Камере здесь место

Об отличии правил видеосьемки судебного процесса в США и Украине на примере из практики

Одной из новаций закона «О судоустройстве и статусе судей» станет расширение прав журналистов на съемку судебного заседания. Очевидно, уже в ближайшее время отечественные судьи и представители СМИ столкнутся с трудностями в реализации этих норм. А поэтому стоит обратить внимание на опыт других стран.

Про Голлівуд і художників

Вважається, що в США в судах заборонено фотографувати та проводити відеозйомку. Саме тому в голлівудських фільмах газети відряджають для фіксування процесу художників. Однак це менш ніж напівправда. Якщо точніше, істини тут лише на 2%. Зйомка заборонена у федеральних судах, а в переважній більшості судів штатів, які розглядають 98% справ, — дозволена. Можливо, з часом зміни відбудуться і на державному рівні, принаймні проти застарілої традиції виступають деякі федеральні судді.

У цілому ж американські храми Феміди мають досить значний досвід відеозйомки процесу. Так, за словами представника Верховного суду штату Массачусетс Роберта Корді, в його установу журналісти можуть проносити камери вже впродовж 30 років. І за цей час, звичайно, вже було вироблено певну практику.

Для того щоб українські законники могли дізнатися про досвід американських колег, у рамках V судового форму було проведено воркшоп-практикум, присвячений взаємодії судів і медіа.

«Зіркова» справа

Під час зустрічі американські гості в деталях розібрали один з найгучніших судових процесів, який будь-коли розглядали в Массачусетсі, та продемонстрували, яким чином були налагоджені контакти зі ЗМІ.

Справа стосувалася зірки американського футболу Аарона Ернандеса, якого звинувачували в убивстві. Аби зрозуміти статус цього спортсмена, достатньо знати, що його річна заробітна плата становила $10 млн.

Природно, що всі великі національні та регіональні ЗМІ бажали бути присутніми на процесі. І очевидно, що якби так і сталося, то в залі засідання панував би хаос. Тому, як розповіла редактор Boston Herald Рейчел Коен, суддя в цій справі розпочала підготовку до слухань із підготовки правил для журналістів.

Загалом у залі засідань було 64 місця для відвідувачів, і суддя вирішила розподілити їх таким чином: по 8 — для близьких обвинувачуваного та жертви і по 24 — для журналістів та широкої публіки. Решта представників ЗМІ мали змогу дивитись он-лайн-трансляцію процесу в спеціальному приміщенні.

Щоб не допустити непорозумінь у ході розгляду, суддя зібрала акредиторваних журналістів і пояснила правила поведінки в залі. Зокрема, вони мали сидіти на своїх місцях та не ходити, могли користуватися мобільними телефонами, але не знімати на них (щоб у кадр не потрапили присяжні), дозволялося проносити ноутбуки, але лише за умови, що від них не буде шуму.

Усними роз’ясненнями контроль не обмежувався. Р.Коен розповіла, що, заходячи до судової зали, кожен журналіст підтверджував своїм підписом, що ознайомлений з правилами поведінки, та отримував паперовий браслет — на зразок тих, які слід одягати на концерти.

Крім того, суд спробував спростити роботу ЗМІ. Зокрема, до розгляду гучної справи в установі не було Wi-Fi, але спеціально для журналістів його забезпечили. Також після кожного засідання представники ЗМІ мали змогу переглянути та зняти на камеру всі докази й документи, які цього дня розглядав суд.

Разом з тим перестороги не змогли повністю убезпечити процес від ексцесів. Після того як присяжні пішли до нарадчої кімнати, слідом за ними відправився продюсер одного з телеканалів, сподіваючись отримати ексклюзивну інформацію. Коли про це дізналася суддя, вона заборонила порушникові дисципліни заходити до приміщення суду. Причому не тільки на час розгляду цієї справи, а назавжди.

Відео для кожного

Найбільшого ж клопоту під час процесу могли завдати масивні відеокамери. Ті, хто був на слуханні гучних справ в Україні, могли помітити, що оператори нерідко створюють тисняву, перекривають проходи або переміщуються залою в пошуку зручнішого ракурсу. Альтернативою могла бути заборона на зйомку процесу.

У США ж подібну проблему розв’язують іншим чином. Знімати судовий процес може тільки одна камера, яка встановлюється в спеціально відведеному для цього місці. Проте записи з неї зможуть отримати всі телеканали. Так само камера забезпечує пряму трансляцію засідання.

Завдяки таким обмеженням американські суди уникають не лише тисняви, а й можуть контролювати дотримання низки обмежень. Зокрема, як уже зазначалося, забороняється знімати присяжних, а також жертв сексуальних злочинів і обвинуваченого в наручниках до того моменту, доки його не визнають винним.

На відміну від цих правил, українське законодавство значно спрощує ведення зйомки. За новою редакцією закону «Про судоустрій і статус суддів», учасники процесу, інші особи, присутні в залі судових засідань, представники засобів масової інформації можуть проводити фотозйомку, відео- та аудіозапис без отримання окремого дозволу суду. Таким чином, якщо український суддя бажатиме обмежити кількість камер на процесі, його звинуватять у порушенні свободи слова.

До того ж у нашій країні вести зйомку може будь-яка особа. А в США, за словами Р.Корді, — тільки журналісти та блогери, які «виконують функцію ЗМІ».

Можливо, згодом Україна так само дійде до розуміння необхідності більш чітко регламентувати поведінку журналістів у судах. Але до того часу нам ще доведеться переконатись у тому, чому нинішні правила можуть ускладнити роботу як судді, так і репортерів.