Кто богат, тот и рад

Институт публичного требования позволит мажоритариям аккумулировать в своих руках полный пакет акций общества

Отныне доминирующий акционер будет иметь право на принудительный выкуп акций независимо от желания миноритария. А последний может требовать выкупа оставшихся у него акций. Акт, подписанный Президентом, полностью развязывает мажоритариям руки.

Ближче до Європи

Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управляння в акціонерних товариствах» від 23.03.2017 №1983-VIII набув чинності 4 червня. Серед основних його нововведень:

• запровадження інституту публічної вимоги мажоритарія щодо продажу йому акцій міноритаріїв (squeeze-out) та надання права останнім вимагати від власника 95% акцій обов’язкового придбання за справедливою ціною їхніх цінних паперів (sell-out);

• упровадження понять «домінуючий контрольний пакет акцій» (95% і більше) та «значний контрольний пакет акцій» (75% і більше);

• закріплення на законодавчому рівні раніше відомого, але до цього часу не регламентованого поняття рахунку умовного зберігання (ескроу) та механізму його використання;

• урегулювання процедури визначення справедливої ціни в процесі реалізації права на викуп та продаж акцій.

Вимога стосовно існування в законодавстві України права на squeeze-out і sell-out передбачена директивою 2004/25/ЄС Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу щодо пропозиції про поглинання й пов’язана з необхідністю виконання Угоди про асоціацію між Україною на ЄС. Міжнародний досвід показує, що застосування таких процедур давно й успішно існує в низці країн Старого світу, таких як Австрія, Чехія, Угорщина, Польща, Велика Британія, Румунія.

З думкою про громадян

Як очікують автори закону, це спростить процес перетворення квазіпублічної форми АТ в приватну й дасть більше можливостей для захисту від рейдерства та зниження загроз корпоративного шантажу. З точки зору законодавця, більшість громадян України, зокрема найменш захищені верстви населення (пенсіонери, «діти війни», малозабезпечені, інваліди та ін.), котрі в процесі приватизації стали власниками цінних паперів різних акціонерних товариств, як правило, володіють дрібними пакетами акцій, що становлять близько 0,0001—0,01% статутних капіталів товариств. Такі особи не мають можливості користуватися правами, які дають цінні папери, та несуть збитки від володіння ними.

Нововведення ж дозволять розв’язати вищезазначені проблеми. Так, власники невеликого пакета акцій дістануть змогу продати належні їм цінні папери за ринковою вартістю та позбудуться обов’язку нести витрати на послуги депозитарних установ. Тож, із погляду законодавця, процедури squeeze-out та sell-out спрямовані на захист міноритарного акціонера, якому пропонується продати належні йому акції за справедливою ціною.

Механізм визначення останньої теж передбачений. Виходитимуть із ціни, за якою домінуючий акціонер, його афілійовані особи або треті особи прямо чи опосередковано придбавали акції цього АТ протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого пакета, або з ринкової вартості акцій, визначеної суб’єктом оціночної діяльності, залежно від того, яка з них вища.

Недотримання домінуючим акціонером, власником контрольного чи значного контрольного пакета акцій зазначених процедур матиме для нього негативні наслідки — до моменту належного виконання відповідних обов’язків його право голосу на загальних зборах акціонерів буде обмежене лише акціями домінуючого пакета мінус одна акція.

Якщо придивитися зблизька

Відповідно до закону особа, котра придбала акції товариства та стала власником контрольного пакета акцій приватного акціонерного товариства (50% та більше), зобов’язана запропонувати всім акціонерам придбати в них прості акції товариства, щодо яких не встановлено обмеження (обтяження). Така пропозиція (оферта) повинна розміщуватися на веб-сайті товариства серед загальнодоступної інформації. Акціонери, котрим адресована оферта, мають час на роздуми — від 10 до 50 робочих днів. Оплата вартості акцій, що придбаваються, може здійснюватися грошима, цінними паперами або поєднанням того та іншого в 30-денний термін від зазначеного в пропозиції.

Нововведення не поширюється на особу в разі набуття нею контрольного пакета акцій у порядку спадкування, у результаті ліквідації юридичної особи, набуття контрольного пакета акцій у процесі заснування товариства, якщо вона вже була власником контрольного пакета акцій. Тобто законодавець закріплює такий обов’язок лише в разі придбання контрольного пакета.

Що ж стосується публічних АТ, то схема та сама, з’являється тільки поряд з власником контрольного пакета власник значного контрольного пакета акцій. Особа, котра придбала акції товариства та стала власником контрольного пакета (50% акцій та більше) або значного контрольного пакета (75% та більше), зобов’язана запропонувати всім акціонерам придбати в них прості акції товариства, щодо яких не встановлено обмеження (обтяження).

Інформування акціонерів та оплата акцій відбувається в той же спосіб, що й у приватних АТ. Поряд із таким повідомленням на веб-сайті товариства розміщується інформація щодо оцінки впливу пропозиції на інтереси товариства, особливо на працевлаштування членів та керівництва товариства, щодо стратегічних планів та ймовірних наслідків, які стосуються напрямів подальшої діяльності АТ.

Як бачимо, у законі немає прямої заборони міноритаріям відмовитися від продажу своїх акцій при отриманні відповідної пропозиції від осіб, котрі є власниками контрольного та значного контрольного пакета акцій.

Іншою ж буде ситуація з особою, котра внаслідок придбання акцій товариства стала власником домінуючого контрольного пакета. Вона має право надіслати публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій товариства в усіх інших власників. У разі подання до товариства публічної безвідкличної вимоги всі акціонери та саме товариство зобов’язані продати зазначені цінні папери, належні їм, заявникові вимоги.

Кошти акціонерам сплачуються шляхом перерахування грошових сум банківській установі, в якій заявник вимоги відкриє рахунок умовного зберігання (ескроу), бенефіціарами якого є акціонери, в яких придбаваються акції (їхні спадкоємці чи правонаступники або інші особи, які відповідно до законодавства мають право на одержання коштів).

Наявність обмежень (обтяжень) в обігу акцій АТ не може бути перешкодою для обов’язкового їх продажу заявникові вимоги та не впливає на право останнього їх придбати. Публічна безвідклична вимога придбання акцій має вищий пріоритет над усіма обмеженнями (обтяженнями).

Нерозривно з правом на squeeze-out діє право на sell-out. Кожний власник простих акцій товариства, щодо яких не встановлено обмеження (обтяження), після отримання інформації про набуття особою права власності на домінуючий контрольний пакет має право вимагати здійснення обов’язкового придбання належних йому акцій у порядку, визначеному законом.

Запроваджено довгоочікуваний інститут рахунку умовного зберігання (ескроу). Такі рахунки застосовуватимуться, зокрема, для переказу грошей міноритарним акціонерам при викупі їхніх пакетів акцій в рамках механізму squeeze-out.

Сторони договору рахунку умовного зберігання (ескроу) можуть передбачити порядок виплати суми (повністю або частинами) бенефіціарові й підстави повернення коштів володільцю рахунку. Грошима на ескроу-рахунку не зможуть розпоряджатися ні його володілець (покупець акцій), ні бенефіціар (продавець), якщо сторони не передбачили іншого. На ці кошти не може бути звернено стягнення, однак допускається звернення стягнення на право вимоги володільця рахунку/бенефіціара на кошти на ескроу-рахунку.

Всупереч здоровому глузду

На думку фахівців юридичного управління ВР, некоректним є те, що законом передбачена норма, котра забезпечує можливість прописати в статуті приватного АТ або внести відповідні зміни до нього про незастосування права squeeze-out та sell-out. Тобто нормам низки статей надається диспозитивний характер, за яким суб’єктам правовідносин (АТ) надається право самостійно вирішувати питання щодо обов’язкової пропозиції, визначення ціни, порядку розрахунків тощо.

У «Прикінцевих та перехідних положеннях» акта передбачено, що протягом двох років з дня набрання ним чинності особа, котра вже є власником домінуючого контрольного пакета акцій, набутого, наприклад, у процесі приватизації, може застосувати право вимоги до міноритарних акціонерів у порядку зазначеного пункту. Такий підхід фактично поширює дію норм закону на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, що суперечить ст.58 Конституції. На це також, звертали увагу нардепів експерти юридичного відділу ВР.

Та в будь-якому випадку закон підписаний. Він покликаний враховувати інтереси як міноритарних, так і мажоритарних акціонерів. З одного боку, акт надає можливість позбутися акцій, що не дають жодних реальних важелів впливу, за справедливою ціною. З другого — дозволяє придбати дрібні частки та усуває ризик так званого корпоративного шантажу, коли міноритарій вимагає викупу акцій за підвищеною ціною, погрожуючи в іншому разі паралізувати роботу компанії позовами з вимогою реалізації своїх прав. Такі механізми дають змогу сконцентрувати всі 100% акцій у руках однієї особи. Чи спростить це і здешевить корпоративне управління, чи призведе до масового поглинання малих акціонерів? Покаже час.

КОМЕНТАР ДЛЯ «ЗіБ»

Які складнощі для акціонерів можуть виникнути через запровадження нових правил?

Руслан МЕЛЬНИЧЕНКО,
юрист ЮФ Jurimex:

— Основними проблемами для міноритарних акціонерів є те, що вони не мають будь-яких правових підстав для відмови в продажу своїх акцій, і те, що закон не дає їм ефективних інструментів впливу на визначення ціни. Так, існує ризик того, що ціна акцій визначатиметься мажоритарним акціонером, який повністю контролює товариство.

По-перше, такий акціонер через наглядову раду може залучити «лояльного» суб’єкта оціночної діяльності; по-друге, через наглядову раду можна затвердити ринкову вартість акцій на основі одержаного звіту. Звісно, невдоволені міноритарні акціонери мають право ініціювати незалежну ринкову оцінку акцій та подати позов до суду. Однак останнє є тривалим і затратним процесом.

Також відкритим залишається питання мертвих душ — померлих осіб, які в Національному депозитарії обліковуються як діючі акціонери. По суті, закон передбачає можливість викупу акцій і в них. У такому випадку акціонерне товариство повинне перерахувати отримані кошти спадкоємцям. Але виникає запитання, що робити з тими спадкоємцями, які не прийняли спадщини. Остання ситуація може бути патовою, оскільки самі спадкоємці можуть не знати про наявність таких акцій, а товариство — про список наявних або потенційних спадкоємців.

Для мажоритарного акціонера проблемним моментом може стати процес оплати акцій, яка повинна здійснюватися виключно через рахунок умовного зберігання (ескроу) на користь товариства. В Україні ця форма розрахунків не розвинена. Нечіткими також є положення закону щодо процедури накладення (зняття) обтяжень Національним депозитарієм на акції, що примусово викуповуються.

Олеся АРТЕМ,
юрист АФ «Династія»:

— Цей закон упроваджує 2 механізми захисту інтересів акціонерів, що вже діють в Європі.

Механізм squeeze-out передбачає право мажоритарного акціонера (який стає домінуючим і є власником 95% акцій товариства) вимагати від міноритаріїв продажу йому акцій. Таким чином, мажоритарій дістає можливість витіснити міноритарних акціонерів та отримати 100% акцій компанії. Цей механізм сприятиме консолідації акцій в руках акціонерів, зацікавлених у розвитку товариства, та нівелюватиме зловживання міноритаріями корпоративними правами.

Механізм sell-out надає міноритарним акціонерам право вимагати від власника 95% товариства викупу за справедливою ціною їхніх акцій. У результаті міноритарій, який втратив можливість контролю та впливу на прийняття рішення в товаристві, має можливість вийти з нього, отримавши справедливу компенсацію. Застосування цього механізму сприятиме подоланню проблеми ліквідності акцій міноритарних акціонерів на ринку цінних паперів.

Запровадження рахунку умовного зберігання (ескроу) та механізму його використання дозволить урегулювати порядок оплати акцій та забезпечить надійність і безпеку правочину.

Ольга ПИГОЛЬ,
юрист АО Spenser & Kauffmann:

— Завдяки закону мажоритарії зможуть акумулювати у своїх руках 100% акцій товариства, що, у свою чергу, дозволить зменшити рівень витрат самого акціонерного товариства. Воно зможе економити на розсилці повідомлень акціонерам для скликання загальних зборів, зменшиться обсяг звітності, посилиться рівень захисту від рейдерських захоплень, а також з’являться додаткові умови для ефективного корпоративного управління, як-от зміна організаційно-правової форми з акціонерного товариства на товариство з обмеженою відповідальністю.

Водночас міноритаріям не потрібно буде вступати в тривалий процес вимагання обов’язкового викупу акцій, який передбачав необхідність активації рахунку в цінних паперах, присутність на загальних зборах, письмові звернення до товариства, контролювання процесу оплати, що значно зекономить їхні кошти та час. До того ж вони матимуть можливість продати свої акції за справедливою ціною.

Проте власникам невеликих пакетів акцій слід пам’ятати: законом передбачено, що банк, в якому відкрито ескроу-рахунок, здійснюватиме переказ коштів особам, акції яких придбаваються, протягом трьох років, а от про те, що відбуватиметься з грішми зі спливом цього часу, наразі невідомо.

Богдана КОДОЛА,
молодший юрист Oleh Rachuk Law Firm:

— Позитивними тенденціями та гарантіями в цьому законі є захист прав і законних інтересів як мажоритарних, так і міноритарних акціонерів.

У практичному аспекті реалізації механізмів squeeze-out та sell-out усе ж таки можуть виникнути певні труднощі, серед яких варто виокремити проблеми визначення справедливої ціни акцій. Адже це питання не регулюється жодним нормативно-правовим чи підзаконним актом. Крім того, мажоритарні акціонери можуть зловживати правом на squeeze-out шляхом безперешкодного викупу акцій в міноритарних акціонерів.

Таким чином, процедури squeeze-out та sell-out спрямованні перш за все на захист міноритарного акціонера, якому надається можливість продати акції за справедливою (ринковою) ціною. Відповідно, імплементація у вітчизняне законодавство одночасно механізмів squeeze-out та sell-out має сприяти не лише поліпшенню ефективності корпоративного управління, у тому числі превенції корпоративних конфліктів, а й системному захисту прав міноритарних і мажоритарних акціонерів.