Форс-мажор замедленного действия

Несут ли ответственность субъекты хозяйствования за нарушение договорных обязательств в результате введения военного положения?

Наиболее обсуждаемой темой последних дней в бизнес-сообществе стало введение военного положения в отдельных областях страны. Резонанс является целиком понятным, поскольку событие такого масштаба в истории Украины произошло впервые, поэтому его возможное влияние на порядок ведения хозяйственной деятельности остается загадкой.

Під загрозою обмежень

Завісу над цією таємницею трохи розкриває зміст указу Президента «Про введення воєнного стану в Україні» від 26.11.2018 №393/2018. Із цього документа випливає, що на період дії правового режиму воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права та свободи людини і громадянина, передбачені в стст.30—34, 38, 39, 41—44, 53 Конституції, а також запроваджуватися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, необхідних для забезпечення можливості вжиття заходів правового режиму воєнного стану, про які йдеться в ч.1 ст.8 закону «Про правовий режим воєнного стану».

Аналіз указаних обмежень свідчить, що протягом дії режиму воєнного стану можуть, наприклад, вживатися заходи щодо використання потужностей та трудових ресурсів підприємств усіх форм власності для потреб оборони або примусового відчуження майна, що перебуває в приватній або комунальній власності.

Можна констатувати, що введення воєнного стану поки жодним чином не позначилося на роботі суб’єктів господарювання. Проте запровадження згаданих обмежень може миттєво порушити нормальний режим їх діяльності та спричинити невиконання договірних зобов’язань перед контрагентами. Порушення зобов’язань, у свою чергу, стане підставою для стягнення з такого суб’єкта неустойки.

Отже, питання відповідальності юридичних осіб за порушення договірних зобов’язань унаслідок уведення воєнного стану може постати досить гостро.

У той же час наразі дуже рідко можна зустріти договір, в якому б не було окремого розділу, присвяченого питанню форс-мажорних обставин. Реалії останніх років привчили суб’єктів господарювання приділяти цим положенням особливу увагу. Тому досить актуальним є питання про можливість визнання воєнного стану як форс-мажорної обставини, котра звільняє від відповідальності за невиконання (несвоєчасне виконання) обов’язків за договором.

Ознаки форс-мажорних обставин

Звернімо увагу на положення закону «Про торгово-промислові палати в Україні». Адже саме Торгово-промислова палата та уповноважені нею регіональні палати засвідчують факт форс-мажорних обставин.

У положеннях цього акта визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а також наведено перелік таких обставин.

Запровадження воєнного стану в цьому переліку не згадується. Проте останній не є вичерпним. Отже, форс-мажорною може бути визнана будь-яка обставина за умови її відповідності наведеним ознакам (надзвичайність, невідворотність, об’єктивне унеможливлення виконання зобов’язань).

Згідно з Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) документи, надані на підтвердження форс-мажорності обставин, повинні указувати на:

• надзвичайність таких обставин (мають винятковий характер і перебувають за межами впливу сторін);

• непередбачуваність обставин (їх настання або наслідки неможливо було передбачити на момент укладення відповідного договору, перед настанням зобов’язання або до настання відповідного обов’язку);

• невідворотність (непереборність) обставин (неминучість події/подій та/або її/їх наслідків);

• причинно-наслідковий зв’язок між обставиною/подією та неможливістю виконання конкретних зобов’язань.

При цьому важливо розуміти: визнання обставини форс-мажорною відбувається в кожному окремому випадку щодо кожного конкретного зобов’язання. Тому одна й та сама обставина може бути форс-мажорною щодо одних зобов’язань і не бути такою стосовно інших.

Можливість — іще не факт!

Загальний аналіз обставин уведення воєнного стану в 10 областях України дає підстави стверджувати, що сама собою така подія не може розглядатися як форс-мажорна обставина. Річ у тім, що ні указ Президента №393/2018, ні відповідний закон, яким його затверджено, по суті, жодним чином не впливають на права суб’єктів господарювання, а лише передбачають можливість їх обмеження.

Відчути на собі наслідки воєнного стану суб’єкти господарювання матимуть змогу тільки в результаті вжиття щодо них заходів, визначених у ст.8 закону «Про правовий режим воєнного стану». І саме такий розвиток подій може розглядатись як форс-мажорна обставина.

Отже, оскільки на цей момент запровадження воєнного стану не вплинуло на діяльність суб’єктів господарювання, будь-які підстави для його класифікації як форс-мажорної обставини відсутні. Відповідно, юрособи продовжують нести відповідальність у разі порушення договірних зобов’язань.