И хочется, и колется

Сколько учиться и где работать? — кандидаты на мантии услышали ответы от ВККС

В Украине свободными остаются около четверти судейских кресел. Сесть в них надеются помощники судей и юристы, которые готовы пройти профессиональную учебу. Но их беспокоит и срок учебы, и сохранение на это время рабочего места, и сомнения относительно будущего трудоустройства. Потому что Государственная судебная администрация хочет урезать вакансии после разработки нового штатного расписания.

Найближчі перспективи

Найбільша нестача суддівських кадрів — на півночі України, в Сумській та Чернігівській областях. У Києві не вистачає близько 100 осіб. Загалом сьогодні залишаються вільними майже 2000 крісел. Гарні перспективи для охочих почати нову кар’єру, якби не обіцянки ДСАУ зменшити штатну чисельність шляхом об’єднання судів. Адже в окремих судах з 30 місць залишать 11. Але ДСАУ прогнозує, що 40% суддів не пройдуть кваліфікаційного оцінювання. Тож резерв для нових кадрів ніби має бути.

Уже наступного тижня в Національній школі суддів розпочнеться навчання кандидатів. Найбільше серед них киян — п’ять груп, три групи зі Львова, дві — з Харкова і одна — з Одеси. І вже через три місяці 285 претендентів будуть готові постати перед Вищою кваліфікаційною комісією суддів. Та чи буде куди їх направити?

Ректор НШС Микола Оніщук вважає: навіть якщо ДСАУ не розробить нової кадрової карти українських судів, то конкурс можна оголошувати і в діючі установи. «Я не думаю, що на рівні місцевих судів очікуються якісь карколомні скорочення і посада виявиться зайнятою. Тому що дефіцит значний. 300 кандидатів на посади суддів — по одному на суд. Це лише половину судів по одній кандидатурі зможемо закрити», — дав надію новачкам М.Оніщук під час міжрегіонального судового форуму «Вища кваліфікаційна комісія суддів України: кадри вирішують все!».

А якщо один суд об’єднується з іншим, то кандидат сам має стежити за бажаним місцем роботи. Бо може статися так, що він розраховував працювати в одному місті чи районі, а вакантною виявиться посада юридично в тій самій установі, а фактично — за десятки кілометрів від його місця проживання.

Як не залишитися без роботи

Набір кандидатів на загальну підготовку, тобто не з-поміж помічників суддів, школа планує оголосити вже 3 квітня. І тут у правників виникло чимало запитань. 12 місяців навчання більшість вважає надто довгим строком, оскільки жити доведеться в чужому місті й до того ж вирішити питання тривалої відпустки з роботодавцем.

Щодо останнього в М.Оніщука немає жодних сумнівів: охочі навчатися зможуть повернутися на свої робочі місця. По-перше, НШС не висуває вимоги про обов’язкове звільнення, по-друге, закон гарантує збереження робочого місця за тим, хто пішов навчатися.

«Положення «зберігається робоче місце» означає, що кандидат приступає до попередньої роботи відразу після закінчення школи. Навіть, перепрошую за таку сміливість, без наказу про його зарахування, просто повідомляє керівництво, що приступив до роботи. Це спосіб реалізації законодавчих гарантій щодо збереження за ним робочого місця. Тому якщо ми говоримо про державну службу, то жодних конкурсів для повернення на робоче місце в такому випадку не потрібно», — пояснив ректор НШС.

Також він зауважив, що головам судів школа рекомендує на період навчання підлеглих наймати інших помічників, але на умовах строкового договору.

Менше ясності в цій справі для кандидатів з приватного сектору. За них непокоїться і секретар кваліфікаційної палати ВККС Станіслав Щотка. Разом з М.Оніщуком вони ретельно обчислювали, скільки виявиться охочих навчатися, і залишилися задоволені результатом. У судах же радять оформлювати відпустку для навчання.

А можна швидше?

А от тривалість навчання для непомічників суддів — питання дискусійне. С.Щотка наполягає на її скороченні. Воно й зрозуміло: йому з колегами треба долати дефіцит кадрів у судах. Нині ВККС та НШС шукають можливості для скорочення термінів навчання. «Скільки це буде? Це три порядки цифр: позиція школи, позиція радикальної частини комісії і середня цифра, на яку, думаю, ми вийдемо», — сказав С.Щотка.

Та М.Оніщук зауважив, що є лише 12 місяців для підготовки кандидата. У той час як в європейських країнах — щонайменше 16 місяців. У Австрії та Голландії вчать аж 4 роки. Тобто в середньому виходить 2,5 року для навчання, що обумовлено стандартами підготовки судді.

Ректор НШС усе ж таки схиляється до скорочення терміну навчання, але лише для двох доборів і з огляду на рівень досвіду слухачів. Імовірно, приберуть канікули і зменшать час стажування.

Секретар кваліфпалати підтримує таке рішення і зауважує, що більшість кандидатів — фахівці-практики зі значним стажем, обізнані з роботою судів різних видів юрисдикції. У результаті вдасться заощадити близько двох місяців.

Куди випускатися?

В які суди будуть направлені нові кадри? Це питання не до кваліфікаційної комісії. Тут чекають на штатний розпис від ДСАУ та Вищої ради правосуддя. Але вважають, що процес — «підготовка, кваліфіспит, конкурс» — повинен тривати. І першим має бути оголошений добір до судів першої інстанції. Адже основна ланка здійснення правосуддя — це місцеві установи, які називатимуться окружними.

Може статися, що під час випуску зі школи помічників суддів (а це буде наприкінці червня) стане відома кадрова карта українських судів. За словами секретаря палати ВККС, сподіватися на це можна «найближчим часом», адже відповідні органи роблять гучні заяви. А кандидати в судді не з-поміж помічників завершать навчання наприкінці цього або на початку наступного року.

КОМЕНТАР ДЛЯ «ЗіБ»

Станіслав ЩОТКА,
секретар кваліфікаційної палати Вищої кваліфікаційної комісії суддів:

— Сьогодні вже відома реакція суддів стосовно господарської юрисдикції. Судді кажуть: таке кардинальне скорочення штатів не виправдане, бо нові процесуальні норми будуть більш витратні з погляду людино-годин. Думаю, ці зауваження будуть ураховані.

Можливо, у квітні вже матимемо остаточний варіант штатних розписів. Після цього зможемо розробити, як кажуть, дорожню карту щодо перспектив наповнення тих чи інших окружних судів. Далі питання не складне: визначитися з посадами, сформувати пропозицію й оголосити конкурс.

Зараз судді проходять оцінювання за формалізованими (у хорошому сенсі слова) показниками: професійна компетентність, доброчесність, професійна етика. Під кожен із цих критеріїв запроваджено певні механізми оцінки.

Якщо говоримо про професійну компетентність, то це і статистика, і якість роботи, і скасовані рішення (з яких підстав, в якій кількості тощо). Обов’язково при оцінюванні враховуємо прагнення підвищувати професійну кваліфікацію. Для цього залучили психологів, які оцінюють компонент особистої та соціальної компетенції судді.

Добір, який ми зараз проводимо, — це і є робота щодо наповнення кадрового резерву. Бо в широкому розумінні резерв — це ті, хто бачить себе у майбутньому суддею. А у вузькому — це ті люди, які пройшли відбірковий іспит, або ті, хто з особливостями, передбаченими законом, може відразу складати кваліфікаційний іспит.

Ті, хто успішно складе кваліфіспит, будуть уключені до резерву з тим рейтинговим балом, який зароблять на ньому. І саме вони братимуть участь у майбутніх конкурсах.