Эксперты рассказали, каким образом новый ХПК будет определять юрисдикцию дела и почему его нормы не являются панацеей
Подготовка нового Хозяйственного процессуального кодекса дает шанс разрешить проблемы определения юрисдикции судебных споров, а также усовершенствовать процесс. Вместе с тем ряд вопросов после принятия акта судьям все же придется решать на собственное усмотрение, поскольку прямых ответов законодатель не дает.
І вашим, і нашим
Особливості проекту та зміни, яких варто очікувати в разі його прийняття, експерти обговорили під час круглого столу, організованого Асоціацією правників України. Як відзначила, відкриваючи захід, голова комітету з процесуального права Анна Огренчук, саме ГПК відповідно до проекту глави держави змінюється найбільше. Адже Цивільний процесуальний кодекс і Кодекс адміністративного судочинства — новіші, а тому зміни торкнулись їх менше.
Одне з нововведень, якого юристи чекали чи не найбільше, — чітке розмежування юрисдикції. Про те, що вдалось авторам проекту, а що ні, розповів завідувач відділу представництва інтересів Президента в судах Віктор Короленко. За його словами, члени робочої групи намагалися віднайти універсально простий спосіб відмежування господарських справ від решти. Водночас, визнав посадовець, такого чіткого переліку їх категорій, що за якимись формальними ознаками однозначно віднесені до господарської юрисдикції, не існує.
Натомість закладено критерій предметної належності. Тобто якщо спір виник із господарських правовідносин, то саме з цього й слід виходити, визначаючи юрисдикцію суду, який буде компетентний його розглядати.
Згідно з таким підходом було сформульовано категорії справ, які мають розглядатися в господарських судах. Зокрема, крім корпоративних, до господарської юрисдикції також мають бути віднесені спори, що виникають із правочинів щодо акцій, часток, паїв інших корпоративних прав у юридичній особі, а також спори щодо цінних паперів. Винятки становитимуть лише правочини в сімейних та спадкових правовідносинах. Як пояснив В.Короленко, прописуючи це положення, автори проекту передусім виходили з того, що, за чинним ГПК, якщо стороною в такій справі є фізична особа, слухання має провадити суд загальної юрисдикції.
На думку членів робочої групи, новий підхід є більш раціональним порівняно з нинішнім порядком. Адже в таких справах фізична особа має певні права щодо цінних паперів, а тому питання повинне вирішуватися «господарниками».
Також до юрисдикції госпсудів пропонується віднести спори, пов’язані із захистом від недобросовісної конкуренції. Адже незважаючи на те, що в певних випадках учасником таких справ може бути й Антимонопольний комітет, за своєю природою, такі спори пов’язані саме з господарськими правовідносинами. А питома вага адміністративного спору чи спору в площині публічного права в них незначна, наголосив В.Короленко. Єдине, що пропонується залишити в адміністративних судах, — оскарження рішень АМК щодо державних закупівель.
За словами судді Київського апеляційного господарського суду Олени Коротун, підготовлений проект ГПК дає можливість уникнути більшості дискусій, які існували між установами господарської та адміністративної юрисдикції. Він також «діє на випередження», зокрема детально розписуючи розмежування спорів між господарськими судами та ще не створеним Вищим судом з питань інтелектуальної власності щодо справ, пов’язаних із недобросовісною конкуренцією.
Разом з тим, як відзначив член Ради з питань судової реформи Олексій Кот, проект ГПК не можна вважати панацеєю чи універсальним інструментом для розв’язання всіх проблем розмежування юрисдикції. Водночас, на його думку, це механізм, який дозволить суддям мінімізувати виникнення труднощів у цій сфері. Та в будь-якому разі, відзначив експерт, формування єдиної практики ляже на плечі суддів, від яких і залежатиме, яким чином буде сформовано практику.
Доказова база
Ще один аспект нового ГПК — зміни в правилах доказування. Як відзначила суддя Господарського суду м.Києва Тетяна Васильченко, відповідно до проекту один з основних обов’язків сторін справи — подати всі докази, не приховуючи їх. «Роль суду стає менш активна, оскільки йому забороняється збирати й витребовувати докази відповідно до предмета спору. Винятком із цього правила є лише випадок, коли суд матиме обґрунтовані сумніви в доброчесності виконання сторонами своїх обов’язків», — пояснила законниця.
Вона наголосила, що наразі доводиться стикатися з випадками, коли в сторони дуже складно витребувати документ, щоб оцінити його та прийняти обґрунтоване рішення. А ось після змін і адвокати, і самі законники розумітимуть, що тягар доказування ляже на сторону та її представника, якщо ж вони не виконають свого обов’язку, то матимуть негативні наслідки. Адже проект дозволяє суду визнати певну обставину встановленою, якщо не будуть подані докази зворотного. Так само, якщо позивач або відповідач затягуватиме з проведенням експертизи, обставину, яку хотіли спростувати, суд може визнати встановленою.
«Це стимулюватиме адвокатів сторін ходити в судові засідання й готуватися до них. Адже наразі є випадки, коли представник сторони просить відкласти розгляд справи, оскільки він просто не підготувався», — пояснила Т.Васильченко.
Одне з положень проекту кодексу, яке від самого початку викликало застереження, — інститут свідків у господарському процесі. Як зазначила Т.Васильченко, пояснення свідка не зможуть замінити відомості в документах. Тому застосування цього засобу доказування буде швидше винятком, ніж загальним правилом. Разом з тим, наголосила законниця, до господарської юрисдикції передано справи, які розглядались із залученням свідків, тому запропоновані зміни до ГПУ можна зрозуміти.
Найбільші ж новації в порядку слухання справ можуть статися внаслідок застосування принципу достатності. Фактично суд позбавляється можливості збирати докази. Він тільки допомагає сторонам і керує процесом.
Водночас, визнала Т.Васильченко, наразі важко сказати, яким чином законники визначатимуть цю достатність, адже існуватиме побоювання, що можуть не дослідити всіх необхідних матеріалів і, як наслідок, апеляційна інстанція скасує рішення. До того ж нині судді «перестраховуються» й намагаються отримати від сторін більше матеріалів, ніж потрібно для винесення рішення.
На проблемність застосування нового підходу звернула увагу й голова Одеського апеляційного господарського Наталія Морщагіна. «У мене виникає запитання: що робити, коли сторони не дотримуються законодавства, а суду необхідно винести рішення обґрунтоване й законне, але немає достатньо доказів, щоб дійти до певного висновку?» — поцікавилась очільниця установи.
Звісно, проект передбачає можливість самостійно зібрати докази. Водночас, наголосила Н.Морщагіна, в такому випадку фактично відбуватиметься повернення до нинішньої моделі.
Отже, у разі ухвалення нового кодексу суддям доведеться визначатися, що важливіше: дисциплінувати сторони й обмежуватися наданими доказами чи намагатися самостійно збирати матеріал, аби краще розібратись у справі.
Наталія Морщагіна (праворуч) указала на те, що, покладаючись у зібранні доказів лише на сторони, судді можуть не отримати достатнього обсягу інформації для постановлення рішення.
Материалы по теме
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!