Реформа в процессе

Как новый ХПК изменит правила игры для сторон и к каким рискам им следует готовиться

Проект нового Хозяйственного процессуального кодекса предусматривает, что доказательства можно будет подавать только вместе с исковым заявлением или возражениями к нему. Позже — в исключительных случаях и с разрешения суда. Зато теперь хозяйственные суды получат возможность допрашивать свидетелей. Судьи, юристы, научные работники уже сегодня анализируют риски злоупотреблений новыми правами и ограничениями.

Всі карти — на стіл

Рада з питань судової реформи, що працює над змінами до процесуального законодавства, спільно з Асоціацією правників України та за сприяння КНУ ім.Т.Шевченка провела кілька круглих столів з найбільш дискусійних питань. Крім іншого, жваве обговорення викликали новації щодо способів доказування, передусім у господарському судочинстві.

Зокрема, увагу суддів, юристів, науковців привернула ст.78 проекту ГПК, яка передбачає, що докази до суду подаються разом з позовною заявою або із запереченнями відповідача. Щоправда, також установлюється право суду подовжити строк подання доказів у випадках, якщо цього не було зроблено вчасно з поважних причин. На думку народного депутата Руслана Сидоровича, таке обмеження спричинить певні проблеми для учасників процесу. Адже може виявитися, що строк подання доказів подовжуватиметься перманентно. Бо виходить, що позивач звертатиметься до суду із заявою й водночас надаватиме всі свої докази. Далі відповідач подає заперечення й обгрунтовує його власними доказами. Причому він може це зробити фактично в день першого судового засідання. Отже, позивач уже буде позбавлений можливості надати нові докази.

Народний обранець згадав цивільний та адміністративний процеси й звернув увагу, що в них існує попереднє засідання, де можна надавати додаткові докази. Впровадження в господарському процесі аналогічного інституту він уважає зайвим. Проте наголосив: треба визначити в кодексі, що таке «початок розгляду справи по суті». Аби всі учасники справи були поставлені в рівні умови щодо подання доказів протягом розумного строку. Втім, керуючий партнер ЮФ «Антіка» Олексій Кот пояснив, що основна ідея новації полягає в тому, аби зробити процес більш динамічним. «Стаття 78 проекту передбачає можливість аргументувати, чому докази не було подано разом з позовною заявою або відзивом. І якщо це клопотання буде обгрунтованим, то жоден із суддів не відмовить в отриманні такого доказу», — вважає правник. А секретар пленуму Вищого господарського суду Лариса Рогач додала, що така норма запроваджується, аби сторони не тримали до останнього докази, які в них є, а подавали їх всі відразу. «Навіть ще не знаючи, яким чином цей доказ може бути прийнятим, хочу сказати: треба, щоб подавали всі ті докази, які стосуються спірного питання», — відзначила вона.

Втім, академік Національної академії правових наук України Наталія Кузнєцова також бачить можливі проблеми із застосуванням норм. Адже позивач не знайомий з аргументами, наведеними відповідачем до того моменту, поки не отримає відзив із запереченнями. Водночас вона навела приклад міжнародного комерційного арбітражу, котрий установлює певний строк, протягом якого сторони мають подати всі докази.

У свою чергу суддя Господарського суду м.Києва Роман Бойко звернув увагу, що в проекті визначено певні процесуальні рамки для судів першої інстанції. Разом з тим існує норма, відповідно до якої в окремих випадках докази може приймати й апеляційний суд. Тобто тут наявне схоже обмеження, яке пропонується встановити в новому кодексі для судів першої інстанції. Водночас на практиці виноситься багато рішень апеляційних судів щодо витребування й прийняття доказів. «У вищих інстанціях кожен суддя, який хоче прийняти законне рішення, намагається зібрати всі докази й врахувати їх при прийнятті рішення», — зазначив законник. Отже, якщо вже передбачати певні обмеження для першої інстанції, варто вносити зміни й до розділів, що стосуються апеляційного та касаційного провадження.

Процеси треба уніфікувати

Ще одна суттєва новація: введення до переліку доказів у господарському процесі показань свідків. За словами Л.Рогач, у проекті ГПК є багато нових інститутів, до яких судді та правники не звикли. У ВГС вони викликали дискусії щодо доцільності й необхідності їх існування. Під час таких дискусій виникало питання: чи не вплинуть новації на швидкість та чіткість господарського процесу. Зокрема, йшлося про запровадження інституту свідків.

Л.Рогач звернула увагу, що певні категорії справ перейшли до господарської юрисдикції із цивільної (наприклад корпоративні спори). І коли ці спори розглядалися в цивільних судах, учасники процесу могли використовувати показання свідків як докази. «Чи правильним і доцільним буде позбавляти їх цієї можливості тільки через те, що зараз ці справи розглядаються в господарських судах?» — поцікавилася вона. І зазначила, що тут слід виходити не з того, який суд розглядає справи, а з того, чи можуть певні обставини підтверджуватися показаннями свідків. Залежно від цього в кодексах варто передбачити певні запобіжні механізми, аби не траплялося зловживань через залучення великої кількості свідків. Крім того, варто пам’ятати, що обов’язком суб’єкта господарювання є ведення бухгалтерського та фінансового обліку. І відповідні документи не повинні підмінятися словами свідків.

Позицію авторів проекту підтримала заступник голови Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ Марина Червинська. На її думку, не можна в судів однієї юрисдикції забрати докази, які є в судах іншої. Також вона звернула увагу: коли законодавець віддав господарським судам корпоративні спори, до них відійшов «пласт справ», сторонами в яких є громадяни. Зокрема, це спори щодо банкрутства, поновлення на роботі, стягнення коштів тощо. А з приводу побоювання, що процес затягнеться через свідків, суддя зазначила: тут важливіше, аби справу було вирішено правильно. При цьому М.Червинська звернула увагу, що і в цивільному процесі показання свідків — це лише один із видів доказів. «Навряд чи хоча б 50% цивільних справ базується на показаннях свідків. Ми теж даємо їм оцінку. Нічого страшного тут немає», — зауважила вона.

На розсуд суду

Зрештою, розробники проекту послалися на норми ст.85, де передбачено, що на підставі показань свідків можуть установлюватися лише ті обставини, які не підтверджуються іншими доказами в справі. Крім того, процедура визначає, що свідок передусім надає суду письмові показання, і вже якщо в того виникнуть сумніви, то свідка викликатимуть до суду. Тобто такі докази ставатимуть у пригоді лише у виняткових випадках.

Та деякі учасники обговорення відзначали не зовсім зрозуміле формулювання окремих положень. Зокрема, Р.Бойко звернув увагу на норму, відповідно до якої не можуть бути доказом слова свідка, якщо він «не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини». «Що мається на увазі? Чи він має назвати конкретне ім’я та прізвище, чи може просто сказати: «Я від Івана почув», і це вже джерело?» — запитав законник. Та О.Кот уважає, що в цьому й полягатиме функція судді, аби, отримавши інформацію, оцінити її, джерела її походження й прийняти рішення стосовно цих доказів.

Виникало питання й щодо ймовірності випадків, коли показання свідків прийматимуться як докази. Адже інша норма до доказів відносить пояснення учасників процесу, а вони є майже в усіх справах. Тобто виходить, якщо є такі пояснення, то слова свідка вже не можуть бути прийняті як докази. Причому якщо свідків попереджають про кримінальну відповідальність за неправдиві свідчення, то сторони — ні. Це питання потребує уточнення та роз’яснення.

Н.Кузнєцова вважає підхід розробників цього питання правильним. За її словами, навряд чи будуть ситуації, коли в процесі доведеться допитувати по 20 свідків. Адже вони надають письмові пояснення, і вже суддя вирішує, чи викликати свідка. При цьому, на думку Н.Кузнєцової, не варто обмежувати суд викликом свідка лише у випадку, якщо в нього чи в сторони є сумніви щодо правдивості показань. «Мабуть, не треба так зв’язувати руки суду. Якщо визнає за доцільне, хай допитує», — зазначила вона. А Р.Сидорович запропонував включити до проекту статтю «Клопотання про виклик свідка», де прописати вимоги до цього клопотання.

В каламутній воді

Очевидно, що до того, як проект нового ГПК буде остаточно затверджений та внесений до парламенту, певні його положення зазнають змін. Поки документ постійно доопрацьовується з урахуванням пропозицій. Це можна зрозуміти навіть з того, що текст певних положень, наданий учасникам круглих столів, іноді відрізнявся від розміщеного на офіційному сайті Ради з питань судової реформи. Отже, розробники вважають, що багато питань, які нині стали предметом дискусій, можна буде зняти через вдосконалення положень проекту.

Втім, за словами О.Кота, протягом року після набрання кодексом чинності доведеться його вдосконалювати. Тому і суддям, і суб’єктам господарювання якийсь час доведеться жити в невизначених умовах, що дозволить деяким спритним позивачам скористатися ситуацією.

P.S. Редакція запрошує правників та суддів до продовження дискусії на сторінках «ЗіБ» щодо пропонованих змін у процесуальному законодавстві.

Пряма мова

Вадим БЕЛЯНЕВИЧ, член Вищої ради юстиції:

— Показання свідків можуть бути корисними, наприклад, коли треба визначити, чи підписував певний суб’єкт договір. Є непоодинокі випадки, коли експертиза не може встановити, хто підписав документ. Проте є люди, які були присутні при цьому підписанні.

Можливі ситуації, коли на зборах акціонерів відбувались якісь дії, щось говорилось усно, а в протоколі це не зазначено. Тут також можуть стати в пригоді свідки.

Але в мене є застереження: нова норма буде суттєво гальмувати процес. У цивільному процесі іноді місяцями, роками ганяються за свідками. В господарському такого допускати не можна. Бо основна його перевага — оперативність. З другого боку, господарські відносини майже на 100% фіксуються документально — договорами або актами. Тому показання свідків тут можна допустити, але у виняткових випадках.

Тетяна ВАСИЛЬЧЕНКО, суддя Господарського суду м.Києва:

— Ми зараз застосовуємо, фактично ті ж показання — пояснення посадовців та інших осіб, які перебувають у трудових відносинах із суб’єктом господарювання.

В моїй практиці був випадок, коли пояснення сторін, засвідчені нотаріально, були різного змісту. Та після проведення експертизи жодні з них не підтвердились. З’ясувалося зовсім інше. Тому в мене є побоювання, що нові механізми використовуватимуться для зловживань. Тут потрібні запобіжні механізми.

Якщо будуть свідки в господарському процесі, повинно бути чітко виписано, в яких випадках і на підставі чого сторона може подавати відповідне клопотання. Щоб ми кожного разу не відмовляли в задоволенні сотні клопотань, бо на це також витрачається час.