Судья Апелляционного суда Кировоградской обл. С.Яковлева:

«Если относиться к коммуникации как к грузу, то выполнение функций спикера действительно будет казаться тяжелой ношей»

Сегодня в разных городах Украины для обладателей мантий — спикеров проводят тренинги под названием «Связи с общественностью в судах». Служителей Фемиды учат принимать правильные решения в кризисных ситуациях, во время рассмотрения резонансных дел, находить общий язык с журналистами и с общественностью. Так, недавно такой тренинг провели для судей-спикеров Кировоградской области. Сделали ли они для себя определенные «коммуникационные открытия»? Как новые знания помогут в работе? С этими и другими вопросами наше издание обратилось к судье-спикеру Апелляционного суда Кировоградской области Светлане Яковлевой. И вот что мы услышали в ответ.

 «Для мене обов’язки судді-спікера — ненадокучливе додаткове навантаження»

— Світлано Володимирівно, як ви сприйняли появу в Україні інституту суддів-спікерів?

— Запровадження інституту суддів-спікерів — це один із важливих кроків на шляху до відкритості судів. Тому таке нововведення я сприйняла дуже позитивно. Апеляційний суд Кіровоградської області ще задовго до ініціативи Ради суддів робив перші кроки в напрямі налагодження співпраці зі ЗМІ.

У 2011 році за моєї ініціативи та підтримки керівництва суду було створено радіопроект «Відкритий суд», де я мала виконувати обов’язки медіа-судді. Поштовхом для цього став приклад взаємодії судів Швеції з журналістами. Основною метою проекту — циклу радіопрограм було виконання просвітницької функції: роз’яснення населенню певних правових питань, процесуального законодавства. Адже громадяни повинні мати елементарні знання про те, як звернутись до суду, як поводити себе в суді, як оскаржити судове рішення.

Тоді подібний проект був абсолютно новий як для судової системи, так і для самих ЗМІ й, відверто кажучи, викликав неоднозначну реакцію. Обласна телерадіокомпанія надала нам ефірний час, і проект «Відкритий суд» став щотижневою інформаційно-аналітичною радіопрограмою. Її тематика підбиралася з урахуванням тих запитань та пропозицій, які надходили від слухачів.

Завдяки проекту «Відкритий суд» кількість скарг та звернень громадян, що отримував апеляційний суд, зменшилася приблизно на 30%.

Однак не всі судді схвально сприйняли таку ініціативу. Були зауваження, що суддя має розглядати справи, а не роз’яснювати громадянам основи законодавства. А також нарікання, що така ініціатива негативно позначиться на роботі суду. На отримання згоди на участь у програмі будь-кого із суддів узагалі не варто було сподіватися. Разом з тим проект проіснував досить довго — понад 2 роки. І весь цей час інтерес громадськості до програми не зменшувався.

— Як вважаєте, чому саме вам колектив довірив таку важливу місію: бути суддею-спікером та спілкуватися з журналістами, громадськістю?

— Швидше за все, тому, що я займаю активну життєву позицію та небайдужа до того, що відбувається в судовій системі. Отже, на зборах суддів колеги одноголосно обрали мене суддею-спікером. Крім того, маю певний досвід спілкування з представниками ЗМІ. Для мене обов’язки судді-спікера — ненадокучливе додаткове навантаження. Маючи на меті змінити уявлення суспільства про суди та суддів у кращий бік, виконую їх із задоволенням, намагаюся знайти творчий підхід, застосувати весь свій життєвий та професійний досвід.

— Чи важка це ноша — відповідати за комунікаційну політику суду? Особливо, якщо це стосується розгляду кримінальних справ.

— Якщо ставитися до комунікації як до певного тягаря, який створює додаткове навантаження на суддю, забирає певний час та сили, то виконання функцій спікера дійсно буде здаватися важкою ношею. Якщо ж сприймати це як можливість набути нові знання, вміння та, що є головним, змінити думку суспільства про суди на краще, то й сприйняття роботи спікера буде іншим — позитивним.

Але в будь-якому разі вона залишається дуже відповідальною. Адже суддя-спікер є обличчям суду, і саме від нього більшою мірою залежить те, як будуть складатися відносини суду з представниками мас-медіа та громадськістю. А також і те, яке враження буде формуватися в суспільства про конкретний суд та судову систему в цілому.

При висвітленні розгляду кримінальних справ суддя-спікер повинен чітко дотримуватися презумпції невинуватості особи та суддівської етики. При цьому інформацію щодо кримінальної справи потрібно надавати, використовуючи не юридичні терміни, а доступні слова, зрозумілі кожному, хто не має юридичної освіти.

«Суддя-спікер висловлює не власну позицію щодо того чи іншого питання, а позицію суду»

— Ви попередньо узгоджуєте з керівництвом чи колективом позицію суду щодо того чи іншого питання, перш ніж озвучити її журналістам чи представникам громадськості?

— В більшості випадків узгоджую. Адже суддя-спікер висловлює не власну позицію щодо того чи іншого питання, а позицію суду. Для цього потрібно принаймні вислухати думку колективу. Крім того, будь-які пропозиції щодо покращення комунікації суду теж потребують узгодження між спікером та керівництвом, оскільки для їх реалізації можуть знадобитися певні ресурси. Наприклад, проведення прес-конференцій, брифінгів, зустрічей із журналістами та представниками громадськості потребує узгодження не тільки тематики, а й часу проведення, щоб не заважати іншим суддям здійснювати правосуддя.

Разом з тим, якщо питання стосується надання інформації, яка є у вільному доступі, то її озвучення представникам мас-медіа узгодження не потребує.

— На вашу думку, за нетривалий час існування інституту суддів-спікерів він виправдав себе? Чим саме і чому?

— Поступове налагодження ефективної комунікації дає можливість громадянам ознайомитися з інформацією про внутрішню діяльність суду, з новинами та проблемами судової системи тощо. Суддя-спікер сприяє оперативному наданню таких відомостей та в доступній формі може пояснити суть того чи іншого судового рішення, яке викликає суспільний інтерес. Адже не всі громадяни можуть правильно сприймати та розуміти складну юридичну термінологію, за допомогою якої викладається судове рішення.

— Як ви визначили особисто для себе основні завдання судді-спікера?

— Основне завдання судді-спікера — донести до громадськості інформацію про роботу суду в доступний спосіб, причому не порушуючи права осіб, не перешкоджаючи здійсненню правосуддя та дотримуючись етичних норм. Способи реалізації такого завдання можуть бути різноманітними.

Чим зрозумілішою та прозорішою буде діяльність судової влади, тим краще вдасться забезпечити реалізацію прав людини і тим більшою буде довіра громадян до суду, більш ефективно гарантуватиметься дотримання прав та свобод громадян. Суддя-спікер шляхом налагодження ефективної комунікації з громадськістю та ЗМІ має сприяти цьому.

«Грамотно підготовлений прес-анонс дозволить суду донести до суспільства чітке та правильне розуміння того, що відбувалося під час розгляду справи»

— Суддя-спікер постійно повинен удосконалювати свої навички. Недавно відбувся тренінг «Зв’язки з громадськістю у судах» для суддів-спікерів Кіровоградської області. Що нового ви для себе відкрили?

— Оскільки судді-спікери нашої області не мають достатнього досвіду в спілкуванні із журналістами, то такий тренінг був дуже корисним та необхідним для всіх. Для мене особисто було цікаво отримати навички комунікації під час виникнення кризових ситуацій у суді. Зараз дуже поширеними є випадки, коли на розгляд резонансної справи в судове засідання приходять не тільки журналісти, а й представники громадськості, які налаштовані дуже агресивно. Тому пропозиції експертів щодо того, як потрібно поводитися і що робити в таких випадках, були дуже слушними.

Стали в пригоді й поради щодо правильного подання інформації. Вона має зацікавити журналіста. Грамотно підготовлений прес-анонс або прес-реліз дозволить суду донести до суспільства чітке та правильне розуміння того, що відбувалося під час розгляду справи. Або привернути увагу до тих подій, які важливі для суду, але не висвітлюються в ЗМІ. Була дуже корисною й практична можливість дати журналісту інтерв’ю перед камерою та подивитися на себе з боку, аналізуючи допущені помилки.

— Про досвід яких країн у питанні налагодження зв’язків з громадськістю в судах удалося дізнатися?

— Як я вже зазначала, перший досвід комунікації судів і ЗМІ інших країн, про який дізналася, був досвід Швеції. У 2009 році медіа-група суддів цієї країни та відділ зв’язків з громадськістю національного судового управління Швеції розробили керівництво щодо взаємодії зі ЗМІ. Мене вразило те, що репутація судів Швеції будується через взаємодію із мас-медіа. Це було кардинально нове для судової системи України. Адже більшість суддів, та і я також, уважали, що загальне враження про суд складається на підставі законних та обгрунтованих рішень. Коли наш суд почав робити перші кроки в налагодженні взаємодії із журналістами, стало зрозуміло, що ЗМІ дійсно відіграють велику роль у формуванні думки суспільства про суд.

— Яку роль у визначенні комунікаційної політики суду відіграє позиція Європейського суду з прав людини щодо права суспільства отримувати інформацію із зали суду під час розгляду гучних справ?

— Судді перестали перешкоджати доступу журналістів та представників громадськості у відкрите засідання. Перед засіданням усім присутнім у залі, крім учасників процесу, вручається пам’ятка про правила поведінки в суді. Про час, місце та хід розгляду справи інформують через веб-сайт суду та соціальні мережі. У свою чергу, після засідання суддя-спікер завжди готовий провести брифінг.

«Потрібно не тільки робити перші кроки в напрямі налагодження комунікації між судами
і суспільством, а й постійно їх удосконалювати»

— Які нові знання щодо розгляду резонансних справ ви отримали під час тренінгу? З якими проблемами найчастіше стикаються як судді, так і журналісти під час слухання таких справ? Які шляхи розв’язання цих проблем?

— Проблема полягає в тому, що журналісти досить часто намагаються висвітлити гучні справи з позиції однієї сторони. Або розповідають про них таким чином, що в громадян складається враження про заангажованість суддів та незаконність будь-якого рішення у справі.

На тренінгу експерти Ради Європи запропонували нам один зі шляхів розв’язання цих проблем. Разом з ними ми провели зустріч із журналістами. Для мене як судді-спікера це був перший і досить цікавий досвід спілкування з мас-медіа в такому форматі. Ми мали змогу обговорити проблеми, які виникають під час взаємодії судів та журналістів. Як наслідок, зменшилася кількість випадків перешкоджання доступу представників ЗМІ в судове засідання з боку суддів. Журналісти почали активніше звертатися до прес-секретаря та судді-спікера для отримання необхідної інформації або коментарів з питань судової діяльності.

— Які кризові ситуації найчастіше можуть виникнути в суді? Вас навчили, як ними управляти?

— Кризові ситуації можуть виникати різні. І навчитися управляти ними за один день неможливо. Під час тренінгу нам запропонували розробити та використовувати в подальшому певний алгоритм дій при надходженні до суду резонансної справи. Наголошувалося на тому, що правильно скоординована робота прес-служби, суддів та працівників апарату допоможе уникнути кризових ситуацій під час розгляду резонансних справ. Яким же чином така взаємодія буде налагоджена — кожен суд вирішує по-своєму.

— Під час навчання тренери моделювали певні ситуації, і ви на практиці могли застосувати здобуті знання та навички. Розкажіть, будь ласка, які саме ситуації були змодельовані і які виходи з них знайшли?

— Дійсно, під час тренінгу ми мали змогу не тільки отримати теоретичні знання щодо спілкування із журналістами, а й спробувати відтворити це на практиці. Одна з практичних ситуацій — раптове інтерв’ю, коли журналісти намагаються отримати коментар судді-спікера щодо дуже актуального питання в неробочий час і в незручному місці. Наприклад, поза межами суду, вдома або на відпочинку. Отриманий в такий спосіб досвід стане корисним у подальшій роботі судді-спікера.

На жаль, одноденного тренінгу недостатньо для того, щоб у судах налагодилася співпраця з представниками ЗМІ і громадськістю, а судді-спікери навчилися майстерно спілкуватися із журналістами. Для цього необхідні час і досвід. Потрібно не тільки робити перші кроки в напрямі налагодження комунікації між судами і суспільством, а й постійно їх удосконалювати.