Измерители страданий

Увеличатся ли суммы компенсации морального вреда, если их поручат определять специально обученным экспертам?

Судебная практика в годы независимости демонстрирует в основном негативную статистику относительно лиц, заявляющих требования о возмещении морального вреда. Даже в случаях, когда суд становится на их сторону, компенсация составляет незначительную сумму. Изменит ли ситуацию появление специальных экспертов по этому вопросу?

Тенденції та винятки

Випадки, коли суд призначає істотну суму компенсації моральної шкоди, є досить нетиповими. Як правило, це пов’язано або з украй грубим, суттєвим та очевидним порушенням основоположних прав і свобод людини, або із заподіянням протиправними діями суттєвої шкоди здоров’ю. В останньому випадку підстави позитивного вирішення питання щодо відшкодування цілком очевидні: моральні страждання апріорі не можуть визнаватися незначними та несуттєвими.

Негативна для позивачів статистика зумовлена низкою чинників як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру. Не останню роль тут відіграють сукупність обставин у кожному конкретному випадку, складність визначення ступеня моральних страждань, яких зазнала особа, та їх оцінки з точки зору грошового вираження.

Суди лише в крайніх випадках відшкодовують більше, ніж кілька десятків тисяч гривень. Таку компенсацію складно назвати адекватною сумою за заподіяну моральну шкоду. При порівнянні такого підходу із тим, який застосовує Європейський суд з прав людини, стає зрозумілим, що нашим судам потрібно змінити погляд на дану ситуацію.

Досліджуючи практику ЄСПЛ з питання відшкодування моральної шкоди, д.ю.н. Володимир Примак дійшов висновку, що цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності. При цьому судова практика має забезпечувати правову визначеність у питанні щодо компенсацій за вчинення аналогічних правопорушень.

Задля виправлення ситуації група народних депутатів вирішила дещо внормувати це питання. У законопроекті «Про регулювання діяльності з визначення розміру моральної (немайнової) шкоди» (№8396) пропонується покласти функцію визначення розміру моральної шкоди на спеціальних суб’єктів — фізичних осіб, які отримають відповідні кваліфікаційні свідоцтва. Для розуміння суті та мети цього документа розглянемо, як чинне законодавство регулює процедуру визначення моральної шкоди та її розміру.

Невизначена дефініція

У п.9 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу встановлено, що відшкодування моральної (немайнової) шкоди є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів кожної особи. Відшкодування моральної шкоди також передбачене Конституцією та багатьма нормативно-правовими актами.

Сьогодні суди в цьому питанні керуються, зокрема, положеннями ЦК та постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95 №4.

Визначення поняття «моральна шкода» відсутнє в ЦК, однак є, наприклад, у законі «Про зовнішньоекономічну діяльність», а також у згаданій постанові Пленуму. Крім того, сам термін «моральна шкода» фігурує в багатьох законодавчих актах, що встановлюють додаткові підстави для її відшкодування.

Відповідно до п.3 постанови №4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Потрібно розуміти, що таке визначення не є законодавчим, це лише рекомендація, вироблена судовою практикою.

У свою чергу в ч.2 ст.23 ЦК встановлено, що моральна шкода полягає:

• у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;

• у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів;

• у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

• у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У проекті №8396 не передбачено жодних змін у цій частині, а лише наведено в одній статті визначення поняття «моральна шкода».

На противагу цьому в наукових джерелах ставиться під сумнів потреба в існуванні такої уніфікованої дефініції. Наприклад, колишній заступник голови Вищого адміністративного суду Михайло Цуркан зазначає, що законодавець умисно так зробив через неможливість чіткого визначення цього оціночного поняття. Тому в ст.23 ЦК окреслив лише проявм такої шкоди.

Розмір — на відкуп суду

У ч.3 ст.23 ЦК передбачається, що «розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення».

Таким чином, саме до компетенції судів належить визначення розміру нематеріальної шкоди, завданої фізичним або юридичним особам. Однак на практиці дуже складно довести суду наявність моральної шкоди, та ще важче отримати справедливу сатисфакцію за таке порушення.

Моральні страждання неможливо «виміряти» так, як це можна зробити з матеріальною шкодою. До того ж у п.6.4 Методичних рекомендацій «Відшкодування моральної шкоди» (лист Міністерства юстиції від 13.05.2004 №35-13/797) зазначено, що «моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи». Отже, будь-яка компенсація не може бути сумірною стражданням. Відповідно, будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше якщо така компенсація стосується юридичної особи. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним.

Підстави для відповідальності

За загальним правилом, особа несе відповідальність за завдання моральної шкоди згідно зі ст.1167 ЦК тільки в разі наявності вини такої особи. Крім того, моральна шкода може існувати лише у випадку позадоговірних відносин.

Наприклад, Касаційний цивільний суд у постановах у справах №№336/2433/17-ц та 337/28/17 зазначає, що моральна шкода відшкодовується потерпілій особі її заподіювачем, між якими існують відносини, які за всіма критеріями відповідають вимогам ст.1 ЦК, якщо окремим законом на такі відносини, які не є цивільними за визначенням, не поширюються правила цього кодексу в субсидіарному порядку.

Компенсація моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів і застосовується в разі наявності всіх умов (підстав) для притягнення особи до цивільно-правової деліктної відповідальності, в якій деліктом є цивільне правопорушення. Такими умовами є протиправність у діях, наявність шкоди (у цьому випадку моральної), вина, крім випадків, коли шкоду завдано органом державної влади або місцевого самоврядування, органом влади АР Крим, причинний зв’язок між настанням шкоди та протиправними діями.

Верховний Суд України також розтлумачив це положення в постанові від 9.11.2016 (справа №6-1575цс16). Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися й вищі суди, виходив з того, що тривала відсутність постачання електроенергії до будинку порушила права позивача, що призвело до моральних страждань. Однак ВСУ акцентував увагу на тому, що правила ст.1167 ЦК регулюють позадоговірні (деліктні) відносини, тому її дія не поширюється на договірні правовідносини.

Вітчизняні суди неодноразово наголошували на тому, що відповідальність за моральну шкоду вимагає визначення складу правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв’язок між ними. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Факт наявності моральної шкоди потребує доведення у встановленому законом порядку, оскільки така шкода є самостійним видом шкоди й умовою цивільно-правової відповідальності.

Прецедент на півмільйона

Окремо згадаємо постанову КЦС від 28.03.2018 (справа №757/32334/15-ц). Це рішення пов’язане з відшкодуванням моральної шкоди особі, яку було незаконно притягнуто до кримінальної відповідальності та відсторонено від роботи.

Так, було залишено без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою заявниці відшкодовано 500000 грн. моральної шкоди. Суд урахував те, що справу неодноразово направляли на додаткове розслідування, слідчі дії проводилися з грубим порушенням кримінального процесуального законодавства, внаслідок чого позивачка протягом 8 років перебувала в напруженому психологічному стані. Вона боялася за своє життя та життя своєї малолітньої доньки, яку виховувала одна. Близьке оточення дівчинки знало, що її матір обвинувачують у скоєнні злочину, дитина від цього страждала. Внаслідок хвилювань позивачка неодноразово потрапляла до лікарні з підвищеним тиском, що загрожувало її здоров’ю.

У зв’язку з відстороненням від займаної посади вона втратила єдиний заробіток і була змушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Врахувавши глибину та тривалість моральних страждань, суд апеляційної інстанції, з яким погодився КЦС, залишив без задоволення скаргу заступника прокурора м.Києва.

Також позитивним є те, що ВС при ухваленні рішення застосував практику ЄСПЛ, зокрема рішення від 12.07.2007 у справі «Stankov v. Bulgaria». Європейський суд зазначив, що оцінка моральної шкоди, за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом. Це підтверджує висловлену раніше думку, що поняття «моральна шкода» є оціночним, комплексним та таким, що потребує копіткого дослідження в кожному окремому випадку.

Нюанси статусу й витрат

Особливості практики українських судів у питанні компенсації моральної шкоди стали рушійною силою для розроблення проекту №8396. Адже вона дійсно потребує врегулювання та модернізації національного законодавства в частині закріплення більш дієвого механізму визначення розміру завданої моральної шкоди. Та чи здатний проект змінити на краще поточну ситуацію? Чи, навпаки, діяльність суб’єктів визначення розміру моральної шкоди лише призведе до збільшення витрат для сторін процесу?

У чинних процесуальних кодексах установлено, що висновок експерта не має для суду заздалегідь установленої сили й оцінюється разом з іншими доказами за правилами, передбаченими для оцінки доказів. Тобто в суду немає прямого обов’язку погоджуватися з висновком щодо розміру моральної (немайнової) шкоди.

У проекті пропонується запровадити посаду спеціаліста з визначення розміру моральної шкоди. Однак його правовий статус і висновок прирівнюються до правового статусу експерта. У процесуальних кодексах передбачено суттєву різницю між експертами та спеціалістами, що полягає в ширших повноваженнях перших. Таким чином, використана термінологія є суперечливою й однозначно потребує змін.

Крім того, жодним чином не регулюється питання щодо вартості послуг таких спеціалістів. Автори лише пропонують визначити, що «розмір витрат на підготовку експертного висновку та висновку щодо визначення розміру моральної (немайнової) шкоди на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів».

Потрібно враховувати недавню практику Верховного Суду, що стосується відшкодування судових витрат. Так, у додатковій постанові від 11.06.2018 (справа №923/567/17) Касаційний господарський суд не погодився з розподілом судових витрат і витрат на правову допомогу та значно їх зменшив. Отже, кошти, витрачені на проведення експертизи щодо визначення розміру моральної (немайнової) шкоди, також можуть бути повернуті не в повному обсязі.

З огляду на це не потрібно забувати про норми Податкового кодексу. Так, згідно з листом ГУ ДФС у м.Києві від 26.01.2016 №351/К/26-15-12-03-12 суми відшкодування моральної шкоди включаються до загального оподатковуваного доходу. Отже, оподатковуються на загальних підставах за ставками, визначеними в п.167.1 ст.167 ПК — 15 (20)% (з 1.01.2016 — 18%), та військовим збором (1,5%). Винятками є тільки випадки, коли моральну шкоду завдано незаконними діями або бездіяльністю органів державної влади та суб’єктів владних повноважень.

Таким чином, сума компенсації за моральні страждання зменшується ще й за рахунок оподаткування.

Достатньо методики

Повертаючись до аналізу проекту №8396, потрібно розглянути питання методики, за якою буде визначатися розмір моральної шкоди. У ч.1 ст.12 акта передбачено, що «методичне регулювання визначення розміру моральної шкоди здійснюється у відповідній методиці, що затверджується Кабінетом Міністрів та не повинна суперечити вимогам цього закону».

Утім, чітка, науково обґрунтована та розгалужена методика визначення розміру моральної шкоди дала б суду або спеціалістам у галузі соціології та психології змогу самостійно його обчислювати. То чи дійсно є потреба в окремій категорії суб’єктів, що потребуватиме підзаконного врегулювання додаткових питань, пов’язаних з їхньою діяльністю, правовим статусом і реалізацією повноважень?

Донедавна суди та спеціалісти могли використовувати «Методику встановлення заподіяння моральної шкоди та метод оцінки розміру компенсації спричинених страждань» (автор — професор О.Ерделевський). Однак відповідно до інформації з Реєстру методик проведення судових експертиз Мін’юсту 29.01.2016 прийнято рішення про припинення застосування цієї методики.

Аналіз судових справ, пов’язаних із компенсацією моральної шкоди, дає змогу зробити висновок, що позивачі нерідко застосовували формулу О.Ерделевського для визначення та обґрунтування розміру шкоди ще на етапі звернення до суду з відповідними вимогами. Крім того, неодноразово траплялися справи, коли позивачі надавали висновки спеціалістів у галузі психології та соціології на підтвердження своїх розрахунків. Тобто навіть за відсутності окремих спеціалістів є можливість обґрунтувати розмір компенсації.

Тож доцільніше було б розробити спеціальну методику, яку могли б застосовувати суди та психологи, щоб самостійно визначати розмір моральної шкоди. А також забезпечити рівень наукового опрацювання такої методики та запровадити відповідні правові механізми для її ефективного застосування.

Проте, попри різне бачення правових механізмів розв’язання проблеми, будь-яку ініціативу, що може покращити ситуацію з таким важливим і делікатним питанням, як відшкодування моральної шкоди, варто лише вітати. І проект №8396 може стати першим кроком у цьому напрямку.