Увольнение из-за «архитекторов»

ВСП не знает, стоит ли увольнять судью, не прошедшую собеседования у психолога

Влияет ли фейсбукивске правосудие на прохождение квалификационного оценивания? Может ли мнение социума ухудшить результаты собеседования? Специалисты так и не определились с этим вопросом, а между тем карьера судьи висит на волоске.

Кар’єра за 60 діб

Тетяна Левицька із Шевченківського районного суду м.Києва не пройшла кваліфоцінювання через… психолога. Хоча результати тестувань високими теж не назвеш, але співбесіду вона просто завалила. Після нетривалого спілкування психолог вирішив, що суддя не вміє відстоювати свою позицію, може відмовитися від виконання важкого завдання та не завжди дотримується задекларованих цінностей.

Такий висновок призвів до того, що Вища кваліфікаційна комісія суддів рекомендували звільнити жінку із займаної посади. При цьому всі інші судді, котрі в той день були на оцінюванні, його пройшли.

Щойно ВККС розмістила на сайті результати другого етапу кваліфоцінювання, як це викликало шквал радості в ЗМІ. Адже свого часу законниця дістала добру порцію критики та викликала обурення через те, що присудила двом мирним «архітекторам», затриманим на даху самовільно збудованого храму, 60 діб арешту.

Чоловікам, які «постраждали від корумпованого правосуддя», щиро співчували користувачі соцмереж і кореспонденти деяких радіостанцій.

Жінка спробувала виправдатися, написавши у Фейсбуку, однак це тільки погіршило ситуацію. Її думка про те, що «горяща церква» могла пошкодити старовинний фундамент, на якому вона збудована, потішив. Особливо надихнула користувачів граматична помилка, тому «горяща церква» стала мемом.

Навіть історія про те, що їй підкинули на лобове скло автомобіля листівку, на якій зображено сім’ю з двома дітьми (як у неї) та розміщено цитати з Конституції на звороті, нікого не схвилювала. Загрозу в такій листівці побачила тільки сама суддя. Історія заарештованих «архітекторів», підсилена вогнем патріотизму та заявами депутатів і активістів, проймала більше.

Відтоді на засідання у справах, які слухала володарка мантії, ходили з камерами, щоб відзняти роботу. Одного разу Т.Левицька просто втекла у свій кабінет після того, як присутній «режисер» не забажав покинути приміщення. Тоді журналісти заявили, що девіз судді — «Темні справи за зачиненими дверима».

Нарвалася на радикалів

Сама Т.Левицька має зовсім іншу думку і щодо звільнення, і про мирних «архітекторів». Вона вважає причиною своїх бід конфлікт із праворадикалами, адже є суддею аж у двох справах, в яких вони виступають обвинуваченими.

«Більшість часу під час співбесіди ми обговорювали справу про підпалення храму, і члени кваліфкомісії висловили думку, що я перевищила свої повноваження. Але я вважаю, що, взявши під варту підозрюваних, учинила чесно й законно. У даній ситуації перевищив свої повноваження прокурор, який проявив боягузтво, запропонувавши домашній арешт».

За словами судді, історія набуває зовсім іншого вигляду. Опівночі з 25 на 26 січня 2018 року до поліції зателефонував сторож церкви, побачивши вогонь. Правоохоронці, які приїхали на виклик, виявили сліди пального та двох нетверезих хлопців на даху будівлі й арештували їх. «Особи не лише не розкаювалися, — каже суддя, — навпаки, вони вважали себе героями через те, що запалили храм. Як повинен учиняти суддя в такому випадку? Коли злочин належить до злочинів з підвищеною суспільною небезпекою? А якби там були люди? А якби храм розгорівся й постраждав охоронець, який там працював? Я взяла їх під варту та зробила правильно й законно».

«Також не виключаю, що моє звільнення може бути пов’язане з розглядом справи про вбивство Олеся Бузини. Мене хочуть прибрати зі справи, в якій я є однією із суддів», — припускає Т.Левицька.

«Чому ви вважаєте, що саме вас хочуть прибрати, притому що ви є не головною суддею в цьому процесі, а боковою», — запитала Тетяна Малашенкова. «Тому що ці люди, яких підозрюють у підпалі, є учасниками тієї самої праворадикальної організації, яка активно підтримує підозрюваних у вбивстві О.Бузини. Вони приходили на засідання, вигукували образливі речі, кричали: «Відвід судді Левицькій». Адвокат також не раз заявляв відвід», — стверджує законниця.

Члени ВРП поцікавилися, чи відводи були аргументовані історією з «архітекторами». Проте Т.Левицька заперечила: «Хто ж таке скаже вголос!»

Слід зазначити, що одна із суддів у цій справі вже отримала відвід.

Хоча жінці не вдалося переконати у своїй правоті Фейсбук, ВРП, схоже, взяла до уваги її аргументи. Рада вирішила відкласти розгляд справи про звільнення й подумати, чи могла невдала співбесіда у ВККС стати наслідком тиску суспільства.