«Бурмич против Украины»? - Нет, не слышали!

Пока одни специалисты дискутируют, как справиться с проблемой невыполнения судебных решений, другие «специалисты» плодят новые шедевры

Системная проблема невыполнения решений национальных судов приобрела грандиозный масштаб и уже сейчас является реальной угрозой для соблюдения верховенства права в Украине. И пока власть ищет пути ее преодоления, растут новые побеги - новые дела, исполнение решений которых откладывается на неопределенное время.

Європейська стурбованість

Вердикти Європейського суду з прав людини у справах «Юрій Миколайович Іванов проти України» та «Бурмич проти України» є ключовими, оскільки спрямовані на розв’язання проблеми масового невиконання в нашій країні остаточних судових рішень. 12143 заяви було повернуто Києву для подальшого вирішення національними державними органами під наглядом Комітету міністрів Ради Європи.

В Україні створено міжвідомчу робочу групу з представників усіх гілок влади, у парламенті сформовано підкомітет з питань виконання рішень ЄСПЛ, підготовлено законопроекти, а юристи проводять круглі столи, форуми та дискусії.

Так, наприкінці листопада цього року за підтримки РЄ проведено перший щорічний форум «Виконання рішень національних судів в Україні». Уже з назви зрозуміло, що він був присвячений подоланню системної проблеми для нашої країни — невиконанню судових рішень. До її обговорення долучилися судді Верховного Суду, представники департаменту виконання рішень ЄСПЛ, міжнародні експерти тощо.

Учасники заходу навіть виробили та озвучили подальші кроки України щодо забезпечення виконання рішень національних судів (див. «ЗіБ» — Прим. ред.).

У цей же час інші «спеціалісти» мають власне розуміння як застосування ст.124 Конституції та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обов’язковості судових рішень, так і суті позиції Євросуду у справі «Бурмич проти України». І воно створює більш реальну картину сприйняття принципу обов’язковості виконання судових рішень в Україні в очах як міжнародного співтовариства, так і інвесторів.

Своєрідне ноу-хау в цій царині запропонувала суддя одного з адміністративних судів…

Зачекайте зі стягненням!

2,5 року тривав господарський спір у справі про стягнення коштів з банку, який 18.10.2018 звершився постановою ВС. У листопаді одержується наказ, а приватний виконавець відкриває виконавче провадження, накладає арешт на кошти боржника (банку) та направляє платіжні вимоги на їх списання.

23 листопада (що символічно — у день проведення згаданого форуму) акціонер банку подає до адмінсуду заяву про забезпечення позову (до подання самого позову). Він просить заборонити приватному виконавцю вчиняти будь-які дії на виконання вказаного судового рішення.

У перший робочий день суддя задовольняє таку заяву, забороняє приватному виконавцю вчиняти будь-які дії щодо боржника за виконавчим провадженням. Обґрунтування: приватний виконавець раніше працював у адвокатській фірмі, що представляла інтереси третьої сторони в зазначеній справі. Це призводить до блокування виконання остаточного судового рішення, що, між іншим, набрало законної сили.

Задовольняючи клопотання акціонера, суд вочевидь вирішує спір по суті. Хоча в інших подібних ухвалах підставою для відмови є саме недопустимість оцінки обставин справи при розгляді таких заяв. Суд також не бере до уваги того, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник, а не третя особа. Крім того, навіть судді ВС не задовольняють відводів у провадженнях, в яких беруть участь юрфірми, де вони раніше працювали. І, нарешті, незрозуміло, як зміниться результат, якщо суть виконання полягає в направленні платіжної вимоги до Національного банку.

Як наслідок, така ухвала позбавила стягувача можливості не тільки домогтися виконання судового рішення, а й передати наказ до виконання до іншого виконавця. Адже суддя забороняє вчиняти будь-які дії, а повернення наказу стягувачу за його заявою теж є виконавчою дією. Тобто іменем України де-факто заборонено виконувати остаточне судове рішення.

Свавілля? Ні, ноу-хау!

Найцікавішими є підстави можливого порушення прав позивача, що вказані в його заяві, — запобігти небезпеці завдання акціонеру економічної шкоди. Мовляв, діяльність банку буде заблоковано, що призведе до унеможливлення ведення господарської діяльності останнім!

Отакої! Виконання рішення про стягнення коштів завдасть шкоди акціонеру, а тому, за логікою судді, треба заблокувати таку можливість! І це при тому, що до зави додається постанова приватного виконавця про арешт коштів. Виходить, що сам арешт, на його думку чи думку суду, не блокує діяльності фінансової установи. Тобто суд, розуміючи, що кошти вже арештовано, доходить висновку про заборону їх списувати та перераховувати стягувачу, аби не заподіяти шкоди акціонеру. З любов’ю до останнього! Чи до всіх позивачів так прихильні в адміністративній юрисдикції?

Зрозуміло, що єдиною метою такого звернення та ухвали є блокування виконання остаточного судового рішення. Адже «юридичні витрати» на неї значно менші від вартості користування коштами (знецінення гривні внаслідок інфляційних процесів, сплата відсотків за залучення фінансування тощо).

Свавілля? Ні, ноу-хау! Важко уявити, що подумають про українську судову систему в Страсбурзі, коли після рішення «Бурмич проти України» побачать чергові шедеври українських володарів мантій.

Родзинкою на тортику, яка лише підтверджує, що йдеться про свідоме блокування процесу виконання судового рішення, є відправка до апеляційної інстанції оригіналів матеріалів справи. Це пряме порушенням пп.15.11 «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства, адже такі дії унеможливлюють скасування заходів забезпечення навіть у разі неподання позовної заяви.

Існує схожа постанова ВС від 5.04.2018 (справа №826/14428/17), в якій продемонстровано досконале вміння компілювати тексти за допомогою операцій «Ctrl+C» та «Ctrl+V», а мотивування тотожне актам судів першої інстанції з доповненням фрази про зупинення Вищим господарським судом виконання судового рішення.

Тобто держава публічно запевняє міжнародних партнерів у готовності виконувати судові рішення, а позаочі — схвалює нові методи тяганини.

P.S. Проаналізована ситуація, вочевидь, буде корисна для адвокатів боржників, які від імені акціонерів чи учасників юридичних осіб, що програли спір в одній юрисдикції, зможуть звертатися до адміністративної юстиції, аби відкласти виконання судових рішень на роки. Можливо, це також зацікавить органи, котрі в нашій державі відповідають за формування доброчесного суддівського корпусу.