Судья ВАСУ Наталия Блаживская:

«Проблема администрирования НДС очень актуальна для европейских стран»

Со значительными недопоступлениями от налога на добавленную стоимость сталкивается не только наша страна, но и европейские государства. Они ищут пути совершенствования и упрощения администрирования НДС, внедряют новые механизмы. Украине стоит перенимать лучший опыт. Об этом рассказала судья Высшего административного суда, вице-президент Всеукраинской ассоциации административных судей Наталия Блаживская.

«Махінації є «дорогими» для держав»

— Останнім часом в Україні обговорювалася можливість заміни податку на додану вартість податком з обороту. Проте ви раніше зазначали, що ПДВ сплачують у понад 100 країнах світу (див. «ЗіБ»). Чи відрізняється адміністрування цього податку в Україні та європейських державах, якими актами регулюється питання?

— Головним документом Європейського Союзу у сфері обкладання ПДВ є директива 2006/112/EU. Загальний механізм сплати цього податку в ЄС схожий на той, який ми звикли використовувати в Україні. ПДВ до бюджету сплачує постачальник товару за рахунок покупця, який в ціні товару сплачує постачальнику відповідну суму.

Водночас в ЄС постійно йде дискусія стосовно пошуку шляхів удосконалення та спрощення адміністрування ПДВ. Робиться це з метою як спрощення умов ведення бізнесу, так і боротьби з різноманітними формами махінацій з податком. Хоч як це дивно звучить, проблеми адміністрування ПДВ та різноманітних махінацій є дуже актуальними для європейських країн, оскільки мають дуже високу економічну оцінку, тобто є дуже «дорогими».

— Ви звертали увагу на величезну різницю між запланованими та реальними надходженнями від ПДВ в ЄС — близько €160—170 млрд. Які причини цього, як до такої ситуації ставляться самі європейці?

— Розходження, очевидно, було наслідком різноманітних зловживань, ухилень, так званих оптимізацій, банкрутств, помилок у розрахунках і недосконалому адмініструванні.

Комісіонер з питань економічних та фінансових питань, оподаткування та митних питань пан П’єр Московичі із цього приводу казав, що такі дані ще раз підтверджують необхідність подальшого реформування стягнення ПДВ в країнах ЄС. І закликав уживати заходів, спрямованих на боротьбу з податковими зловживаннями на всіх рівнях.

Також він відзначав, що ПДВ є головним джерелом податкових надходжень. Водночас ЄС на сьогодні змушений визнати існування ПДВ-дірки (VAT Gap) у €170 млрд. Це шалена втрата грошей, які б могли бути інвестовані в економічне зростання та створення робочих місць.

Варто також зауважити, що рівень помилок у розрахунках запланованих та реальних ПДВ-надходжень суттєво відрізняється в різних країнах Союзу. Наприклад, у Швеції, Фінляндії та Нідерландах різниця становила близько 4%, а в Румунії — майже 40%. Очевидно, що загальний рівень правової культури, культури ведення бізнесу, чіткості законодавства й ефективності роботи правоохоронної та судової систем безпосередньо впливає на ці показники.

Швеція, Фінляндія та Нідерланди переконливо це доводять на прикладі системи оподаткування та адміністрування ПДВ. Усім відомо, що саме ці країни є лідерами в різноманітних рейтингах прозорості державного управління, верховенства права, захищеності бізнесу тощо.

«Україна має переймати найкращий досвід»

— Чи напрацювали вже європейці якісь механізми, заходи, спрямовані на боротьбу зі зловживаннями?

— Розуміння глибини проблем стало поштовхом до пошуку альтернативних інструментів адміністрування податку.

Директивою ЄС про ПДВ було запроваджено так званий reverse charge mechanism (RCM) (механізм зворотного нарахування). Це спеціальний режим адміністрування й обкладання ПДВ деяких операцій з товарами, які є первинним елементом формування ланцюга кінцевого продукту або достатньо складними з точки зору адміністрування нарахування та сплати податку. Серед сфер, в яких впроваджено цей механізм, слід визначити металургію, будівництво, виробництво електроніки та обладнання, телекомунікації.

Дуже узагальнено можна сказати: основна ідея механізму зворотного нарахування полягає в тому, що постачальник певного продукту (перелік визначається законом), який зареєстрований платником ПДВ, виставляє покупцеві рахунок без ПДВ, але звітує про таку операцію до податкового органу. Покупець у свою чергу в спеціальній декларації відображає ПДВ до сплати замість постачальника, а також надає відповідну інформацію про наявний податковий кредит.

— Які переваги такого порядку? Подібна модель може бути корисною саме для фіскальних органів чи й для бізнесу?

— Основною перевагою цього механізму є те, що реального руху грошей (ПДВ) на етапі здійснення операції постачання товару чи надання послуги не відбувається, оскільки покупець оплачує рахунок постачальника без ПДВ. Це позитивно впливає на фінансове становище покупця (платника), оскільки він безпосередньо не сплачує податку в ціні товару в момент проведення операції та зберігає значну частину коштів під своїм контролем, що позитивно впливає на його фінансовий стан та спрощує ведення бізнесу.

Реальний рух грошей (у частині ПДВ) відбувається виключно за наслідками аналізу консолідованої інформації про податкові зобов’язання та право на податковий кредит за відповідний період. Ця модель дозволяє уникнути багатьох негативних факторів: зменшення обігових коштів у бізнесу, ризиків людського фактору при адмініструванні та відшкодуванні тощо.

Чи вже застосовують цей механізм країни ЄС, чи мусимо ми переймати їхній досвід з огляду на те, що Україна підписала угоду про асоціацію?

— Механізм уже застосовується в різних країнах ЄС із певними застереженнями (обмеження можуть стосуватися статусу учасників операції, їх резидентності, сфери господарської операції чи її економічного масштабу). Ефективність цього механізму адміністрування ПДВ ще вивчається. Водночас уже є всі підстави говорити, що це один з інструментів, на який українським платникам податків та законодавцям варто звернути увагу задля можливого подальшого впровадження механізму зворотного нарахування в податкове законодавство України.

Хочу вчергове підкреслити, що, обравши шлях до Європейського Союзу, підписавши угоду про асоціацію з ЄС, Україна, очевидно, має дуже ретельно вивчати та переймати досвід і запозичувати законодавство Брюсселя.