Идентификация правонарушителя

ГИС безосновательно вынуждают выяснять ИНН должника, прежде чем взыскать задолженность

Крижопольский районный суд Винницкой области обобщил причины возвращения отделом государственной исполнительной службы без выполнения постановлений о наложении взыскания по делам об административных правонарушениях. При этом оказалось, что за полтора года районный бюджет недополучил 41358 грн. административных штрафов.

Ефективність відповідальності

Виконавче провадження має важливе значення: це визначений законом адміністративний процесуально-правовий засіб, який забезпечує примусове виконання рішень судових і несудових органів і тим самим реалізує захист суб’єктивних прав громадян та організацій. Завдяки йому усуваються порушення майнових і особистих немайнових прав шляхом застосування процесуальних засобів і способів примусу до осіб, які не виконали своїх обов’язків.

Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень є заключною стадією провадження в справах про адмінправопорушення.

Від того, наскільки своєчасно і повно виконуються постанови, значною мірою залежить ефективність такого провадження, всього інституту адміністративної відповідальності.

Постанова про накладення адміністративного стягнення — це, так би мовити, виконавчий документ, який є обов’язковим для виконання всіма державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.

З метою підвищення оперативності виконання постанов, а також забезпечення прав особи ст.303 Кодексу про адміністративні правопорушення закріплено строки, протягом яких постанова може бути звернута до виконання, інакше кажучи, передбачено строки давності виконання постанов. За загальним правилом, постанова про накладення адміністративного стягнення не підлягає виконанню, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. Варто зазначити, що постанова вважається звернутою до виконання, коли орган чи посадова особа, яка її винесла, вручає або надсилає її копію відповідній особі або органу, уповноваженому її виконувати.

На законних повноваженнях

Контроль за правильним і своєчасним виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення здійснює районний суд. Забезпечується цей контроль передусім шляхом з’ясування, чи ознайомився порушник зі змістом постанови, чи своєчасно вручено йому копії, надіслано постанову органу або посадовій особі, уповноваженій її виконувати. У відповідних документах органу, який виніс постанову, робиться відмітка про повне її виконання або про неможливість такого з об’єктивних причин.

Згідно із ст.1 закону «Про виконавче провадження» саме таке провадження є завершальною стадією судового провадження. Виконавче провадження — це сукупність дій органів і посадових осіб, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів, які реалізуються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених згаданим законом.

Таким чином, закон «Про виконавче провадження» встановлює умови та порядок виконання рішень судів та інших органів, що згідно із законом підлягають примусовому виконанню та невиконанню їх у добровільному порядку.

Повернення постанов

Так, за 2015 рік Крижопільський районний суд Вінницької області розглянув 730 справ про адміністративні правопорушення, на 653 особи накладено адмінстягнення. Визнано винними та піддано адміністративному штрафу 350 громадян району на загальну суму 318688 грн., з яких сплачено добровільно тільки 212789 грн., а щодо 105899 грн. суд направив постанови про примусове стягнення штрафу. Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою Крижопільського районного управління юстиції на підставі постанови суду.

Однак щодо 32416 грн. до суду не надходила інформація про стан виконання стягнення.

Також у період з 1.01.2016 до 31.05.2016 за постановами суду не стягнуто 8942 грн.

Таким чином, районний бюджет недоотримав 41358 грн.

Крім того, мають місце і повернення виконавчою службою Крижопільського району постанов у справах про адміністративні правопорушення без виконання. Серед основних причин державні виконавці називають відсутність у відповідних постановах ідентифікаційного номера боржника.

Хоча згідно із ст.11 закону «Про виконавче провадження» з метою своєчасного виконання рішення суду державний виконавець має право одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну, тобто ДВС може безоплатно та у визначені нею строки отримати дані про індивідуальний ідентифікаційний номер боржника.

При цьому держвиконавець мав би використовувати свої права відповідно до закону й не допускати у діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб згідно із нормами ч.1 ст.6 закону «Про виконавче провадження».

Також державний виконавець зобов’язаний вживати передбачені цим документом заходи примусового виконання рішень, тобто використовувати свої права, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії згідно із ч.1 ст.11 закону «Про виконавче провадження». Запити держвиконавця про надання інформації є обов’язковими до виконання згідно із ч.2 ст.5 згадуваного акта.

Обов’язковий висновок

Що ж стосується постанови без ідентифікаційного коду/номера, то ДВС навіть не приступає до виконання остаточного судового рішення у справі, відмовляючи стягувачу за умов, коли в розпорядженні держвиконавця є персоніфіковані дані про боржника, достатні для проведення першочергових виконавчих дій.

Крім того, в постанові суду є інші відомості, які ідентифікують правопорушника й можуть сприяти примусовому виконанню: дата і місце народження, паспортні дані, місце роботи, місцезнаходження майна. Все це зазначається у виконавчому документі в тому випадку, якщо ці дані відомі суду, що його видав.

Верховний Суд розтлумачив, що вимоги до змісту виконавчого листа, встановлені ч.1 ст.18 закону «Про виконавче провадження» від 21.04.99 №606-ХІV, якою передбачено, що у виконавчому листі потрібно зазначати індивідуальний ідентифікаційний номер боржника, а п.6 ч.1 ст.26 — що в разі невідповідності змісту виконавчого листа вимогам ст.18 державний виконавець відмовляє у відкритті провадження.

Разом з тим відповідно до п.3 ч.3 ст.11 закону №606-ХІV державний виконавець має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників провадження необхідні пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі й конфіденційну.

Із цього приводу ВС зробив висновок про те, що відсутність у виконавчому листі певних даних про особу боржника не є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Оскільки це правовий висновок ВС, то він стає обов’язковим для виконання всіма суб’єктами владних повноважень, у тому числі органами ДВС.