Отбор на будущее

ВСУ напомнил, как считается стаж для назначения судьей

Определяющим является наличие или отсутствие необходимого стажа именно на момент принятия Высшим квалифкомиссией судей решения о рекомендации. К такому выводу пришел Верховный Суд Украины в постановлении №800/344/15, текст которого печатает "Закон и Бизнес".

Іменем України

Постанова

24 травня 2016 року м.Київ №800/344/15

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого — ВОЛКОВА О.Ф.,

суддів: ГРИЦІВА М.І., КРИВЕНДИ О.В., МАРИНЧЕНКА В.Л., ПАНТАЛІЄНКА П.В., ПРОКОПЕНКА О.Б., САМСІНА І.Л., ТЕРЛЕЦЬКОГО О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Особи 12 до ВРЮ, третя особа — ВККС, про визнання незаконним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2015 року Особа 12 звернувся до Вищого адміністративного суду як суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

визнати незаконним та скасувати рішення ВРЮ «Про відмову у внесенні подання Президенту України про призначення Особи 12 на посаду судді Господарського суду Луганської області» від 6.08.2015 №368/0/15-15;

зобов’язати ВРЮ розглянути рішення ВККС від 5.03.2014 №7/пп-14 про рекомендацію Особи 12 для призначення на посаду судді Господарського суду Луганської області.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що за результатами розгляду рішення ВККС ВРЮ прийняла рішення, підставою для прийняття якого була невідповідність стажу роботи в галузі права позивача вимогам до кандидатів на посаду судді, встановленим ч.3 ст.127 Конституції та ч.1 ст.65 закону «Про судоустрій і статус суддів» від 7.07.2010 №2453-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

ВАС постановою від 20.10.2015 у задоволенні позову відмовив.

Не погоджуючись із зазначеною постановою ВАС, Особа 12 звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом з підстав, установлених п.4 ч.1 ст.237 Кодексу адміністративного судочинства, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове — про задоволення позову.

ВАС установив таке.

19.04.2012 Особа 12 звернувся до ВККС із заявою про участь у доборі кандидатів на посаду судді. ВККС рішенням від 30.05.2012 №182/пп-12 допустила позивача до добору кандидатів на посаду судді та до складання анонімного тестування (іспиту) з метою виявлення рівня загальних теоретичних знань у галузі права, хоча раніше рішенням від 28.04.2011 №1204/пп-11 ВККС відмовила позивачу в допуску до добору.

Перебуваючи у резерві на заміщення вакантних посад суддів, 12.12.2013 Особа 12 подав до ВККС заяву про участь у конкурсі на заміщення вакантної посади судді Господарського суду Луганської області, за результатами розгляду якої ВККС прийняла рішення від 23.12.2013 №1126/пп-13, яким позивача визначено переможцем конкурсу.

Рішенням №7/пп-14 ВККС внесла до ВРЮ рекомендацію про призначення Особи 12 на посаду судді Господарського суду Луганської області.

23.07.2015 секція ВРЮ з питань призначення суддів та звільнення їх з посад ухвалила висновок про відмову у внесенні подання Президентові про призначення позивача на посаду судді Господарського суду Луганської області. Підставою для такого висновку стало виявлення порушення, яке полягає у відсутності 3-х років стажу роботи в галузі права в Особи 12, а саме: позивач мав лише 2 роки 10 місяців такого стажу на момент подання документів до ВККС разом із заявою про участь у доборі кандидатів на посаду судді вперше.

Не погоджуючись із вказаним висновком, 30.07.2015 позивач подав пояснення, в яких указав, що на момент рекомендації він мав стаж роботи в галузі права 4 роки 9 місяців, що відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, встановленим ч.3 ст.127 Конституції та ч.1 ст.65 закону №2453-VI.

Незважаючи на це, розглянувши зазначену рекомендацію ВККС разом із матеріалами про призначення Особи 12 на посаду судді Господарського суду Луганської області, ВРЮ прийняла рішення, яким відмовила у внесенні подання Президентові про призначення Особи 12 на посаду судді Господарського суду Луганської області у зв’язку з відсутністю у позивача 3-річного стажу роботи у галузі права на момент допуску до добору кандидатів на посаду судді.

ВАС, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, виходив з того, що визначальним у вирішенні цього спору є встановлення обставин щодо наявності у позивача не менш як 3 років стажу роботи в галузі права на момент подання ним заяви про участь у доборі кандидатом на посаду судді.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС уважає, що заява підлягає задоволенню з наведених підстав.

Частиною 2 ст.19 Конституції встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

За правилами ч.3 ст.127 Конституції та ч.1 ст.64 закону №2453-VI, на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший 25 років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як 3 роки, проживає в Україні не менш як 10 років та володіє державною мовою.

При цьому у вказаній нормі зазначено, що стажем роботи у галузі права є стаж роботи особи за спеціальністю після здобуття нею вищої юридичної освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем не нижче спеціаліста.

Кожен, хто відповідає встановленим вимогам до кандидата на посаду судді, має право звернутися до ВККС із заявою про участь у доборі кандидатів на посаду судді (ч.3 ст.65 закону №2453-VI).

Відповідно до ч.3 ст.67 цього ж закону до добору кандидатів на посаду судді допускаються особи, які подали всі необхідні документи, передбачені частиною першою цієї статті, та відповідають установленим цим законом вимогам до кандидата на посаду судді.

Згідно з п.3 ч.1 ст.66 зазначеного закону ВККС на основі поданих кандидатами на посаду судді документів здійснює перевірку відповідності осіб вимогам, установленим до кандидата на посаду судді, та організовує проведення стосовно них спеціальної перевірки в порядку, визначеному законом.

З рішення №7/пп-14 вбачається, що за результатами перевірки Особа 12 відповідає встановленим до кандидата на посаду судді вимогам, передбаченим ст.127 Конституції та ст.64 закону №2453-VI, допущений до складання анонімного тестування та кваліфікаційного іспиту, які успішно склав.

На підставі аналізу наведених норм права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС дійшла висновку, що, за змістом ч.3 ст.127 Конституції та ч.1 ст.64 закону №2453-VI, визначальною є наявність або відсутність необхідного стажу саме на момент прийняття рішення про рекомендацію ВККС.

У справі, яка розглядається, ВАС установив, що на дату звернення (квітень 2012 року) заявника до ВККС його стаж роботи в галузі права становив 2 роки 10 місяців.

Рекомендацію ж про призначення Особи 12 на посаду судді Господарського суду Луганської області ВККС внесла до ВРЮ у 2014 році.

Слід зазначити, що, подаючи пакет документів, позивач не намагався приховати чи змінити наведені у поданих документах відомості, не мав наміру свідомо обійти закон чи ввести в оману ВККС.

У судовому засіданні представник ВРЮ вказав на відсутність вини позивача у зв’язку з тим, що обов’язок щодо перевірки відповідності осіб вимогам, установленим для кандидатів на посаду судді законом №2453-VI, покладено на ВККС. Проводячи перевірку поданих кандидатами на посаду судді документів, ВККС має діяти на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені законом, а отже, навіть за наявності помилки кандидат на посаду судді не повинен відповідати за дії органу державної влади.

Статтею 2 КАС установлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пп.«а» п.2 ч.2 ст.243 КАС за наявності підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.237 цього кодексу, суд має право у разі неправильного застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, скасувати рішення та ухвалити нове.

З урахуванням наведеного постанова ВАС від 20.10.2015 підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення.

Керуючись ч.6 ст.171¹ та стст.241—243 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву Особи 12 задовольнити.

Постанову ВАС від 20.10.2015 скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення.

Визнати незаконним та скасувати рішення ВРЮ «Про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення Особи 12 на посаду судді Господарського суду Луганської області» від 6.08.2015 №368/0/15-15.

Зобов’язати ВРЮ розглянути рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів від 5.03.2014 №7/пп-14 про рекомендацію Особи 12 для призначення на посаду судді Господарського суду Луганської області.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого п.3 ч.1 ст.237 КАС.