Приватизация-2018: как это работает?

Государство стремится избавляться от лишнего имущества по упрощенной процедуре

Уже два месяца действует закон «О приватизации государственного и коммунального имущества». Он установил новые правила игры и открыл новые возможности для потенциальных покупателей и инвесторов. Попробуем проанализировать отдельные изменения и их влияние на реализацию приватизационных процессов.

Що не велике, те мале

Порівняно з попереднім регулюванням, яке будувалося переважно на роздержавленні майна через трудові колективи, автори згаданого закону спробували піти іншим шляхом — закласти фундамент для залучення інвестицій. Так, новий порядок приватизації не передбачає пільг чи переваг для окремих категорій покупців, а встановлює принцип змагальності та рівності, що, безумовно, є позитивним кроком.

Значно спрощено регулювання приватизації за рахунок систематизації нормативно-правових актів у цій сфері. Крім цього, запропоновано спрощену класифікацію об’єктів приватизації.

Так, законотворці відмовилися від багаторівневої класифікації, що передбачала 6 груп і 2 види, залишивши поділ лише на об’єкти малої та великої приватизації з простими критеріями їх розмежування:

• об’єкти великої приватизації — єдині майнові комплекси державних підприємств та пакети акцій або часток суб’єктів господарювання, у статутному капіталі яких 50% і більше належить державі та вартість активів яких згідно з даними фінансової звітності за останній рік перевищує 250 млн грн.;

• об’єкти малої приватизації —  єдині майнові комплекси державних і комунальних підприємств, їх структурних підрозділів, рухоме та нерухоме майно, незавершене будівництво, об’єкти соціально-культурного призначення та інші об’єкти, які не підпадають під вартісний критерій першої групи.

Наслідком систематизації та запровадження нової класифікації стала уніфікація процесів приватизації як державного, так і комунального майна. Це вочевидь сприятиме інвестиційній привабливості України та залученню до приватизації іноземних інвесторів.

Позбутися тягаря

У законі знайшло відображення прагнення держави позбуватися майна, яке в переважній більшості не задіяне або неефективно використовується.

Так, незважаючи на задекларований принцип зменшення частки державної та комунальної власності в економіці України, більшість об’єктів технічно не могла бути приватизована з огляду на наявність переліку підприємств, що не підлягають приватизації. Тому складалася ситуація, за якої майно, що перебувало на балансі таких підприємств (навіть якщо воно було непрофільним, не використовувалося та не забезпечувало основних функцій виробництва), автоматично вважалося таким, що не підлягає приватизації. При цьому державні підприємства, включені до переліку, не мали коштів для підтримання майна в належному стані. Більше того, воно було тягарем та завдавало збитків у вигляді земельного податку, витрат на утримання тощо.

У новому ж законі передбачено можливість реалізувати майно, яке перебуває на балансі державних підприємств, що не підлягають приватизації. Йдеться про майно, яке не входить до складу єдиних майнових комплексів, що забезпечують основні види діяльності таких підприємств або понад 3 роки не використовуються у виробничій діяльності й подальше їх використання не планується.

Утім, усе ж залишаються об’єкти, які не підлягатимуть приватизації. Це казенні підприємства та об’єкти, необхідні для виконання державою своїх основних функцій для забезпечення обороноздатності; об’єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України. Закон містить вичерпний перелік видів майна, що не підлягає приватизації.

Об’єкти для реалізації

Приватизація по-новому розпочинається з етапу формування та затвердження переліків об’єктів, що підлягають приватизації, та їх опублікування. Переліки об’єктів великої приватизації затверджує Уряд за поданням Фонду державного майна, а малої — сам фонд. Якщо йдеться про об’єкти комунальної власності, то такими повноваженнями наділені місцеві ради.

Органи управління держмайном повинні постійно аналізувати господарську діяльність підприємств, виявляти майно, що не використовується більш як 3 роки або підпадає під інші критерії, та щороку до жовтня подавати до ФДМ пропозиції стосовно включення об’єктів до переліку для приватизації. У випадку з об’єктами соціально-культурного призначення додатково даються пропозиції щодо строку збереження профілю діяльності або можливості перепрофілювання. Крім того, об’єкти до переліку можуть включатись і за заявою покупців.

Переліки об’єктів, що підлягають приватизації, оприлюднюватимуться на офіційному веб-сайті фонду.

Після затвердження переліків або включення певного об’єкта до них прийматиметься рішення про приватизацію, яке оформлюватиметься наказом відповідного органу. Інформація про таке рішення публікуватиметься в офіційних друкованих виданнях та на веб-сайті ФДМ, а щодо комунального майна — на сайтах місцевих рад та в електронній торговій системі.

Одночасно вводяться обмеження на вчинення правочинів щодо окремих об’єктів, а органам приватизації передаються функції щодо управління ними. Винятки становлять окреме майно, об’єкти незавершеного будівництва, законсервовані об’єкти та об’єкти соціально-культурного призначення.

Залучення радників

Приватизація відбуватиметься шляхом продажу об’єктів на аукціоні:

• з умовами;

• без умов;

• зі зниженням стартової ціни;

• за методом покрокового зниження стартової ціни та подальшого подання цінових пропозицій;

• за методом вивчення цінових пропозицій;

• шляхом викупу.

При цьому порядок набуття у власність об’єктів малої та великої приватизації дещо відрізняється. Перші підлягають продажу виключно на електронних аукціонах, а другі можуть приватизуватися шляхом викупу. При цьому порядок та умови продажу об’єктів великої приватизації затверджуватиме Кабмін або відповідна місцева рада.

Особливістю продажу об’єктів великої приватизації є залучення радника. Він має надавати певні послуги, зокрема шукати потенційних покупців, у деяких випадках — з визначенням стартової ціни об’єктів.

Крім цього, аналізуватиме економічні, технічні та фінансові показники діяльності підприємств, що приватизуються, забезпечуватиме проведення аудиту, визначатиме інвестиційну привабливість підприємства, можливі шляхи її підвищення, способи реструктуризації кредиторської заборгованості тощо.

Закон чітко не встановлює, хто може бути радником у процедурі приватизації. Єдина вимога: це не може бути покупець, а також особа, яка так чи інакше пов’язана з державою-агресором. Інакше кажучи, радниками можуть бути суб’єкти, котрі мають право на участь у приватизації, крім однієї умови: безпосередніми покупцями не можуть бути радники, залучені до підготовки об’єкта до приватизації.

Підтримання моделі, за якої держава передає низку функцій у процесі великої приватизації кваліфікованим та компетентним спеціалістам, які мають відповідний досвід і навички, є необхідним кроком.

Останній штрих

Приватизація об’єкта вважається завершеною з моменту його продажу та переходу до покупця права власності або завершення розміщення всіх акцій, передбачених до продажу відповідним планом. Це оформлюватиметься наказом органу приватизації. З покупцем укладатиметься договір купівлі-продажу, а інформація про приватизацію публікуватиметься на офіційному веб-сайті ФДМ.

Потреба в новому регулюванні виникла давно й була зумовлена необхідністю усунення проблем, які перешкоджали процесам приватизації. І Верховній Раді вдалося закласти фундамент для уніфікації та оптимізації законодавства з питань приватизації та внести чіткість у регулювання цієї сфери. А завдяки спрощенню порядку та скороченню строків приватизації є сподівання, що попит потенційних інвесторів зросте, відповідно, збільшаться надходження до держбюджету.