Клиентов непочатый край

Какие возможности для адвокатов открывают изменения в регуляции финансово-банковского рынка

Проблема преодоления последствий финансового кризиса в Украине нуждается во внимании не только банковского и корпоративного секторов, но и юридического сообщества. Тем более в условиях реформ, которые длятся уже не первый год и неизвестно сколько еще будут продолжаться. Между тем для адвокатов наступает время попробовать себя в новых практиках.

Відбір уже почався

Монополія на представництво в судах відкриває перед адвокатами широкі можливості. Водночас унаслідок, по-перше, невеликої кількості атестованих правників і, по-друге, потреби наявності в них спеціальних галузевих знань ринки постали перед необхідністю пошуку оптимальних схем співпраці з юристами. 

Зокрема, банкіри та представники ринку фінансових послуг уже замислилися над тим, в який спосіб їм вигідно залучати адвокатів до ведення судових справ: буде це співпраця тільки для формального представництва чи все ж удасться знайти фахівців відповідного профілю, котрі зможуть супроводжувати процес комплексно.

На І фінансовому форумі Асоціації адвокатів України заступник голови правління, начальник юридичного відділу ПАТ «УкрСиббанк» Сергій Панов відзначив, що для банкірів сьогодні дійсно постало питання наявності достатньої кількості обізнаних з їхньою справою адвокатів. За його словами, нині для галузі важливим є питання спеціалізації адвокатів саме на банківських і фінансових питаннях, виокремлення таких людей із середовища юристів, котрі здійснюють захист у кримінальних провадженнях. «Ми для себе вже починаємо формувати портфель адвокатів, з якими зможемо працювати, нам будуть потрібні фахівці в господарських та фінансових справах», — розповів він.

Різні позиції

Втім, поки не прийнято нової редакції закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», до кінця незрозуміло, як банки будуть вирішувати питання дотримання нової норми Конституції. С.Панов припускає, що юристи, які працюють у фінустановах, отримуватимуть адвокатські свідоцтва. Однак, на його думку, для цього необхідно спростити процедуру здобуття статусу. «Для нас важливо, аби адвокат розумів інтереси банків, щоб він розумів банківське середовище», —зазначив експерт.

За його словами, в адвокатів та банкірів трохи різні підходи до питання стягнення боргів. Для перших важливо виграти справу й отримати більше коштів із клієнта. Натомість для других, як правило, важливіше врегулювання питання в досудовому порядку. «Позов чи тиск в інший спосіб на боржника спрямований лише на те, щоб укласти з клієнтом мирову угоду», — поділився секретом С.Панов.

При цьому фінансові установи виходять із того, що судовий процес відтепер потребуватиме від клієнта, який і без того в боргах, додаткових затрат. Крім того, існує проблема наявності достатньої кількості адвокатів, які зможуть кваліфіковано захищати інтереси банків. Особливе занепокоєння викликають окремі регіони.

Вирішення цих питань банкіри бачать у визначенні певних категорій справ, у яких участь адвоката не обов’язкова. Передусім ідеться про встановлення порога ціни позову — зупинилися на 3 млн грн. За підрахунками експертів, у такому разі вдасться охопити 90% усіх майнових спорів.

Інше питання — спори немайнові. На думку банкірів, вони мають бути покриті монополією адвокатури, оскільки є складнішими для кредитних установ. Так, у разі програшу в такій справі може бути зупинена діяльність банку.

Також, за словами С.Панова, розглядається можливість поширення монополії адвокатури тільки на другу та третю інстанції. Його логіка полягає в тому, що доступ громадян до судочинства в першій інстанції не повинен обмежуватися. А от коли йдеться про інші ланки, то слід виходити з того, що позивач уже отримав рішення, якщо він з ним не погоджується, то оскаржує.

Благородна мета

Однією з важливих тем для обговорення став закон «Про фінансову реструктуризацію», який лише днями набув чинності. На нього покладають великі надії представники обох професій. На думку керуючого партнера Force and Right Legal Group Марини Кривошей, акт народився через недосконалість законодавства про банкрутство.

При цьому правник звернула увагу нате, що інколи клієнти приходять до адвокатів з метою отримати консультацію, як використати механізми, передбачені відповідним законодавством, «зовсім не для того, для чого вони призначені». Наприклад, є намагання уникнути відповідальності перед банком та якомога дешевше викупити свої ліквідні активи. «Ось для чого протягом довгого часу в більш як половині випадків використовується закон про банкрутство. Це мій особистий досвід», — зазначила М.Кривошей.

Вона додала, що кожен адвокат сам вирішує, на що йому погоджуватися. Проте слід ураховувати складну ситуацію: з одного боку, банки «лежать», з другого — багато їхніх клієнтів — представників середнього бізнесу також мають серйозні проблеми не зі своєї вини. Тому краще допомагати шукати шляхи подолання проблем, аніж заробляти на побудові сумнівних схем.

При цьому нові правила дають механізми для досягнення взаєморозуміння між кредитором і боржником до того, як останній збанкрутіє. Зокрема, говорилося про повноваження забезпечених кредиторів: вони можуть займати активну позицію, голосувати в усіх органах, які братимуть участь у реструктуризації. Тож їм до снаги спільно з боржником вирішувати, як краще розв’язати проблему комплексно. «Закон цікавий тим, що він майже не містить імперативних норм. Там усе йде за домовленістю», — зазначила М.Кривошей.

Доведеться готувати зміни

Натомість партнер Force and Right Legal Group Артур Мартиненко вважає, що застосування закону на практиці виявить певні складнощі, які потребуватимуть унесення змін. Зокрема, йдеться про вирішення спорів між учасниками реструктуризації в спеціально створеному арбітражі.

Так, відповідно до закону, якщо в процесі переговорів сторони не досягнуть спільного рішення, то залучений кредитор зможе звернутися до арбітражу. При цьому про боржника закон нічого не говорить, хоча й заборони на його звернення до такого органу не встановлено.

Водночас ідеться не про Міжнародний комерційний арбітражний суд у розумінні відповідного закону, а про спеціальну установу, яка формуватиметься за певною процедурою. Наглядова рада, до якої входитиме по одному представнику від Нацбанку, Мінфіну, Мінекономіки, Мін’юсту і 5 осіб — від учасників фінансових ринків, призначатиме арбітражний комітет, який затверджуватиме список арбітрів. Комітет на другий день після надходження до нього повідомлення про спір (аналог позовної заяви) починатиме провадження та призначатиме арбітра.

Серед проблем, які виникатимуть, А.Мартиненко назвав і потенційні спори щодо підвідомчості справ. Наприклад, арбітраж може розглядати спори про нерухомість. А відповідно до закону «Про міжнародне приватне право» такі справи слухаються виключно судами України.

Ще один недолік — відсутність спеціального порядку примусового виконання рішень арбітражу.

Також експерт звернув увагу на те, що закон діятиме лише 3 роки. Виникає питання, в якій частині він утратить чинність після спливу цього строку, а в якій ні. Адже розпочаті процедури реструктуризації триватимуть до їх завершення, але невідомо, чи наставатиме, наприклад, відповідальність. «Уважаю, що ці питання потребують доопрацювання», — зазначив адвокат.

У пошуках нових юрисдикцій

На фінансовому форумі не могли оминути й тему деофшоризації, що нині популярна не тільки в Україні, а й у світі. Знавець міжнародного права компанії Eltoma Corporate Services Аліна Куліковська наголосила, що високі ставки податків, валютні обмеження, поганий інвестиційний клімат в Україні змушують середній та великий бізнес шукати нові юрисдикції, де можна було б працювати як з Європою, так і з Азією. Тож існує потреба правильного структурування бізнесу.

Таку необхідність вона пояснила й тим, що в нинішніх умовах компанії змушені приховувати інформацію. «Сьогодні можемо пишатися тим, що Україна є першою в Європі державою, яка повністю розкрила інформацію про бенефіціарних власників. У Європі до цього тільки йдуть», — зазначила юрист.

Окремо мовилося про необхідність для компаній мати доступ до міжнародних валютних ринків, оскільки сьогодні в Україні встановлені дуже суттєві обмеження. Разом з тим бізнесу треба працювати з іноземними партнерами й розраховуватися в доларах чи євро. І це при тому, що відкрити рахунок за кордоном непросто, адже доведеться ще зареєструвати компанію за кордоном.

А.Куліковська також зауважила, що вже з початку наступного року передбачається запровадження автоматичного обміну інформацією між країнами. Причому станом на вересень 2016 року вже 101 країна підписала й ратифікувала відповідну конвенцію. «Тому доведеться розкривати інформацію, подавати податкову звітність. І працювати з офшорними компаніями ми вже не зможемо», — попередила експерт. Крім того, вона констатувала, що незабаром доведеться розкривати інформацію про компанії, які контролюються.

На форумі також порушувалося багато інших питань, вирішення яких потребує співпраці представників фінансово-банківського ринку та юристів, передусім адвокатів. Отже, правникам варто вже зараз починати налагоджувати відносини.

коментар «ЗіБ»

Аліна Куліковська, юрист із міжнародного права компанії Eltoma Corporate Services:

— Офшор — це не щось незаконне. Це легальна можливість платити менше податків. Однак сьогодні ми наближаємося до того,  що повинні піти від офшорів.

Планується підписання та ратифікація Україною до 1 січня 2017 року конвенції про обмін інформацією. Втім, є питання, як саме проводитиметься такий обмін на практиці й чи не виникатимуть тут технічні проблеми. Передбачається, що інформація буде завантажуватися на окремі сервери. Проте в нашій країні завжди щось ламається, щось не доходить, чогось спеціалісти не можуть зробити.

Також планується прийняття закону про контрольовані іноземні компанії. Це аналог відповідного російського закону. Йдемо до того, що буде звітність міжнародних груп компаній. Крім того, слід очікувати посилення правил трансфертного ціноутворення. Будуть обмеження на транзакції з афілійованими особами та з компаніями з офшорного списку.

Ольга Білай, заступник директора департаменту реструктуризації заборгованості та стягнення АТ «Ощадбанк»:

— Сподіваюся, що найближчим часом боржники оцінять переваги закону «Про фінансову реструктуризацію» та подадуть перші заяви. Сьогодні є проект арбітражного регламенту, який провідні українські юристи розробляли спільно з фахівцями Світового банку. Є потреба у формуванні списку арбітрів, і в цьому процесі можуть узяти участь правники. 

Ще одне поле для роботи — консультанти, які працюватимуть над реалізацією закону. Це незалежні експерти, висновки яких є обов’язковими. Така людина вивчатиме фінансово-господарську діяльність боржника та робитиме висновок, чи є вона перспективною.

Крім того, існує потреба у фінансових та юридичних радниках, які братимуть участь у розробленні планів реструктуризації. Думаємо, плани будуть складні, це не тільки пролонгація кредитного договору або зниження відсоткової ставки. Тут однозначно буде потрібна допомога як фінансистів, так і юристів.