В шаге от коррупции

Конфликт будет существовать во всех случаях, когда есть частный интерес, способный повлиять на объективность решения

Противоречие между частными и служебными интересами судьи беспокоит общественность и является отдельным объектом антикоррупционной политики государства. Хотя конфликт интересов не следует отождествлять с коррупцией, однако его неадекватное урегулирование становится источником последней.

Баланс приватного і службового

Дієва політика запобігання конфліктам інтересів не може полягати виключно в забороні суддям мати приватні інтереси. Її завдання зводиться до підтримання доброчесності та об’єктивності при прийнятті судових рішень. Тому система запобігання конфліктам інтересів або їх врегулювання спрямована на:

• пошук балансу шляхом виявлення ризиків для добропорядності суддів;

• заборону неприйнятних форм конфліктів;

• управління конфліктними ситуаціями;

• врегулювання конфліктних ситуацій.

Законодавче регулювання конфлікту інтересів має переважно превентивний характер і орієнтоване на створення ефективних механізмів запобігання корупції. Для усвідомлення особливостей інституту запобігання та врегулювання конфлікту інтересів насамперед необхідно з’ясувати значення ключового терміна — «конфлікт інтересів».

У законі «Про засади запобігання та протидії корупції» виділяються два його види:

• реальний конфлікт інтересів — суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень суддею;

• потенційний конфлікт інтересів — наявність в особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень. Тобто коли приватний інтерес може вплинути на об’єктивність прийняття суддею рішення лише в майбутньому й за певних обставин.

Інакше кажучи, конфлікт інтересів — це ситуація, за якої суддя особисто зацікавлений у справі, хоча це необов’язково призводить до прийняття неправосудного рішення.

Це означає, що конфлікт інтересів може бути пов’язаний із цілком правомірними діями судді як приватної особи, його залежністю від активістів, громадських організацій, сімейних потреб тощо. Але кожен такий конфлікт може спричинити таку ситуацію, якщо не буде вчасно та належним чином задекларований.

Вплив на об’єктивність

Насамперед суддя повинен правильно оцінити, чи має місце при розгляді справи приватний інтерес і що може спричинити конфлікт інтересів. Адже суддя як член суспільства пов’язаний особистими або діловими взаєминами з великою кількістю людей.

Це означає, що суддя при здійсненні правосуддя повинен брати до уваги як юридично-правові, так і приватні відносини, які зумовлюють виникнення майнового або немайнового інтересу. Йдеться про дотримання правил етичної поведінки та відповідну оцінку приватних інтересів, їх негативного впливу на об’єктивність прийняття рішення.

Наявність суперечностей між інтересом і повноваженнями судді встановлюється в кожному окремому випадку шляхом зіставлення повноважень і приватного інтересу з визначенням можливості такого інтересу вплинути на об’єктивність прийняття рішення.

Конфлікт існуватиме у всіх випадках, коли є приватний інтерес, що здатний вплинути на об’єктивність рішення. Навіть тоді, коли це рішення відповідає закону. У цьому випадку матиме місце втрата суспільної довіри до судової системи.

Притягнення до відповідальності

Загальний порядок притягнення до відповідальності за корупційні дії передбачено Кримінальним кодексом та Кодексом про адміністративні правопорушення. Водночас спеціальний закон містить окремі норми, які також враховуються при здійсненні провадження у справі про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією. Зокрема, особа може бути відсторонена від виконання службових повноважень за рішенням керівника органу (установи, підприємства, організації), в якому вона працює, до закінчення розгляду справи судом.

У разі закриття провадження у справі щодо корупції у зв’язку з відсутністю події або складу правопорушення відстороненому від виконання службових повноважень відшкодовується середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В аспекті кримінальної відповідальності важливо пам’ятати, що у випадках, коли приватний інтерес фактично спричинив прийняття правомірних або неправомірних рішень, а також вчинення правомірних чи неправомірних дій, вони можуть розглядатися з погляду наявності ознак таких корупційних злочинів, як зловживання службовим становищем (ст.364 КК), прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (ст.368 КК) тощо, а не лише як «конфлікт інтересів».

Що стосується усунення наслідків корупційних правопорушень, то суддям треба ураховувати, що рішення, прийняті з порушенням вимог закону «Про запобігання корупції», підлягають скасуванню або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку за заявою будь-якої зацікавленої особи, а також прокурора, органу державної влади або місцевого самоврядування. Правочин, укладений у результаті порушення вимог закону, може бути визнаний недійсним. Збитки, завдані державі внаслідок вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення, підлягають відшкодуванню особою, яка його вчинила, в установленому законом порядку.

Ідентифікація ризиків

У суддів і надалі виникають труднощі при визначенні конфлікту інтересів. Це залежить від низки факторів, зокрема:

• усвідомлення наявності приватного інтересу;

• розуміння ступеня впливу приватного інтересу на об’єктивність прийняття рішення.

При цьому часто судді працюють в умовах надвеликого навантаження з обмеженими термінами розгляду справ. За таких умов питання швидкого виявлення можливого конфлікту інтересів стає ще більш актуальним. Адже закон не містить винятків для подібних ситуацій і не розглядає їх як обставину, що звільняє суддю від відповідальності.

Отже, з метою вчасного запобігання конфлікту інтересів та його ефективного вирішення рекомендується періодично проводити самостійний тест, зокрема у випадках отримання нової справи чи виникнення нових обставин, які можуть вплинути на об’єктивність чи неупередженість при прийнятті рішення.

Так, суддя має оцінити:

• приватні інтереси, що існують на цей момент (визначається, які саме відносини їх зумовлюють);

• аргументи щодо очевидності впливу приватного інтересу (можливість отримати вигоду);

• наслідки, до яких може призводити вплив приватних інтересів.

У випадку очевидності впливу суддя має реальний конфлікт інтересів.

Наприклад, суддя розглядає кримінальну справу, яку розслідував слідчий, котрий є його близьким родичем. Очевидним є потенційний конфлікт інтересів.

Або особи усвідомлюють, що призначення секретарем судового засідання близької людини судді призведе до виникнення конфлікту інтересів, який матиме постійний характер. Проте не інформують про це, що зумовлює конфлікт інтересів.

Механізми врегулювання

Коли суддя дізнався чи мав дізнатися про наявність у нього реального чи потенційного конфлікту інтересів, він зобов’язаний:

• повідомити про це не пізніше від наступного робочого дня Національне агентство з питань запобігання корупції;

• не вчиняти дій і не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;

• вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Прикладом самостійного врегулювання конфлікту інтересів є заявлення самовідводу, а при спробі втручання інших осіб у професійну діяльність — повідомлення про це Вищий раді правосуддя.

Закон передбачає, що в разі існування в особи сумнівів у наявності в неї конфлікту інтересів вона зобов’язана звернутися по роз’яснення до НАЗК. Ця вимога стосується й діяльності судді.

Якщо особа отримала підтвердження відсутності конфлікту інтересів, вона звільняється від відповідальності, коли в діях, з приводу яких вона зверталася по роз’яснення, пізніше буде виявлено конфлікт інтересів. Але звернення до НАЗК не звільняє суддю від обов’язку повідомити сторони про конфлікт інтересів та не вчиняти дій і не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

З огляду на різноманітність приватних інтересів скласти вичерпний перелік ситуацій, за яких може виникнути конфлікт інтересів, неможливо.

Проте Раді суддів доцільно було б визначити низку типових ситуацій, за яких суддя діє в умовах конфлікту інтересів (щодо викладацької діяльності, одержання подарунків, спільної роботи в суді близьких родичів тощо).

Крім того, варто розробити рекомендації щодо алгоритму дій судді при виникненні конфлікту інтересів, а також підготувати методику його врегулювання.