстві. «Чим вища інстанція, в якій людина працює, тим більше можливостей бачити не лише досягнення та позитивні моменти, а й недоліки та негативні моменти в законотворчій та правозастосовній діяльності. Також є бачення того, як від цих недоліків можна позбавитися та покращити загальну ситуацію у суспільстві у сфері як утвердження й забезпечення прав людини, що є основним обов’язком держави, так і ствердження соціальної, незалежної, демократичної, правової держави».

Садіг ТАГІЄВ,
суддя Апеляційного суду Чернігівської області у відставці, д.ю.н.

Уважає, що відсутність єдиної судової практики, низька якість і відсутність «гнучкості» законів призвели до дуже сумної практики — відсутності авторитету Суду, а закони та правові акти, які тепер приймають, не відповідають істинним потребам суспільства. На його думку, уведення інституту конституційної скарги дозволить людям самостійно контролювати закони. Це дозволить оперативно вирішувати багато кризових ситуацій, а найголовніше — дасть змогу не лише забезпечити права та свободи людини, а й здійснити економічний прорив.

Петро ФІЛЮК,
голова Волинського апеляційного суду, к.ю.н.

Діяльність органу конституційної юрисдикції є відображенням конфлікту суспільно-політичних інтересів, що позначається на змісті та якості законодавчих актів. На його думку, вони можуть становити загрозу конституційним правам і свободам людини, стабільності держави. Тому КС має бути незалежним арбітром. «Мудрий законодавець починає не з видання закону, а з вивчення його придатності для суспільства», — стверджує П.Філюк.

Юрій ЦВІРКУН,
суддя Вищого адміністративного суду, к.ю.н.

Стверджує: «Сьогодні прослідковується тенденція до зростання ролі судової практики в системах континентальної правової сім’ї, до якої належить і наша держава». Тому, будучи професійним суддею, маючи теоретичні навички та практичний досвід, прагне зробити свій внесок у здійснення конституційного судочинства. Одним з аргументів на користь власної кандидатури вважає свою роботу «Вплив Конституційного Суду на правову систему держави».

Галина ЮРОВСЬКА,
суддя ВСС у відставці, к.ю.н.

Процитувала Станіслава-Єжі Леца: «Конституція держави повинна бути такою, щоб не порушувати конституцію громадянина». Свою мету на ймовірній посаді бачить у тому, щоб зміцнювати авторитет Конституції та державних інституцій. Упевнена, що в КС має відбуватися боротьба конституційних доктрин, а не політична. Переконана, що її комунікабельність, уміння переконувати у власній точці зору принесе користь Суду.