Прокурор подвез обвиняемого — и лишился должности
Что может и чего не должен делать прокурор вне судебного процесса? Из материалов одного дисциплинарного производства следует, что крайне рискованно общаться с подсудимым, даже если это обычная консультация. Тем более не стоит брать его в попутчики.
«Помічений у зв’язках, що його порочать»
Наприкінці лютого Кваліфікаційна дисциплінарна комісія прокурорів вирішила звільнити з посади прокурора близнюківського відділу Лозівської місцевої прокуратури Харківської області Олександра Ткаченка. Підстава — позапроцесуальні відносини з обвинуваченим, що є грубим порушенням етичних правил. Через місяць наказом Прокуратури Харківської області людину було звільнено з посади.
Як зазначено в рішенні КДКП від 28.02.2018 №96дп-18, О.Ткаченко входив до групи прокурорів, що здійснювали процесуальне керівництво в кримінальному провадженні, порушеному за ч.2 ст.121 («Умисне тяжке тілесне ушкодження») Кримінального кодексу. У липні 2015 року гр.С. було вручено підозру, а на початку 2017-го той звернувся до генеральної інспекції Генеральної прокуратури зі скаргою на О.Ткаченка — нібито той вимагав від нього хабара.
У ГПУ завели справу вже на прокурора і, судячи з матеріалів справи, дістали дозвіл на прослуховування. Зокрема, було встановлено, що прокурор не менше ніж 20 разів спілкувався на той час із обвинуваченим С. на вулиці, у магазині, біля суду та в машині.
Зі змісту розмов можна дійти висновку, що О.Ткаченко обговорював з обвинуваченим можливе сприяння в отриманні менш суворого покарання. Зокрема, як сказано в рішенні, запитував: «Що будемо вирішувати? Я можу допомогти тобі, але не безкоштовно».
Утім, схоже, у ГІ ГПУ не стали вдаватися до контрольованого передавання грошей, аби спіймати прокурора на гарячому. Тож у цієї історії навряд чи є перспективи переростання в кримінальну справу. Тим більше що, за словами О.Ткаченка, його допитували в цьому провадженні лише як свідка.
За відсутності вироку КДКП обмежилася констатацією факту грубого порушення правил професійної етики, оскільки прокурор не раз вів розмови з обвинуваченим щодо можливості пом’якшення покарання, чим допустив дії, які зашкодили його репутації.
Причому голова комісії пропонував обмежитися доганою, але комісія вирішила, що сам факт ведення перемовин із підсудним з натяком на винагороду тягне на звільнення.
Що написано пером…
У скарзі до Вищої ради правосуддя О.Ткаченко акцентував насамперед на недопустимості доказів, здобутих унаслідок перегляду матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій. Із цим погодилась і доповідачка — член ВРП Наталя Волковицька. Адже в стст.255—257 Кримінального процесуального кодексу прямо заборонено використання матеріалі НС(Р)Д для будь-яких інших цілей, ніж кримінальне провадження.
Водночас Н.Волковицька зазначила: обставини позаслужбових відносин підтверджуються поясненнями самого прокурора та гр.С., що давалися прокурору Харківської області під час проведення службової перевірки. Не відрізнялися вони й від тих, які О.Ткаченко давав у рамках дисциплінарного провадження голові КДКП Віталію Грушковському.
Зокрема, і підсудний, і прокурор не заперечували, що зустрічалися поза процесом: після судових засідань, а також поза судом та в автомобілі державного обвинувача. О.Ткаченко не заперечував навіть того, що обвинувачений натякав на гроші, але стверджував, що сприймав ці пропозиції як намір відшкодувати потерпілій шкоду і тим самим пом’якшити міру покарання. Прокурор же, за його твердженнями, лише пояснював, який строк покарання може бути призначений та від яких обставин залежатиме вирок суду.
Натомість гр.С. стверджував, що не менше ніж 20 разів спілкувався з О.Ткаченком і саме останній був ініціатором таких розмов. Мовляв, спочатку прокурор оцінив свою допомогу майже в $10000, при цьому сказав, що дізнається, скільки потрібно, аби суд призначив покарання, не пов’язане з позбавленням волі. А на одній з останніх зустрічей повідомив, що питання можна вирішити й за $5000.
Хто з них говорить правду, сказати важко. Проте, за логікою комісії, якщо підсудний дійсно намагався спілкуватися з держобвинувачем поза процесом, той мав «ужити всіх передбачених законодавством заходів для припинення протиправних дій та притягнення винних осіб до відповідальності».
«Тут пам’ятаю, тут не пам’ятаю…»
О.Ткаченко наполягав, що рішення КДКП є необґрунтованим. Він навіть припустив, що могла мати місце провокація. А те, що обвинувачений звертався до нього по правову допомогу, пояснив тим, що адвокат не з’являвся на засідання. Прокуророві навіть довелося звертатися до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, аби захисника притягнули до відповідальності.
Також О.Ткаченко посилався на те, що ні він, ні КДКП не ознайомлювались із записами, зробленими в рамках НС(Р)Д, а комісія взяла до уваги тільки протоколи слідчих дій. Якщо ж ці докази відкинути, то вийде, що всі обвинувачення проти нього ґрунтуються виключно на показаннях гр.С. «Моє слово проти його», — визначив обставини справи прокурор.
Утім, як заявила доповідачка, виходило, що він подекуди суперечив сам собі. Наприклад, на пряме запитання, чи підвозив обвинуваченого на своєму автомобілі, спершу заперечив такий факт. Коли ж Н.Волковицька зачитала його ж пояснення, що після засідання піддався на вмовляння гр.С. та підвіз того до Лозової (близько 20 км від смт Близнюки), зауважив, що не пам’ятає. «Ви заперечуєте свій підпис на кожному аркуші цього протоколу?» — запитала доповідачка. «Так, бо не пам’ятаю такого», — відповів фігурант справи та попросив не брати ці пояснення до уваги взагалі, бо вони не відповідають дійсності.
«Ви хочете сказати, що прокурор області сфальсифікував їх?» — поцікавився Вадим Беляневич. «Ні, не сфальсифікував, але я не підтверджую, що підвозив обвинуваченого. У кабінет до мене він приходив, наздоганяв по дорозі від суду, це підтверджую», — схоже, вирішив обрати тактику героя «Джентльменів удачі» О.Ткаченко.
Такою самою була його відповідь і на цитату з протоколу засідання комісії, яку навела Ірина Мамонтова: «Прошу взяти до уваги, що наразі я виконую свої обов’язки чесно». А що було до цього? Відповідь виявилась аналогічною: пройшло 4 місяці, й тому важко згадати, чому він так сказав.
Проте обрана тактика не переконала членів ВРП, що таких розмов не було взагалі. Судячи з того, що радилися вони на самоті трохи більше ніж 3 хв., не було суперечок і щодо того, чи є підстави ставити під сумнів рішення КДКП.
Водночас справа дає сигнал усім працівникам прокуратури, що дуже небезпечно не тільки підвозити підсудного на власному автомобілі, а й обговорювати з ним перспективи провадження.
Материалы по теме
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!