Антикоррупционная альтернатива

Главное в реформах — не отменить понятие, которое пытаемся утвердить

Новый Верховный Суд не оправдал и уже не оправдает ожиданий относительно судебной защиты инвестиций и утверждения верховенства права. Процессуальные процедуры деятельности ВС не исключают, а наоборот — предусматривают коррупционные факторы.

«Федералізація» ВС

Не викликає сумніву, що економічного розвитку без іноземних інвестицій не буде. Єдиною умовою інвестицій завтрашнього дня, а не далекого майбутнього, коли буде подолано корупцію, є забезпечення верховенства права для інвестора і того працівника, який разом з інвестором розвиватиме економіку держави.

Утвердження верховенства права в будь-якому суспільстві, не тільки в Україні, виключає корупцію. Коли не утверджуємо верховенства права,  дозволяємо поширення корупції, оскільки, за законами логіки, третього бути не може. Головне в реформах — не скасувати поняття, яке намагаємось утвердити.

Метою судової реформи в Україні згідно з угодою про асоціацію з ЄС (розділ «Юстиція, свобода і безпека») є зобов’язання утверджувати верховенство права та зміцнювати інституції у сфері правоохоронної діяльності й судової системи. І якщо закон «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 2.06.2016 №1401-VIIІ головним чином відповідає меті утвердження верховенства права, то закон «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIIІ, який набув чинності 30.09.2016, має протилежне спрямування.

Не вдаючись у деталі, зауважу, що ВС як суд касаційної інстанції із цієї дати мав би у своїх рішеннях утверджувати верховенство права й відкривати шлях для інвесторів. Однак законом №1402-VIIІ, усупереч конституційним змінам, дозволяється існування перейменованого ВСУ, а з 15.12.2017 лише припинено його процесуальну діяльність, чого Конституція не передбачає стосовно будь-якого конституційного органу.

Ігнорування змін до Конституції призвело до того, що законом №1402-VIIІ утворено ще один Верховний Суд.

Утвердження верховенства права в будь-якій країні усталеної демократії — США, Канаді, Великій Британії, Японії, Німеччині чи іншій — перебуває в руках верховного суду, заснування якого передбачено конституціями цих країн. В Україні ж навпаки: другий найвищий судовий орган утворено шляхом прийняття звичайного закону, який за своєю структурою не відповідає формі акта унітарної держави (ст.2 Конституції).

Закон №1402-VIIІ є варіантом закону федеративної держави, який у вигляді проекту ще у 2006 році Національна комісія з питань верховенства права при Президентові відкинула як неприйнятний для України. Маючи досвід стажування у федеральних судах США, верховних судах Великої Британії, ФРН, Польщі, Латвії, стверджую, що ВС в Україні як за формою, так і за змістом не виправдав і вже не виправдає очікувань щодо судового захисту інвестицій та утвердження верховенства права. Процесуальні процедури діяльності цього суду не виключають, а навпаки, передбачають корупційні фактори.

«Верховна корпорація»

Ситуація є абсурдною насамперед через непрофесіоналізм суддів, які брали участь у цих реформах. Проте за наявності державної політичної волі вона може бути змінена.

Відсутність об’єктивної процедури доступу до ВС в Україні та обмеження кола апелянтів на таке звернення (на кшталт правил ВС США чи Великої Британії) не обґрунтовані жодним прикладом інших демократичних країн. Структура (аналог корпорації), кількість суддів, працівників апарату не дають змоги вивести цей конституційний орган на рівень вирішення завдань щодо утвердження верховенства права.

Оновлена редакція ст.129 Конституції визначає, як здійснюється правосуддя: одноособово, колегією чи судом присяжних. І жодного слова про те, що воно може провадитися палатою, об’єднаною палатою касаційного суду чи Великою палатою ВС.

Не ставлю під сумнів здійснення правосуддя ВС як найвищим судом у системі судоустрою України, але зауважу, що Президент не призначав суддів до ВС, тим більше до Великої палати. Натомість обрання членів ВП ВС суддями касаційних судів прямо суперечить процедурі, передбаченій ст.128 Конституції.

Визначаючи статус ВС, Конституція не передбачила, що в його складі чи від його імені можуть діяти інші органи з окремою назвою «суд». Немає подібного дублювання назв у стст.75 і 113 Конституції, де визначено статус парламенту та Уряду. В конституційний спосіб можуть діяти від свого імені тільки органи, зазначені в цих нормах, — Верховна Рада та Кабінет Міністрів, але не жоден інший, що входить до їхнього складу.

Паралельні системи

Закон №1402-VIIІ одночасно з утворенням ВС передбачає й заснування Вищого антикорупційного суду. Однак не визначено ні мети такого рішення, ні функцій органу.

У 2018 році міжнародні фінансові інститути та окремі політики нав’язують думку, що створення й діяльність антикорупційного суду є чи не єдиним способом подолання корупції. Звісно, парламент може ухвалити закон про такий суд. Водночас відповідність такого акта Конституції, організація діяльності ВАКС — це тема гострих дискусій, які можуть знівелювати всі зусилля щодо його створення.

Фактично запроваджуються дві паралельні судові системи, які в ідентичних справах через різні процедури розгляду можуть поставити під сумнів законність ухвалених у такому порядку рішень. Адже процедура розгляду не повинна змінюватися залежно від спеціалізації суду.

ВСУ поставив під сумнів конституційність окремих положень закону №1402-VIIІ перед Конституційним Судом, рішення якого має відновити процедуру утвердження верховенства права у створенні та діяльності найвищого судового органу. Наявність незалежної судової влади, як передбачено ст.6 Конституції, є єдиною гарантією майбутніх змін в українському суспільстві. Однак для таких змін потрібна нова політична воля українського народу як єдиного джерела влади.

Пропозиції з досвіду

Відсутність досвіду парламентарів у розв’язанні таких проблем може компенсуватися професійним досвідом суддів ВСУ, які здобули його під час стажування у судах та університетах США, Канади, Великої Британії, Німеччини, Франції, Польщі, Сінгапуру, Латвії, Литви. Пропоновані зміни започатковують раціональне фінансування судів.

Наприклад, проблеми НАБУ і САП із затягуванням розгляду направлених ними до суду справ можна подолати завдяки внесенню змін до ст.28 Кримінального процесуального кодексу. І для цього створення антикорупційного суду не потрібне.

Більш серйозно ситуацію ускладнює наявність понад 3000 вакансій суддів і окремо 1000 суддів-«п’ятирічок», які роками не здійснюють правосуддя. Є суди першої інстанції, де взагалі немає суддів, і чимало установ, де залишився один замість 4—5.

При цьому відсутнє елементарне управління навантаженням у судах. Необхідно розвантажити суди першої інстанції від невластивих їм функцій і відкласти їх оптимізацію. Для цього в кримінальному судочинстві (як і в усіх інших юрисдикціях) треба повернути підпорядкованість судів ВС, а не чиновникам.

Судам усіх інстанцій, НАБУ і САП, усім державним органам необхідне однозначне тлумачення матеріального та процесуального законодавства ВС, без чого результати їхньої діяльності можуть виявитися дуже примарними. Для досягнення такої мети Верховному Суду необхідно змінити організацію своєї діяльності для забезпечення верховенства права, особливо в частині доступу до правосуддя.

Перелік змін можна продовжити за умови їх суспільної потреби. Їх ефективність у подоланні корупції буде помітна через 2—3 місяці з часу запровадження, оскільки знаємо про досвід роботи верховних судів згаданих країн.

Як запобігти кризі?

Приблизно 200 учасників програми «Відкритий світ», які дістали можливість стажування в найкращих університетах і федеральних судах США, є суддями. Поєднання теоретичного та практичного досвіду найліпших науковців і практиків США дало змогу багатьом учасникам програм ініціювати й упроваджувати в національне судочинство чимало важливих змін.

Наприклад, після стажування в 1994 році в Апеляційному суді США й Вищому суді округу Колумбія я ініціював перед ВСУ прийняття застави як запобіжного заходу в кримінальному процесі. Цю пропозицію підтримав ВСУ, який на той час мав право законодавчої ініціативи. А пізніше на запрошення міністра юстиції готував законопроект для внесення його до парламенту.

Разом з Американською асоціацією правників (ABA CEELI) брав участь у впровадженні застави у слідчу й судову практику, вдосконаленні цього інституту у 2010—2012 роках, під час підготовки нового КПК. Інститут застави можна і потрібно поліпшити. На жаль, досвід випускників програми «Відкритий світ» не був затребуваний під час проведених реформ судоустрою, прокуратури тощо.

З одного боку, така ситуація породжує у професійних кіл США, Великої Британії, ФРН та інших країн сумніви в здатності українських суддів реалізовувати здобутий досвід і перспективах такої співпраці. З другого — існує громадянський обов’язок суддів перед українським народом передати цей досвід для подолання кризи. Розуміння такого обов’язку базується на досвіді судочинства США, де процесуальні процедури та правила про докази складаються суддями, а після схвалення ВС США погоджуються Конгресом.

Такий досвід взаємодії законодавчої та судової гілок влади відображено в ст.77 конституції Японії. Відповідно до неї Верховний суд цієї країни наділений повноваженнями щодо визначення правил судочинства, внутрішньої дисципліни судів та адміністрації судових справ, роботи адвокатів. Прокурори зобов’язані дотримуватися правил, установлених Верховним судом. Верховний суд може делегувати судам нижчих інстанцій повноваження визначати правила своєї роботи.

Судді ВСУ узагальнять пропозиції кожного з учасників міжнародних програм і допоможуть запровадити ефективні зміни. За умови підтримки таких кроків міжнародними партнерами, зокрема колегами з Федерального суддівського центру США у Вашингтоні, ВС за місяць-два буде здатний гарантувати верховенство права й приплив іноземних інвестицій в Україну.