Криминал с признаком публичности

Ответственность за преступления в сфере профессиональной деятельности, связанной с предоставлением публичных услуг, возможна только при условии, если действия лица были связаны с использованием полномочий, которыми оно наделяется для предоставления таких услуг, или совершенное вопреки тем целям и задачам, ради достижения и решение которых оно получает эти полномочия.

Можлива кваліфікація

Закон в чч.3 та 4 ст.18 Кримінального кодексу дає загальне визначення одного з таких видів спеціального суб’єкта злочину, як службова особа, а в розд. XVII «Особливої частини» КК об’єднує норми, які встановлюють відповідальність за злочини, вчинювані у сферах як службової діяльності в юридичних особах публічного та приватного права, так і професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг.

Переважна більшість діянь, передбачених розд.XVII «Особливої частини» КК, належать до так званих загальних видів злочинів, скоюваних у сфері службової діяльності. Адже кожне з них посягає на суспільні відносини, що забезпечують нормальну службову діяльність в окремих ланках державного чи громадського апарату, а також апарату управління окремих підприємств, установ та організацій. Проте чимало норм КК установлюють відповідальність за так звані спеціальні види службових злочинів (наприклад cтст.132, 137, ч.2 ст.159, ч.2 ст.162, ч.1 ст.173, ч.2 ст.191, ч.3 ст.206, стст.210, 238, 271, 284, 351, 371, 373, 375, 423—426), скоєння яких також зумовлене службовим становищем суб’єкта, але їх основним безпосереднім об’єктом є інші суспільні відносини: життя та здоров’я, воля та гідність особи, її виборчі, трудові, інші права та свободи, власність, господарська діяльність, громадська безпека та громадський порядок, авторитет органів влади та місцевого самоврядування, інтереси правосуддя та порядок несення військової служби тощо. Саме тому в п.17 постанови Пленуму Верховного Суду «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень» від 26.12.2003 зазначається, що кваліфікація таких діянь ще й за статтями, передбаченими розд.XVII «Особливої частини» КК, можлива лише за наявності реальної сукупності загальних та спеціальних видів службових злочинів.

У деяких службових проступках та злочинах у сфері професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг, обов’язковою ознакою їх складу є предмет злочину: за ст.366 КК, це офіційний документ; за стст.368, 369, хабар, а за стст.368², 368³, 368⁴, 369² неправомірна вигода.

Об’єктивна сторона злочинів, визначених у розд.XVII, характеризується певними ознаками: одні з них (стст.364, 364¹, 365², 367) можуть бути скоєні шляхом як дії, так і бездіяльності; інші (стст.365, 365¹, 366, 368, 368², 368³, 368⁴, 369, 369², 370) — лише шляхом дії.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони будь-якого службового злочину (за винятком тих, що передбачено чч.1, 2 ст.368³, стст.369, 369² КК) є наявність безпосереднього зв’язку між діянням особи та її службовою діяльністю. Такий зв’язок проявляється в тому, що будь-які діяння службової особи завжди зумовлені її службовим становищем і вчиняються з використанням наданих їй владних чи службових повноважень всупереч інтересам служби, тобто є незаконними і суперечать тим цілям і завданням, заради досягнення й вирішення яких створюється апарат управління, а службові особи цього апарату наділяються певними повноваженнями. Якщо такий зв’язок відсутній, то скоєне не може розглядатися як службовий злочин і за наявності підстав підлягає кваліфікації за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи, власності, громадського порядку тощо (п.3 згадуваної постанови Пленуму ВС від 26.12.2003).

Відповідальність за злочини у сфері професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг, також можлива лише за умови, якщо діяння особи було пов’язане з використанням повноважень, якими вона наділяється для надання таких послуг, або вчинене всупереч тим цілям і завданням, заради досягнення й вирішення яких вона отримує ці повноваження.

У ч.1 ст.366, стст.368, 368², 368³, 368⁴, 369 і 370 КК установлюється відповідальність за злочини з так званим формальним складом, які визнаються закінченими з моменту вчинення відповідного діяння, а у стст.364, 364¹, 365, 365¹, 365², 367 та ч.2 ст.366 — за проступки з матеріальним складом, які визнаються закінченими з моменту настання зазначених у законі наслідків, що повинні перебувати в причинному зв’язку із вчиненим особою діянням.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони основних складів злочинів останньої групи є такі суспільно небезпечні наслідки, які полягають у заподіянні істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, інтересам юридичних осіб, державним або громадським інтересам.

Слід ураховувати, що істотна шкода як наслідок скоєння цих злочинів може полягати в заподіянні матеріальних збитків чи нематеріальної шкоди або матеріальних збитків у поєднанні з наслідками нематеріального характеру.

У семи статтях — ч.2 ст.364, ч.2 ст.364¹, ч.3 ст.365, ч.2 ст.365¹, ч.3 ст.365², ч.2 ст.366 та ч.2 ст.367 КК — закон указує на такий результат скоєння цих злочинів, як спричинення тяжких наслідків. При оцінці цих наслідків як тяжких слід виходити з того, що використані в законі поняття «істотна шкода» та «тяжкі наслідки» мають однакову юридичну природу, бо збігаються за своїм змістом і характером. Проте вони відрізняються одне від одного за ступенем тяжкості — обсягом заподіяної злочином шкоди. Тяжкі наслідки також можуть полягати у спричиненні як матеріальної, так і нематеріальної шкоди. Якщо вони виявляються в заподіянні матеріальних збитків — прямих чи упущеної вигоди, то згідно з п.4 примітки до ст.364 КК їх розмір повинен у 250 і більше разів перевищувати неоподатковуваний мінімум доходів громадян, установлений законодавством на час скоєння злочину.

Тяжкими судова практика визнає й такі наслідки розглядуваних злочинів, як заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень або смерті, доведення особи до самогубства тощо.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочинів з матеріальним складом є причинний зв’язок між порушенням особою своїх службових обов’язків чи повноважень щодо надання публічних послуг та наслідками, які настали через ці діяння. Для визначення наявності цього зв’язку необхідно встановити:

• які саме службові обов’язки, покладені на особу, або повноваження щодо надання публічних послуг були нею порушені;

• чи передували ці порушення заподіянню істотної шкоди або тяжких наслідків;

• чи створювали вони реальну можливість спричинення цих наслідків;

• чи виявилися ці порушення необхідною умовою настання таких наслідків і чи викликали їх із неминучістю у конкретних умовах.

Суб’єктивна сторона переважної більшості злочинів, передбачених у розд.XVII «Особливої частини» КК, характеризується умисною чи змішаною формами вини. При цьому злочини з формальним складом (ч.1 ст.366 КК, стст.368, 368², 368³, 368⁴, 369, 369² і 370 КК) скоюються лише з прямим умислом, а у злочинах з матеріальним складом (стст.364, 364¹, 365, 365¹, 365², 367 та ч.2 ст.366) вина визначається психічним ставленням особи до самого діяння і до його наслідків. У шести випадках злочин скоюється лише з прямим умислом, бо у стст.364, 364¹ КК указується на умисне використання службового становища чи повноважень щодо надання публічних послуг; у стст.365, 365¹ — на умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих повноважень; у ч.2 ст.366 — на завідомо неправдивий характер відомостей, які вносяться до офіційних документів, а у стст.364¹, 365² — ще й на спеціальну мету одержання неправомірної вигоди. Психічне ставлення особи до наслідків цих діянь може полягати як в умисній, так і в необережній формі вини. У цілому всі ці злочини визнаються умисними. При допущенні службової недбалості (ст.367 КК) діяння може бути як умисним, коли, наприклад, службові обов’язки не виконуються свідомо, так і необережним, коли ці обов’язки виконуються неналежним чином унаслідок неправильної оцінки ситуації, що склалася. Психічне ставлення до наслідків допущеної особою службової недбалості може виявлятися як в умисній, так і в необережній формі вини.

Суб’єктивний функціонал

Для окремих службових злочинів, а також для злочинів у сфері професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг, обов’язковою ознакою їх суб’єктивної сторони закон визнає відповідні мотиви (ст.364 КК) та мету (стст.364¹, 365², 370 КК). Що стосується злочинів, передбачених стст.368, 368², чч.3 і 4 стст.368³ і 368⁴, чч.2 і 3 ст.369² КК, то хоча закон і не вказує на мотиви і мету їх скоєння, але всі вони мають корисливий характер, тобто скоюються через бажання винного одержати матеріальні блага для себе чи інших осіб, одержати або зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат, досягти іншої матеріальної вигоди. Для кваліфікації злочинів, установлених стст.365, 365¹, 366, чч.1 і 2 ст.368³ і 368⁴, ч.1 ст.369² КК, мотиви та мета значення не мають.

Суб’єкт злочинів, передбачених розд.XVII «Особливої частини» КК, може бути як спеціальним, так і загальним. Серед спеціальних суб’єктів цих злочинів закон передусім виділяє дві категорії осіб:

• будь-яка службова особа, загальне визначення якої наведене в чч.3 і 4 ст.18 КК;

• особа, яка виконує професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг.

Таким чином, суб’єктами злочинів, передбачених розд.XVII «Особливої частини» КК, можуть бути п’ять категорій осіб:

• службові особи публічного права (стст.364, 365, 368, 368-2 КК);

• службові особи приватного права (стст.364¹, 365¹, чч.3 і 4 ст.368³);

• службові особи як публічного, так і приватного права (стст.366, 367 і 370);

• особи, які виконують професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг (ст.365², чч.3 і 4 ст.368⁴);

• будь-які особи, тобто загальні суб’єкти, що досягли 16-річного віку (чч.1 і 2 стст.368³ і 368⁴, стст.369 і 369² КК).

Не можуть визнаватися службовими особами і нести відповідальність за відповідні злочини ті працівники підприємств, установ і організацій, які виконують суто професійні (адвокат, лікар, педагог), виробничі (водій, провідник вагона) або технічні (друкарка, вантажник, сторож) функції. Проте, якщо такі особи виконують професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг, і скоюють злочини з використанням наданих їм повноважень (наприклад, лікар отримує незаконну винагороду за видачу листка непрацездатності, викладач — за поставлену на іспиті оцінку), відповідальність настає за відповідними статтями розд.XVII «Особливої частини» КК.

Якщо виконавцем переважної більшості злочинів, визначених у згаданому розділі, може бути, як правило, спеціальний суб’єкт — службова особа публічного чи приватного права або особа, яка надає публічні послуги, то організатором, підбурювачем чи пособником цих злочинів можуть визнаватись і приватні особи, діяння яких потрібно кваліфікувати в таких випадках ще й за відповідними частинами ст.27 КК.

Прокурор недодивився

У 2015 році Бершадський райсуд розглянув 3 справи про злочини у сфері службової діяльності та діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг, з постановленням вироку, і 2 справи вказаної категорії — із затвердженням угоди про визнання вини.

Так, вироком суду від 10.02.2015 (справа №126/400/15-к) затверджено угоду про визнання вини, укладену 20.01.2015 між прокурором та обвинуваченим. Відповідно до цієї угоди останнього визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК, та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, 1 рік, без конфіскації майна та зі спеціальною конфіскацією одержаної неправомірної вигоди у розмірі 500 грн. На підставі ст.54 КК його позбавлено 6-ї категорії 7-го рангу державного службовця; на підставі ст.75 — звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік. На підставі пп.2, 3, 4 ст.76 КК покладено на нього відповідні обов’язки.

Вироком Бершадського районного суду Вінницької області від 1.12.2015 (справа №126/3509/15-к) затверджено угоду від 30.10.2015 про визнання вини між прокурором та обвинуваченим. Останнього визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК, і призначено йому узгоджену між сторонами покарання у вигляді штрафу в розмірі 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2550 грн., з позбавленням права обіймати посаду головного бухгалтера та займатися бухгалтерською діяльністю на строк 1 рік 6 місяців.

Вироком Бершадського районного суду Вінницької області від 15.09.2015 (справа №126/1322/15-к) обвинувачену визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.369 КК, та призначено їй покарання у вигляді 4-х років позбавлення волі без конфіскації майна та без застосування на підставі ч.5 ст.96-2 КК спеціальної конфіскації; на підставі ст.75 КК звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік. На підставі пп.2, 3, 4 ст.76 КК покладено на неї відповідні обов’язки.

Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 27.04.2015 (справа №126/2156/14-к) обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні щодо обвинуваченої за ч.2 ст.364¹ КК особи повернуто заступнику прокурора Бершадського району у зв’язку з невідповідністю вимогам КПК.

Розгляд справ за 2015 рік проведено відповідно до вимог чинного законодавства, причому суд дотримувався вимог КК та КПК.

У 3-х справах про злочини у сфері службової діяльності та діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг, розглянутих з постановленням вироків, особи, яких обвинувачували у скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст.368, ч.1 ст.366, ч.3 ст.369 КК, вину визнали повністю.

Апеляційних скарг на зазначені вироки до суду не надходило, всі вироки набрали законної сили.

При постановленні рішень достатньою мірою досліджувалися всі ознаки складу службових злочинів, ураховувалося, що суб’єктами злочинів, які скоюються у сфері службової діяльності, можуть бути тільки службові особи.