V значит вендетта... и воля

ЕСПЧ указал на обязанность судей проверять причины содержания под стражей при решении вопроса о продолжении срока

Определив, что не все национальные суды обязаны указывать точную длительность задержания подозреваемого, Европейский суд по правам человека пришел к другому выводу. О том, что все без исключения должны придерживаться установленных правил в случае повторного рассмотрения оснований для ограничения свободы. Ведь иногда это является вопросом жизни и смерти.

Збіг убивчих обставин

Історія, завдяки якій заявник у справі «Šaranović v. Montenegro» опинився за ґратами, повна протиріч, та все одно повита млою невідомості й щедро приправлена гангстерськими елементами. Після того як брата Слободана Шарановича вбили в Белграді, він пообіцяв €1 млн тому, хто вкаже йому на вбивцю й замовника.

Не відомо, отримав хто цю значну суму чи ні, але через кілька років був позбавлений життя брат відомого мафіозі, якого офіційно визнала лідером злочинної організації сербська прокуратура. Правоохоронці знайшли зв’язок між кланом і вбивством екс-прем’єр-міністра Сербії.

Дехто говорив, що вся ця кровопролитна каша заварилася після того, як між заявником і його товаришем по нещастю виник конфлікт щодо боргу за 1 кг кокаїну. Плітки плітками, та слідство привело до затримання С.Шарановича, якого підозрювали в організації вбивства з мотиву помсти.

Чотири причини

Аргументи обґрунтування підозри залишилися поза кадром, а от необхідність арешту 75-річного заявника пояснили вичерпно. Було вирішено, що, перебуваючи на волі, він зможе впливати на інших підозрюваних і загрожуватиме громадському спокою та порядку. Крім цього, підставою для поміщення під варту слугували тяжкість злочину, в якому підозрювали чоловіка, та суворість потенційного покарання, яке той міг дістати після винесення обвинувального вироку.

Маючи віру в силу контраргументів, С.Шаранович переконував, що причин поїхати до іншої країни в нього не було. Адже він не планував покидати дружину й неповнолітню доньку. Тому просив про вихід під заставу. Утім, сила підозри переважила, і слідчий суддя прийняв рішення про взяття затриманого під варту на 1 місяць.

Ізоляторна карусель

Місяць позбавленні волі, вочевидь, сплив надто швидко. Строк подовжили ще на місяць, а потім це повторювалося ще 5 разів. Увесь час аргументація залишалася незмінною.

Надія на перегляд рішення апеляційним судом увінчалася крахом — вища інстанція зазначила, що стан здоров’я та сімейні обставини заявника не роблять погоди в питанні зміни запобіжного заходу.

Через півроку після перебування в СІЗО С.Шаранович «дочекався» обвинувального висновку від прокурора за підбурювання до вбивства при обтяжливих обставинах. У той же день суд подовжив термін його тримання під вартою «до подальшого рішення суду». Проте апеляційна інстанція скасувала такий вердикт.

Одначе перебування в ізоляторі тривало. Тоді С.Шаранович вирішив нагадати суду, що підстави для його затримання є незаконними, адже обвинувальний вирок мав бути винесений протягом 6 місяців.

Так сталося, що місяць тримання під вартою виявився поза наказами, у СІЗО заявника тримали по інерції. Тому він стверджував, що суд не зміг розглянути протягом 30 днів питання, чи не змінилися причини для його затримання. Натомість там співали стару пісню про порушення громадського спокою. На думку С.Шарановича, такі аргументи суперечили національному законодавству та ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Апеляційна інстанція вирішила, що суд був зобов’язаний розглядати, чи актуальні причини для тримання, кожні 30 днів до того, як обвинувальний акт набув чинності, і через кожні 2 місяці після того. Тому тримання заявника під вартою було законним, оскільки обвинувальний висновок було винесено вчасно.

У Конституційному суді скаргу на тримання під вартою впродовж більше ніж 8 місяців без обвинувального висновку і наведення тих самих підстав від рішення до рішення оголосили необґрунтованими.

Урешті-решт після понад 20 подовжень «абонементів» на перебування в СІЗО заявника випустили з-під варти. Мабуть, утомилися штампувати клопотання про подовження строку. А через кілька місяців він дістав інше покарання — 15 куль перед власним будинком. І підтверджувати порушення законних прав убитого продовжила його дружина, вже в Європейському суді з прав людини.

Строки й можливості

ЄСПЛ дійшов висновку, що законодавство явно передбачає обов’язок судів вивчити питання про причини затримання, їх актуальність на час розгляду питання про подовження строку. Залежно від цих обставин юстиція може продовжити тримання або взагалі скасувати його. Чималу вагу має обставина обвинувального акта, який за весь зазначений час так і не вступив у законну силу.

Утім, уже після інциденту Верховний суд оприлюднив правовий висновок, що суди повинні послідовно дотримуватися термінів для перегляду  причин для тримання під вартою, передбачених у відповідній статті кримінального процесуального кодексу. В іншому разі нездатність виконати такі вимоги породжує порушення права на свободу та особисту недоторканність.

Тому ЄСПЛ констатував, що дотримання встановлених законом термінів для повторного розгляду підстав для тримання під вартою є найголовнішим, особливо коли національні суди не зобов’язані зазначати точну тривалість тримання. Із цього випливає, що у випадку заявника місяць необґрунтованого жодним чином арешту був незаконним відповідно до §1 ст.5 конвенції.

Суди спиралися тільки на обвинувальний висновок, який так і не вступив у законну силу. Утім, ця частина скарги вивчатиметься у Страсбурзі лише тоді, коли питання пройде всі національні засоби захисту. А за доведене порушення родина заявника отримає €1500 як компенсацію.